Рішення № 19349035, 10.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/44810.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеста»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10 листопада 2011 року);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 10 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеста»(відповідач) заборгованості в сумі 2692,10 грн. з них основного боргу 2367,34 грн., пені 217,86 грн. та 3% річних 106,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 2009/76 від 20 жовтня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.11.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № 2009/76 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти товар у відповідності з поданими Покупцем за мовленнями, Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 3137,09 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар на суму 733,02 грн. та частково повернув товар в розмірі 36,73 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 2367,34 грн., тобто 3137,09 грн. 733,02 грн. 36,73 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставляти товар у відповідності з поданими Покупцем за мовленнями, Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3137,09 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ВН00001161 від 29.10.2009р. на суму 733,02 грн., № ВН00000117 від 4.02.2010р. на суму 825,85 грн., № ВН000000286 від 22.03.2010р. на суму 675,84 грн. та № ВН00000328 від 29.03.2010р. на суму 902,38 грн. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а Покупець отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п.п. 4.3., 4.4. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату згідно договору у відповідності з прийомо-здавальними доку ментами на поточний рахунок Постачальника у строк не пізніше 31 (тридцять один) календарно го дня з моменту фактичної передачі товару та підписання Покупцем та Постачальником прийомо-здавальних документів. Покупець має право повернути нереалізований товар Постачальнику у разі, якщо термін придат ного зберігання товару сплине більш ніж на 90%.

Судом встановлено, що Покупець частково розрахувався з Продавцем за товар на загальну суму 733,02 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.12.2009р. та частково повернув товар на суму 36,73 грн., що підтверджується накладною № 0000000239 від 29.03.10р. (належним чином засвідчена копія накладної та виписки містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів, в порядку досудового врегулювання спору позивач 28.05.2011р. направив відповідачу вимогу про сплату боргу на суму 2367,34 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Факт надсилання вимоги позивачем на адресу відповідача та отримання її відповідачем 7.06.2011р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому повідомленні (копія повідомлення міститься в справі). Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість за Договором не погасив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на листопад 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 2367,34 грн., з розрахунку: 3137,09 грн. (загальна вартість товару) 733,02 грн. (сума часткових проплат за товар) 36,73 грн. (вартість поверненого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової став ки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладним товару в сумі 215,48 грн. (за 182 дні прострочення платежів).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних в розмірі 106,90 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 2689,72 грн. з них основного боргу 2367,34 грн., пені 215,48 грн. та 3% річних 106,90 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Чи підлягає зменшенню пропорційно розмірові задоволення позовних вимог сума державного мита, сплаченого за мінімальною ставкою, а також сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Згідно з частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Наведене правило застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено державне мито.

Що ж до розподілу витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то він здійснюється за приписами частини п'ятої зазначеної статті Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 337,74 грн. (101,92 грн. державного мита та 235,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеста»(ідентифікаційний код: 23727199, адреса: 02166, м. Київ, вул. Волкова Космонавта, буд. 2-А, р/р 26000301381157 у ф-ї «Ватутінське відділення ПІБ в м. Київ», МФО 322283), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Бридж»(ідентифікаційний код: 30607341, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9, р/р 26004212182 в Київ. регіон дир-ції «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 2367,34 грн. (дві тисячі триста шістдесят сім гривень 34 копійки), пені 215,48 грн. (двісті п'ятнадцять гривень 48 копійок), 3% річних 106,90 грн. (сто девять гривень 90 копійок) та судові витрати в сумі 337,74 грн. (триста тридцять сім гривень 74 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 15.11.2011р.