Рішення № 19344221, 14.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р.

Справа № 5004/2308/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1

про стягнення 7 067 грн. 44 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 30.06.2011 року №296

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії просить стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_1 7 067 грн. 44 коп., в т. ч. 6 561 грн. 99 коп. коштів, сплачених у вигляді попередньої оплати згідно договору від 29.03.2011 року №193/25-228, 417 грн. 99 коп. пені, 6 грн. 56 коп. збитків від інфляції, 80 грн. 90 коп. річних та судові витрати по справі: 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду від 02.11.2011 року документів не подав, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 17, 19), тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії, найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Укртелеком" згідно витягу із протоколу №8 загальних зборів акціонерів ВАТ «Укртелеком» від 14.06.2011 року (а. с. 14), та відповідачем - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №193/25-228 (далі договір, а. с. 8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору №193/25-228 від 29.03.2011 року.

Згідно п. п. 1.1, 3.2, 4.2, 4.3, 6.1 договору відповідач зобовязувався поставити позивачу інструмент ручний з пневматичним чи вбудованим неелектричним або електромеханічний, а позивач здійснити попередню оплату згідно з виставленими відповідачем рахунками. Продукція поставляється протягом 14-ти днів з моменту здійснення попередньої оплати. Датою поставки продукції вважається дата фактичного отримання продукції позивачем з оформленими податковими та видатковими накладними. У разі затримки постачання продукції з причин, що не залежать від відповідача, останній зобовязаний повідомити позивача про це у 3-денний термін для прийняття сторонами узгодженого рішення. У разі прострочення поставки більше ніж на 20 календарних днів по вині відповідача останній сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня, від вартості недопоставленої у строк продукції за кожен день прострочки.

На підставі рахунку відповідача позивач платіжним дорученням від 31.03.2011 року №3902 (а. с. 10) перерахував кошти в сумі 18 499 грн. 99 коп.

Згідно видаткових накладних від 10.04.2011 року, від 23.05.2011 року (а. с. 11, 12) відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 11937 грн. 99 коп.

Відповідно до ч 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань позивачем направлено відповідачу претензійну вимогу від 31.10.2011 року про повернення коштів в сумі 6 561 грн. 99 коп., що залишена без відповіді та задоволення.

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Водночас, в силу дії частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 561 грн. 99 коп. грошових коштів попередньої оплати підставна та підлягає задоволенню на підставі статті 1212 та частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Згідно п. 6.1 договору у разі прострочення поставки більше ніж на 20 календарних днів по вині відповідача останній сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня, від вартості недопоставленої у строк продукції за кожен день прострочки.

Договір №193/25-228 від 29.03.2011 року не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.1, не визнавався. Відповідач поставку товару у визначений договором строк не провів, тому сплата неустойки є його договірним зобовязанням.

Нарахована позивачем за період з 24.05.2011 року по 20.10.2011 року пеня в сумі 417 грн. 99 коп. підставна та підлягає до стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Як випливає зі змісту ст. 625 ЦК України, вона передбачає відповідальність за порушення грошового зобовязання. Порушене відповідачем зобовязання не є грошовим, оскільки згідно договору відповідач зобовязувався поставити продукцію, а не сплатити кошти.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 6 грн. 56 коп. збитків від інфляції та 80 грн. 90 коп. річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати пропорційно до задоволених позовних вимог по сплаті державного мита в сумі 100 грн. 73 коп. та 233 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2) код НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в АТ «БМ Банк», МФО 380913 на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком", м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, р/р 260011985 у ВОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 303569, код 23251963

- 6 561 грн. 99 коп. попередньої оплати, 417 грн. 99 коп. пені, 100 грн. 73 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 233 грн. 07 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 7 313 грн. 78 коп. (сім тисяч триста тринадцять грн. 78 коп.).

3. У позові на суму 87 грн. 46 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

14.11.11