Рішення № 19349218, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/36617.11.11 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”

до Комунального підприємства “Керуюча дирекція” Шевченківської районної у м. Києві ради

про стягнення заборгованості у розмірі 6524,48 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 044/24-24 від 10.01.2011 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 17.11.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до Комунального підприємства “Керуюча дирекція” Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості у розмірі 6524,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду житлового приміщення відповідно до договору №4527 оренди житлового приміщення від 27.12.07 р. Внаслідок чого, у Відповідача виникла заборгованість по оренді за період з 01.05.08 р. по 31.12.10 р. у розмірі 3 237,30 грн та заборгованість по пені за період з 11.08.10 р. по 10.06.11 у розмірі 3287,65 грн.

Ухвалою суду від 19.10.11 було порушено провадження у справі №40/366 та призначено до розгляду на 03.11.11.

Ухвалою суду від 03.11.11 відкладено розгляд справи на 17.11.11 у звязку з неявкою Сторін.

У судове засідання, призначене на 17.11.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001р. №217/1194 “Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”, шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року №2419 “Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”на праві повного господарського відання.

27.12.07 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (Орендодавець) та Комунальним підприємством “Керуюча дирекція” Шевченківської районної у м. Києві ради (Орендар) було укладено Договір №4527 оренди житлового приміщення (Договір).

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в орендне користування житлове приміщення: квартира АДРЕСА_1, загальною площею - 32,7 кв.м.; житловою площею - 15,2 кв.м.

Приміщення надається Орендарю для тимчасового проживання гр. ОСОБА_2. (п.1.4 Договору).

Позивач згідно з п.3.1 Договору зобовязався передати Відповідачу в оренду приміщення в придатному для проживання стані. Відповідач прийняти в строкове платне користування приміщення та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.3.2 Договору) .

Передача Позивачем нерухомого майна в оренду Відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.01.08 р.

Розділом 5 Договору оренди, а саме п.5.1 встановлений строк дії договору з 01.01.08 р. по 30.06.08р.

Договір може бути продовжений за згодою Орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору від Орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації (п.5.2 Договору).

Позивач стверджує, що Договір відповідно до п. 5.2 Договору був пролонгований з 01.07.08 р. по 31.12.08 р., з 01.01.09 р. по 30.06.09 р., з 01.07.09 по 31.12.09, з 01.01.10 по 30.06.10 та з 01.07.10 по 31.12.10 р.

Відповідно до п.п.3.2.5 Договору Відповідач зобовязаний після закінчення обумовленого цим Договором строку його дії, або в разі його розірвання звільнити приміщення. Проте, Відповідач звільнив орендоване приміщення 31.12.10, не здавши його за актом прийому-передачі, про що свідчить складений комісією Позивача акт про звільнення житлового приміщення від 12.01.11 р.

За розрахунком Позивача заборгованість Відповідача за користування житловим приміщенням за період з 01.05.08 р. по 31.12.10 р. складає 3 237,30 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір по справі виник з причини порушення Відповідачем договірних зобовязань, що передбачені пунктом 2.1 Договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна встановлено обовязок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 с. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2. Договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006р. № 18/75 “Про внесення змін до рішення Київської ради від 27.05.2004р. № 262/1472 “Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства “Спецжитлофонд”, договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 11,00 грн на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 359,70 грн у т.ч. ПДВ 59,95 грн.

Орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п.2.3. Договору).

Розмір орендної плати визначений Сторонами в Договорі переглядається на вимогу Орендодавця у разі зміни Київською міською радою цін або тарифів за орендне користування житловими приміщеннями Орендодавця (2.4 Договору).

Згідно з п.2.5. Договору Орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю, починаючи з моменту підписання Сторонами цього Договору.

Пунктом 2.7 Договору встановлено, що орендні платежі сплачуються Орендарем по день фактичної передачі Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.4.1.1 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду приміщення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення орендних платежів, передбачених умовами договору. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобовязання по сплаті орендних платежів за користування житловим приміщенням за період з 01.05.08р.- по 31.12.10р. згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості у розмірі 3 237,30 грн не сплатив.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 287,65 грн пені за прострочення платежу, посилаючись на п. 2.3 Договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення орендних платежів Орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором оренди житлового приміщення №4527 від 27.12.07 р. у розмірі 3287,65 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Керуюча дирекція” Шевченківської районної у м.Києві ради (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Білоруська, 1, ідентифікаційний код 34966254)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) заборгованість за оренду житлового приміщення у сумі 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн 30 коп., пеню у розмірі 3287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн 65 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн 00 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) 00 коп.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 21.11.2011 р.