Рішення № 19342719, 24.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2011Справа №5002-19/4693-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (вул.Севастопольська, 51-а, м.Сімферополь, АР Крим, 95013)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (вул.Севастопольська, 47, м.Сімферополь, АР Крим, 95013)

Про стягнення 63764,64 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. № 01-40/11 від 31.05.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач Публічне акціонерне товариство «Кримхліб» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 63764,64 грн., судові витрати, а також просить накласти арешт на майно боржника та розрахунковий рахунок.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 31.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Кримхліб» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (Покупець) укладено Договір поставки № 450064-СС, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити товар в строки, оговорені даним Договором, згідно Замовлення Покупця, яке є невідємною частиною Договору (далі Додаток № 3 «Замовлення Товару»), а Покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», які є невідємною частиною Договору (далі Додаток № 4 «Додаткові умови») (а.с.9-14).

01.03.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Кримхліб» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайер» (Покупець) укладено Договір поставки, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобовязується поставити товар в строки, оговорені даним Договором, згідно Замовлення Покупця, яке є невідємною частиною Договору (далі Додаток № 3 «Замовлення Товару»), а Покупець прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови», які є невідємною частиною Договору (далі Додаток № 4 «Додаткові умови») (а.с.15-20).

Згідно п.1.2 Договорів право власності та Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання повноважними представниками Сторін товарної (товаро - транспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.

Асортимент та ціна Товару погоджується в специфікації до Договору. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі (Додаток № 1 «Специфікація» та є невідємною частиною даного Договору) (п.2.1 Договорів).

Загальна сума Договору складає суму Товару, отриманого з усіх накладних. Покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строк, встановлений сторонами в пункті 6 додатку № 4 до даного Договору «Додаткові умови» (п.7.1-7.2 Договорів).

Позивач зазначає, що він у виконання умов Договорів поставки постачав продукцію відповідачу. Однак, відповідач свої зобовязання за Договором щодо оплати за поставлений товар виконав не в повному обсязі, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 63764,64 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків від 12.10.2011 р. підписаного між позивачем та відповідачем підтверджується несплата за поставлений товар за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 39226,41 грн. (а.с.51).

Крім того, за період з 01.10.2011 р. по 10.10.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 26340,67 грн. про що свідчать товаро - транспортні накладні № ТТН3-052959 від 01.10.2011 р. на суму 345,20 грн., № ТТН1-232972 від 01.10.2011 р. на суму 476,49 грн., № ТТН1-233217 від 01.10.2011 р. на суму 1306,08 грн., № ТТН3-053173 від 02.10.2011 р. на суму 484,20 грн., № ТТН1-234262 від 02.10.2011 р. на суму 1914,26 грн., № ТТН3-053354 від 03.10.2011 р. на суму 635,20 грн., № ТТН1-235060 від 03.10.2011 р. на суму 1914,26 грн., № ТТН3-053540 від 04.10.2011 р. на суму 332,70 грн., № ТТН1-235900 від 04.10.2011 р. на суму 1364,36 грн., № ТТН1-237027 від 04.10.2011 р. на суму 422,74 грн., № ТТН3-053763 від 05.10.2011 р. на суму 1091,71 грн., № ТТН3-053921 від 05.10.2011 р. на суму 578,51 грн., № ТТН1-236827 від 05.10.2011 р. на суму 1221,40 грн., № ТТН1-237459 від 05.10.2011 р. на суму 74,00 грн., № ТТН1-238276 від 05.10.2011 р. на суму 422,74 грн., № ТТН1-238311 від 05.10.2011 р. на суму 1017,48 грн., № ТТН3-053980 від 06.10.2011 р. на суму 655,20 грн., № ТТН1-237546 від 06.10.2011 р. на суму 476,49 грн., № ТТН3-054145 від 06.10.2011 р. на суму 68,50 грн., № ТТН1-237803 від 06.10.2011 р. на суму 1303,42 грн., № ТТН3-054198 від 07.10.2011 р. на суму 466,20 грн., № ТТН1-238474 від 07.10.2011 р. на суму 422,74 грн., № ТТН3-054373 від 07.10.2011 р. на суму 423,01 грн., № ТТН1-238732 від 07.10.2011 р. на суму 1381,78 грн., № ТТН3-054416 від 08.10.2011 р. на суму 779,90 грн., № ТТН1-239407 від 08.10.2011 р. на суму 409,74 грн., № ТТН1-239656 від 08.10.2011 р. на суму 1370,39 грн., № ТТН3-054624 від 09.10.2011 р. на суму 490,25 грн., № ТТН1-240481 від 09.10.2011 р. на суму 409,74 грн., № ТТН1-240704 від 09.10.2011 р. на суму 1346,19 грн., № ТТН3-054850 від 10.10.2011 р. на суму 867,90 грн., № ТТН1-241284 від 10.10.2011 р. на суму 409,74 грн., № ТТН1-241485 від 10.10.2011 р. на суму 1384,15 грн. (а.с.57-105).

Однак за поставлений товар відповідач не розрахувався, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Актом звірки взаєморозрахунків від 12.10.2011 р. підписаного й відповідачем підтверджується несплата за поставлений товар за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. у розмірі 39226,41 грн. (а.с.51).

Крім того, за період з 01.10.2011 р. по 10.10.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 26340,67 грн. про що свідчать товаро - транспортні накладні № ТТН3-052959 від 01.10.2011 р. на суму 345,20 грн., № ТТН1-232972 від 01.10.2011 р. на суму 476,49 грн., № ТТН1-233217 від 01.10.2011 р. на суму 1306,08 грн., № ТТН3-053173 від 02.10.2011 р. на суму 484,20 грн., № ТТН1-234262 від 02.10.2011 р. на суму 1914,26 грн., № ТТН3-053354 від 03.10.2011 р. на суму 635,20 грн., № ТТН1-235060 від 03.10.2011 р. на суму 1914,26 грн., № ТТН3-053540 від 04.10.2011 р. на суму 332,70 грн., № ТТН1-235900 від 04.10.2011 р. на суму 1364,36 грн., № ТТН1-237027 від 04.10.2011 р. на суму 422,74 грн., № ТТН3-053763 від 05.10.2011 р. на суму 1091,71 грн., № ТТН3-053921 від 05.10.2011 р. на суму 578,51 грн., № ТТН1-236827 від 05.10.2011 р. на суму 1221,40 грн., № ТТН1-237459 від 05.10.2011 р. на суму 74,00 грн., № ТТН1-238276 від 05.10.2011 р. на суму 422,74 грн., № ТТН1-238311 від 05.10.2011 р. на суму 1017,48 грн., № ТТН3-053980 від 06.10.2011 р. на суму 655,20 грн., № ТТН1-237546 від 06.10.2011 р. на суму 476,49 грн., № ТТН3-054145 від 06.10.2011 р. на суму 68,50 грн., № ТТН1-237803 від 06.10.2011 р. на суму 1303,42 грн., № ТТН3-054198 від 07.10.2011 р. на суму 466,20 грн., № ТТН1-238474 від 07.10.2011 р. на суму 422,74 грн., № ТТН3-054373 від 07.10.2011 р. на суму 423,01 грн., № ТТН1-238732 від 07.10.2011 р. на суму 1381,78 грн., № ТТН3-054416 від 08.10.2011 р. на суму 779,90 грн., № ТТН1-239407 від 08.10.2011 р. на суму 409,74 грн., № ТТН1-239656 від 08.10.2011 р. на суму 1370,39 грн., № ТТН3-054624 від 09.10.2011 р. на суму 490,25 грн., № ТТН1-240481 від 09.10.2011 р. на суму 409,74 грн., № ТТН1-240704 від 09.10.2011 р. на суму 1346,19 грн., № ТТН3-054850 від 10.10.2011 р. на суму 867,90 грн., № ТТН1-241284 від 10.10.2011 р. на суму 409,74 грн., № ТТН1-241485 від 10.10.2011 р. на суму 1384,15 грн. (а.с.57-105).

Тобто, за наявними у матеріалах справи документи загальна сума заборгованості складає 65567,08 грн.

Однак, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 63764,64 грн.

Отже, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити у розмірі, який просить позивач та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами поставки продукції у розмірі 63764,64 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Суд також враховує ту обставину, що відповідачем не оспорено суму розрахунку позовних вимог позивача та не представлено суду документального підтвердження сплати такої заборгованості.

Щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, то суд у задоволенні даної заяви відмовляє та розцінює її не як позовну вимогу, а саме як заяву про забезпечення позовних вимог. Оскільки суду не доведено документальних обставин необхідності вжиття таких заходів та неможливості виконання рішення господарського суду. Крім того, не представлено суду документального підтвердження наявності у відповідача будь якого майна, а також на які саме розрахункові рахунки відповідача необхідно накласти арешт та в якій установі банку.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайер» (вул.Севастопольська, 47, м.Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний код 32973371) на користь Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (вул.Севастопольська, 51-а, м.Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний номер 00381580) заборгованість за договорами поставки продукції у розмірі 63764,64 грн., державне мито у розмірі 637,65 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 28.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.