Рішення № 19343852, 22.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 листопада 2011 р. Справа 11/112/2011/5003

за позовом публічного акціонерного товариства «Вінницький універмаг», м. Вінниця

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця

про стягнення 10 528,74 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 06.10.2011р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Вінницький універмаг» суму основного боргу в розмірі 6612,40 грн., пеню в сумі 265,94 грн., штраф в сумі 280,80 грн. та штраф в сумі 3369,90 грн..

03.11.2011 р. позивачем подано заяву від 02.11.2011 р. про зменшення розміру позовних вимог, яка мотивована частковим погашенням відповідачем боргу, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 суму основного боргу 2 812, 40 грн., пеню у сумі 265, 94 грн., штраф у сумі 280, 80 грн., штраф у сумі 3 369, 60 грн..

22.11.2011р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 3369,60 та просить стягнути з відповідача 1 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору найму частини приміщення в капітальній споруді № ВУ-000704 від 27.09.2010р., відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину приміщення площею 15,60 кв.м., яка розташована на третьому поверсі в капітальній споруді ПАТ «Вінницький універмаг».

Відповідно до заяви відповідача від 27.04.2011р. договір найму розірвано. Однак, відповідачем не проведено платежів по орендній платі в повному обсязі і станом на день розгляду справи заборгованість за договором 2812,40 грн..

Крім того, посилаючись на положення п.п. 13, 14, 15 розділу 6 договору позивач заявляє до стягнення штрафні санкції передбачені за порушення зобовязань за договором.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 19.09.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 06.10.2011р. розгляд справи відкладено на 03.11.2011р..

При розгляді справи 03.11.2011р. встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника. Однак, зважаючи на відсутність доказів повідомлення останнього про розгляд справи, судом вдруге відкладено розгляд справи, про що винесено відповідну ухвалу.

При розгляді справи 22.11.2011р. зясовано, що конверт з ухвалою суду направлений на адресу відповідача повернуто відділенням поштового звязку з написом наступного змісту: «За закінченням терміну зберігання».

При цьому суд зауважує, що ухвала суду надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (АДРЕСА_1, АДРЕСА_2). Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 21000 що є ідентичною тій адресі, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилалась ухвала про порушення провадження у справі відповідачу у справі.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»обов'язок по внесенню змін відомостей про змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на фізичну особу-підприємця.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

27 вересня 2010 року між публічним акціонерним товариством «Вінницький універмаг»(позивач, за договором Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Орендар) укладено договір найму частини приміщення в капітальній споруді за № ВУ-000704.

Відповідно до ч. 1 укладеного договору Наймодавець зобов'язаний надати в найм Наймачу частину приміщення в капітальній споруді згідно акту приймання передачі, який є невід'ємною частиною і складає єдиний документ даного договору, в тимчасове користування за плату, а наймач зобов'язується прийняти наймане майно, платити вказану даним договором плату, утримувати наймане майно в порядку, передбаченому даним договором.

В розділі 4 договору сторони погодили порядок проведення плати за користування майном, де передбачили зокрема, що Наймач сплачує Наймодавцю плату за користування об'єкту найма в сумі 2808,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ за один календарний місяць, шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок Наймодавця, вказаний в реквізитах сторін, або шляхом внесення готівкових коштів в касу наймодавця, до 10 числа кожного місяця, за який сплачується плата за користування майном.

В розділі 3 договору (строк дії договору) сторонами погоджено, що даний договір вступає в закону силу з моменту досягнення домовленості з усіх умов даного договору і підписання тексту даного договору та діє до 31.12.2010 року.

Наймач, який добросовісно виконує свої зобов'язання по даному договору, після закінчення дії даного договору згідно з вимогами діючого законодавства України має пріоритетне право перед іншими особами на укладення договору найму приміщення на новий строк.

Також в день укладення договору найму між сторонами підписано акт прийому-передачі за яким позивач передав, а відповідач прийняв частину приміщення передбачену договором.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті за користування об'єктом найму виконує неналежним чином та станом на день розгляду справи заборгував 2812,40 грн..

Так, судом встановлено, що за період з 27 вересня 2010 року до квітня 2011 року позивачем нараховано до сплати 31262 грн. орендної плати (по 2808 грн. щомісяця та 374,40 грн. за вересень 2010 року).

Відповідачем в свою чергу внесено через касу позивача 28450 грн. в рахунок сплати оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами та обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 31.10.2011р..

Відповідно до заяви відповідача від 27.04.2011 року договір найму було розірвано з 01.05.2011 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що після закінчення терміну дії договору наймач продовжував користуватись орендованим майном та сплачував орендну плату суд дійшов висновку про те, що договір було поновлено на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 2812,40 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 265,94 грн. пені за період з 10.11.2010 року по 09.05.2011 року, 280,80 грн. штрафу за порушення строків сплати орендної плати та 1 грн. штрафу за дострокове розірвання договору за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 13 розділу 6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати плати за користування майном, відповідно до розділу 4 даного договору наймач зобов'язаний сплатити наймодавцю пеню в розмірі 1% від невнесеної своєчасно плати за кожний день прострочи платежу, а згідно пункту 14 розділу 6 штраф у розмірі 10% від суми найму.

Пунктом 15 розділу 6 цього договору сторони погодили, що у випадку дострокового розірвання даного договору Наймач зобовязаний сплатити Наймодавцю штраф в сумі 15% від недоотриманої Наймодавцем суми за користування майном до закінчення строку дії договору.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені та є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та договору. При цьому позивачем нараховану пеню не у розмірі 1%, а у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно внесеної плати за кожен день прострочки платежу, у відповідності до ст. 4 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені та штрафу за порушення строків сплати орендної плати не виявлено помилок у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлено до стягнення штрафу за порушення визначене п. 15 розділу 6 договору, суд зважаючи на заяву позивача про зменшення суми штрафу з 3369,60 грн. до 1 грн., задовольняє цю вимогу у зменшеному розмірі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позов, з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог, підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат в повному обсязі, за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Вінницький універмаг»(21000, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2, код 01557213) 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн. 40 коп. боргу; 265 (двісті шістдесят пять) грн. 94 коп. пені; 280 (двісті вісімдесят) грн. 80 коп. штрафу за порушення строків сплати орендної плати; 1 (одну) грн. штрафу за дострокове розірвання договору; 105 (сто пять) грн.. 28 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 24.11.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)

<Дата >