Рішення № 19345731, 11.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.11р.Справа № 6/5005/14467/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЗЦЕНТР ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "РЕЙНФОРД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 12 200,25грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, директор, рішення №1 від 12.12.2008р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариство з обмеженою відповідальністю „ДЕЗЦЕНТР ПЛЮС”, м. Дніпропетровськдалі по тексту - позивача до товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової групи "РЕЙНФОРД", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11642,40грн. на підставі умов довгострокового договору поставки товару № 56 01.05.2009року, укладеного між позивачем і відповідачем.

Додатково, посилаючись на п.5.2 умов вищеназваного договору, за несвоєчасну оплату отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 557,45грн. - пені та посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме: 123,00грн. держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.05.2009року між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № 56 у відповідності з п.1.1 умов яких позивач в період з 08.05.2009р. по 07.06.2011р. по видаткових накладних передав відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 154851,68грн., який відповідач отримав без жодних зауважень і відповідно до п. 4.3 умов вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі 15 банківських дні з дати отримання товару, але в порушення умов вищеназваного договору відповідач в період з 14.05.2009року по 23.08.2011року розрахувався з позивачем частково у сумі 143209,28грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваного договору виникла заборгованість на загальну суму 11642,40грн., яку позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача посилаючись на чинне законодавство та умови договору поставки товару № 56 від 01.05.2009року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Враховуючи те, що відповідача належним чином судом було судом повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвали суду від: 26.10.2011 року рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з ЄДРЮО та ФОП, станом на день порушення провадження по справі, а відповідач 03.11.2011року власноручно отримавши ухвали суду про слухання справи 10.11.2011року не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

10.11.2011р. справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача в судовому засіданні за наявними в ній матеріалами та документами наданими позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних заперечень.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2009року між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № 56, у відповідності з п.1.1 умов яких позивач в період з 08.05.2009р. по 07.06.2011р. по видаткових накладних передав відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 154851,68грн., який відповідач отримав без жодних зауважень і відповідно до п. 4.3 умов вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі 15 банківських днів з дати отримання товару, але в порушення умов вищеназваного договору відповідач в період з 14.05.2009року по 23.08.2011року розрахувався з позивачем частково у сумі 143209,28грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваного договору виникла заборгованість на загальну суму 11642,40грн., яку позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача посилаючись на чинне законодавство та умови договору поставки товару № 56 від 01.05.2009року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Додатково, посилаючись на п.5.2 умов вищеназваного договору, за несвоєчасну оплату отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 557,45грн. - пені та посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме: 123,00грн. держмита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.1 п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано у зв'язку з чим позивач повинен був нарахувати пеню від суми боргу за останні шість місяців перед зверненням до суду з позовною заявою .

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем додатково на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 11642,40грн. за умовами вищеназваного договору повністю підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду та залучених у копіях до матеріалів справи, та по суті спору визнається відповідачем у повному обсязі в Акті звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін станом на 10.11.2011року.

Оскільки на день розгляду справи у суді матеріалами справи було доведено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11642,40грн., яку відповідач по суті спору визнає у повному обсязі, то позовні вимоги позивача по сумі основного боргу, що становить 11642,40грн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі на п.5.2 умов вищеназваного договору, за несвоєчасну оплату отриманого товару, 557,45грн. пені та посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме: 123,00грн. держмита та 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49, ст.ст. 230, ч.1 п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, 82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Молочна фабрика "РЕЙНФОРД" (юридична адреса: 49045, м. Дніпропетровськ, пр. Газети Правда, 50; фактична адреса: 49054, м. Дніпропетровськ, вул. Багоєва, 31; код ЄДРПОУ 13472597; п/р 26009010040160 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дезцентр плюс" (юридична адреса: 49170, м. Дніпропетровськ, вул. Тонельная, 45-Л; фактична адреса: 49089, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 25, офіс 211; код ЄДРПОУ 36295719; п/р 26001101326219 в АТ ОТП Банк, МФО 300528) 11642,40грн. (одинадцять тисяч шістсот сорок дві грн. 40 коп.) - основна заборгованість; 557,45грн. (п'ятсот п'ятдесят сім грн. 45 коп.) - пені; 123,00грн. (сто двадцять три грн. 00 коп.) державного мита; 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

14.11.2011р.

Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко