Рішення № 19346382, 14.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.11р.Справа № 25/5005/12091/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АККАД", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ВІНКО", м. Павлоград

про стягнення 2 616 980,00 грн.

Суддя Чередко А.Є.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. №16/03/10 від 08.04.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 06.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми вартості майна переданого на зберігання у розмірі 2 616 980,00 грн. за договором зберігання № 2005/11 від 20.05.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачеві було передано не зберігання майно за договором зберігання № 2005/11 від 20.05.2011р., яке останнім втрачено, тому відповідач згідно з ст.ст. 936, 949, 951 ЦК України зобовязаний сплатити позивачу вартість переданого на зберігання майна.

Позивачем, також подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки, що належать відповідачеві.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та просить суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму вартості втраченого майна на 3312,00грн., які становлять вартість послуг відповідача зі зберігання майна позивача згідно з умовами договору зберігання № 2005/11 від 20.05.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання № 2005/11 (далі договір), згідно з п. 1.1. якого позивач передав, а Відповідач прийняв на зберігання наступне майно: сольвент нафтовий ТУ 2415-06302966758-2003 в кількості 304 300,00 л.

За п. 1.5. договору, моментом передачі майна вважається дата підписання сторонами акта передачі майна на відповідальне зберігання, а моментом повернення дата підписання акта повернення майна, переданого на зберігання.

Згідно з актом приймання-передачі майна на зберігання від 23.05.2011р. до договору, який підписано сторонами, позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання сольвент нафтовий ТУ 2415-06302966758-2003 в кількості 304 300,00 л. заставною вартістю 2616980,00грн. Факт передачі майна на зберігання, також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

Факт наявності у позивача права власності на майно, передане на зберігання підтверджується договором купівлі-продажу від 26.05.2010р. № 19, укладеним з ТОВ ВКФ „Химснабсервіс”, специфікацією № 25 від 07.04.2011р. до цього договору, з/д накладними на перевезення нафтового сольвенту та платіжними дорученнями на його оплату, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.2. договору, відповідач взяв на себе зобовязання зі збереження, переданого майна та його повернення на першу вимогу позивача, але не пізніше 31.07.2011р.

01.08.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом за № 01/06 з вимогою про повернення переданого на зберігання, яке відповідачем було одержано 02.08.2011р., що підтверджується відповідною відміткою на листі.

Між тим, відповідачем прийняте на зберігання майно у встановлений договором строк позивачу не повернуто (доказів не надано), що і є причиною виникнення спору у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

В силу ч. 1 ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених

договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

В силу ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або

пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Обовязок відповідача відшкодувати вартість, переданого на зберігання майна в разі його втрати, також передбачений ст. 4 договору, укладеного між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, передано позивачем на зберігання відповідачу майно останнім не повернуту внаслідок його втрати, що не заперечується відповідачем.

За наведених обставин відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості майна, переданого на зберігання, яка становить 2616980,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналогічні за змістом норми містяться і у ст.ст. 224, 225 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що між сторонами відсутній спір щодо вартості, переданого на зберігання майна, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо зменшення заявленої позивачем до стягнення суми вартості втраченого майна на 3312,00грн., які становлять вартість послуг зі зберігання, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем свої, встановлені договором зобовязання, належним чином не виконані, а передане на зберігання майно не збережено.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України, сплачені позивачем за розгляд справи судові витрати слід покласти на відповідача у звязку із задоволенням позову.

Враховуючи не наведення обґрунтованих обставин не можливості, або утруднення виконання рішення у справі, а також приписи ст.ст. 66, 67 ГПК України, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки, що належать відповідачеві.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "ВІНКО" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Радянська, 59, ЄДРПОУ 23079493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АККАД" (49005, м. Дніпропетровськ, вул.. Гусенко, 50, п/р № 26006119964001 в КБ „ПриватБанк, МФО 305299, ЄДРПОУ 24232459) збитки у розмірі 2 616 980,00 грн., а також судові витрати в розмірі 25500,00 грн. витрат на держмито, 236,00грн. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

СуддяА.Є. Чередко