Рішення № 19344904, 08.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.11р.Справа № 30/5005/12738/2011 За позовом: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" , м. Дніпропетровськ

До відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

До відповідача-2: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук Полтавської області

Про: стягнення 28 434,80 грн.

та за зустрічним позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук Полтавської області

До відповідача-1: ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" , м. Дніпропетровськ

До відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС", м. Дніпропетровськ

Про: визнання недійсним договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Ворошило О.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 29.06.2010 року №2834-О, юрисконсульт

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить:

- стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року в розмірі 27 434,80 грн. (з яких: заборгованість із простроченого кредиту 8 748,80 грн., прострочена заборгованість із сплати відсотків 12 360,41 грн., пеня 6 325,59 грн.);

- стягнути солідарно з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове Агентство "ВЕРУС" заборгованість за договором №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року в розмірі 1 000 грн. заборгованість із простроченої суми кредиту;

- стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Також позивачем подано клопотання про забезпечення позову, яким просить накласти арешт на все майно, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в межах суми 28 955,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем-2 умов договору №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року в частині своєчасного повернення суми наданої у кредит, сплати відсотків за користування кредитом та пені за порушення умов договору. У зв'язку з тим, що кредитний договір забезпечено порукою, позивач просить стягнути суму заборгованості по договору солідарно з відповідачів-1,2.

18.10.2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" надійшло клопотання, яким відповідач-1 позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглядати справу без участі його представника.

13.10.2011 року від фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 просить:

- залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_4;

- зобов'язати позивача здійснити розрахунок штрафних санкцій (прострочена заборгованість зі сплати відсотків 12 360,41 грн. та пеня - 6 325,59 грн.) з урахуванням ч. 6 ст. 232 та ст. 233 Господарського кодексу України;

- відмовити в задоволенні позову про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості в сумі 1 000 грн. згідно договору поруки;

- покласти обов'язок виконання господарського зобов'язання в цілому за договором №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року на ОСОБА_4, який не є стороною в зобов'язанні.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зазначає, що, проживаючи разом із ОСОБА_4, піддалася його впливу та оформила у Приватбанку кредит на суму 10 000 грн., які в подальшому й передала йому. Щоб заручитися хоч якоюсь гарантією повернення отриманих коштів 10.02.2009 року відповідачем-2 з ОСОБА_4 укладений договір позики на суму 15 000 грн. У зв'язку з відмовою ОСОБА_4 повернути вказані кошти, відповідач-2 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука про стягнення вказаних коштів, які рішенням суду від 27.01.2011 року були стягнуті на користь ОСОБА_1. Відповідач-2 вважає, оскільки кредит в банку вона отримувала для подальшої передачі ОСОБА_4 останній і повинен відповідати за зобов'язаннями по договору №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року.

Посилаючись на те, що позивачем нараховані штрафні санкції (відсотки за користування кредитом та пеня) з порушенням вимог ст.ст. 232, 233 Господарського кодексу України, відповідач-2 просить зобов'язати позивача здійснити перерахунок штрафних санкцій.

17.10.2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, яким просить визнати недійсним правочин, договір поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року, вчинений (укладений) між товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ "ПРИВАТБАНК".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов мотивований тим, що спірний договір поруки вчинено без наміру створення правових наслідків, оскільки про настання таких наслідків (не виконання умов кредитного договору) банк дізнався до укладення договору поруки (з 27.06.2009 року дати повернення кредиту), що дає підстави ставити під сумнів його дійсність.

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" проти позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заперечує, вважає його безпідставним та просить в його задоволенні відмовити.

Також, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача-2 (за первісним позовом) про неправильність нарахування штрафних санкцій та про залучення до участі у справі ОСОБА_4

03.11.2011 року від представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що відповідачу-2 необхідний час для збирання доказів, які підтверджували б відсутність майна, на яке просить накласти арешт позивач (Банк).

Розгляд справи був відкладений з 18.10.2011 року на 08.11.2011 року.

В судовому засіданні 08.11.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (яке змінило назву на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк") (далі - Банк) відкрив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (яка змінила прізвище на ОСОБА_1) (Клієнт) поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній валюті та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) для зарахування грошових коштів, що надходять Клієнту та для виконання інших операцій з рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.6.1 договору цей договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та припиняє свою дію відповідно до умов договору та чинного законодавства.

05 жовтня 2007 року сторонами підписано Додаток №7 до договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року, за умовами якого Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі Анкети-заявки на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням корпоративних платіжних карток понад залишок коштів на картковому рахунку Клієнта, за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту - 10 000 грн.

На виконання умов Додатку №7 до договору Банк надав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується банківською випискою.

Проведення платежів Клієнта в порядку, встановленому цим Додатком до договору здійснюється Банком у термін до 27.09.2009 року (п.1.3 Додатку №7 до договору).

Відповідно до умов п.п. 1.4, 1.6 Додатку №7 до договору Клієнт здійснює погашення кредиту, отриманого в межах ліміту, не пізніше терміну закінчення безперервного користування кредитом (не більше 30 днів).

Причиною спору є невиконання відповідачем-2 прийнятих на себе зобовязань по договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року в частині повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення платежів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням п.1.4, п.1.6 Додаток №7 від 05.10.2007 року до договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року строк повернення кредиту вважається таким, що настав.

Доказів погашення заборгованості за кредитом в сумі 9 748,80 грн. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до суду не надано.

Наявність заборгованості із простроченого кредиту підтверджується актом звірки (підписаний відповідачем-2 10.10.2011 року).

За користування кредитом встановлена диференційована процентна ставка: протягом 1-3 днів 20%; протягом 4-7 днів - 21%; протягом 8-15 днів - 25%; протягом 16-30 днів - 27% (п.4.1.1 Додатку №7 до договору). У випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка - у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.2, 4.2.5 Додатку №7 до договору).

За користування кредитом позивач нарахував та просить стягнути відсотки за період з 15.06.2009 року по 18.08.2011 року в розмірі 12 360,41 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основногозобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенеюєнеустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасновиконаногогрошовогозобов'язаннязакожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.1 Додатку №7 до договору у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 1.5, 1.9, 3.1, 3.2, 3.3 цього Додатка №7 до чинного договору, термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених пунктами 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.14 цього Додатку №7 до чинного договору, винагороди, передбаченої пунктами 1.10, 3.4, 3.5, 3.6 цього Додатка до договору Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який виплачується пеня.

За порушення строків сплати платежів позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 325,59 грн. згідно наданого розрахунку.

Пеня нарахована відповідно до умов договору.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 просить зменшити суму штрафних санкцій (відсотків за користування кредитом та пеню) відповідно до ст.ст. 232 ч. 6, 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається, сторони передбачили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.5.1, п.5.2 здійснюється протягом 3-х (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане Клієнтом (п.5.3 Додатку №7 до договору).

Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.4 договору).

За викладеного, суд відхиляє клопотання відповідача-2 про зобов'язання позивача здійснити перерахунок суми штрафних санкцій (пені) відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частина перша статті 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Також, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки чинним законодавством відсотки за користування кредитом не віднесено до штрафних санкцій, клопотання відповідача-2 про зобов'язання позивача здійснити перерахунок суми штрафних санкцій (відсотків за користування кредитом) відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафних санкцій (відсотків за користування кредитом) задоволенню не підлягають.

Так як, сума штрафних санкцій (пеня) (6 325,59 грн.) є співрозмірною сумі заборгованості 22 109,21 грн. (сума простроченого кредиту 9 748,80 грн. + 12 360,41 грн. відсотки за користування кредитом), період прострочення є досить значним (обов'язок погасити заборгованість виник у відповідача-2 з 27.06.2009 року), суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 Цивільного кодексу України).

25 травня 2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове Агентство "ВЕРУС" (Поручитель) та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (Кредитор) був укладений договір поруки №4/05/11, відповідно до якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Боржником (фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1) зобов'язань за договором №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 вважає договір поруки таким, що суперечить положенням чинного законодавства, порушує його права та законні інтереси та підлягає визнанню недійсним, проти чого заперечує позивач (за первісним позовом), що і є причиною спору за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладення поряд із основним договором окремого договору поруки між кредитором і поручителем, що існує поряд із основним не суперечить Цивільному кодексу України.

Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається між поручителем і кредитором, як це випливає із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України. Водночас він є одностороннім договором, оскільки встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обов'язок у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобов'язаний провести таке виконання.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що оспорюваний договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, що є порушенням ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки умовами договору сторони передбачили настання в майбутньому тих наслідків, які фактично вже наступили під час укладення такого договору (під час вчинення право чину).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково. Порука у повному обсязі існує за умови, що поручитель взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання за боржника повністю, без жодних обмежень, включаючи відшкодування збитків, заподіяних кредитору невиконанням боржника, а також сплату неустойки (штрафу, пені), якщо така передбачена законом або договором.

Часткова порука має місце тоді, коли поручитель поручився не за все зобов'язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг тощо).

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що сторони при укладенні договору можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд та встановити розмір відповідальності за поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань боржником як у повному обсязі так і певніййого частині.

Укладаючи договір поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року, сторони передбачили розмір відповідальності поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань божником (фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань по договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року у сумі 1 000 грн. (п.2 договору поруки).

Крім того, ні з аналізу вищезазначених норм, ні з умов спірного договору поруки не вбачається, що сторони не можуть укласти договір поруки на забезпечення виконання зобов'язання, за яким уже існують порушення.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання договору поруки недійсним, та, відповідно, задоволення вимоги за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором по договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року обмежено сумою в розмірі 1 000 грн. (п.2 договору).

У випадку невиконання Позичальником обов'язків за кредитним договором, Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.4 договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року).

Відповідно до п.5 договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року у випадку невиконання Позичальником якого-небудь обов'язку, передбаченого п.1 цього договору Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку (ів). Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору (п.6 договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року).

18.08.2011 року позивачем було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове Агентство "ВЕРУС" вимогу №PLЗЕ1В-П про сплату заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року в розмірі 1 000 грн.

Вказану вимогу отримано поручителем 29.08.2011 року, що підтверджується відміткою про отримання (а.с. 47).

Доказів погашення заборгованості по договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року зі сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за порушення зобов'язань по договору відповідачами-1,2 до суду не надано.

Суд відхиляє заперечення відповідача-2 щодо стягнення суми в розмірі 1 000 грн. солідарно з відповідачів-1,2, оскільки в силу ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель може відповідати перед кредитором як у повному обсязі так і частково (в розмірі передбаченому договором поруки).

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 заборгованості по договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року в сумі 27 434,80 грн. (заборгованість із простроченого кредиту 8 748,80 грн. + прострочена заборгованість із сплати відсотків 12 360,41 грн. + пеня 6 325,59 грн.) та солідарно з відповідачів-1,2 в сумі 1 000 грн. (сума простроченого кредиту) підлягають задоволенню.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в межах суми 28 955,15 грн., відхиляється судом, оскільки позивачем не вказано чіткий перелік майна, що належить на праві власності відповідачу-2, та доказів належності цього майна відповідачу-2 на праві власності.

Суд відхиляє клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 існують правовідносини щодо укладення договору позики від 10.02.2009 року, спір з яких вирішено Автозаводським районним судом м. Кременчука у справі №2-661/2011.

ОСОБА_4 не є стороною ні договору №PLЗЕ1В банківського рахунка від 05.10.2007 року, ні договору поруки №4/05/11 від 25.05.2011 року, доказів на підтвердження того, що рішення у справі №30/5005/12738/2011 може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_4 щодо однієї із сторін, відповідачам-2 не надано.

За викладеного, суд відхиляє клопотання відповідача-2.

З огляду на те, що відповідач-2 був належним чином був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, клопотання представника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи з підстав, зазначених в заяві, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача-2 в такому розмірі: витрати по сплаті державного мита в розмірі 284,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Також, на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 покладаються судові витрати за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (39625, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року в розмірі 27 434,80 грн. (з яких: заборгованість із простроченого кредиту 8 748,80 грн., прострочена заборгованість із сплати відсотків 12 360,41 грн., пеня 6 325,59 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 284,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., про що видати наказ.

Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (39625, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове Агентство "ВЕРУС" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 34562954) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором №PLЗЕ1В банківського рахунку від 05.10.2007 року в розмірі 1 000 грн. заборгованість із простроченої суми кредиту, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 09.11.2011 року