Рішення № 19342548, 17.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2011

Справа №5002-1/3864-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багульнік», (98604, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, 11-18),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика», (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Стаханівська, 10, кв. 31),

про стягнення 58 736,77 грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача Зарембо С.В., бухгалтер; Добришин Є.І., керівник;

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Багульнік» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика» про стягнення суми боргу в розмірі 20 695,16грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних в розмірі 30 111,45грн., пені в розмірі 6 895,40грн., штрафу в розмірі 1 034,76грн., а також витрат на послуги адвокату.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ «Галактика» взятих на себе зобов’язань за договором підряду № 5/18-8 від 23.05.2008р. в частині оплати виконаних позивачем електромонтажних робіт по зовнішньому електрозабезпеченню об’єкта «Льодовий коток» в Піонерському парку в м. Ялта.

Крім того, 04.10.2011р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках, що належать відповідачу в межах ціни позову.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ТОВ «Галактика» намагається реалізувати належне йому нерухоме майно, у зв’язку із чим, неприйняття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, і приведе до неможливості захисту прав та інтересів ТОВ «Багульнік».

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, жодного разу не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2008 року між ТОВ «Багульнік» (підрядник) та ТОВ «Галактика» (замовник) укладений договір підряду №5/18-8, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботу відповідно до умов цього договору, а замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно пункту 2.1 договору виконанню підлягають наступні види робіт: електромонтажні роботи по зовнішньому електрозабезпеченню об’єкта «Льодовий коток» в Піонерському парку в м. Ялта.

Відповідно до пункту 6.1 договору, замовник зобов'язався на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору внести аванс в розмірі 75% виконаних робіт, згідно рахунку, та на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт здійснити остаточний розрахунок із підрядником.

Пунктом 5.5 договору встановлена вартість робіт, яка становить 121155,00 грн.

У пункті 12.3 договору передбачений обов'язок замовника прийняти у встановленому порядку та оплатити вартість виконаних робіт.

У пункті 11.1 договору сторони обумовили строк його дії, а саме з моменту його підписання до моменту його повного виконання, але у будь-якому разі, до 31.12.2008 року.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання за договором №5/18-8 в частині оплати виконаних робіт виконав частково, у зв’язку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість ТОВ «Галактика» становить 20695,16грн.

04.08.2010р. на адресу відповідача направлено рахунок-фактуру №СФ-12/8-10 про сплату виконаних робіт на суму 20695,16грн.

В подальшому, 06.08.2010р. позивачем на адресу ТОВ «Галактика» направлено претензію про сплату заборгованості.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду товариством вказаної претензії.

Несплата відповідачем у добровільному порядку вищезгаданої заборгованості й стала підставою для звернення товариства до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором підряду суду не надано.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача становить 20695,16грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 12.5 договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії даного договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 5% від суми.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума штрафу в розмірі 1034,76грн. (аркуш справи 62), витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 28248,89грн. та річних в сумі 1862,56грн. (аркуш справи 65), які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

В свою чергу, вимоги позивач про стягнення з ТОВ «Галактика» пені в сумі 6895,40грн. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» з дати набрання чинності Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі, (стаття 1 Закону).

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Крім того, у відповідності до статті 547 ЦКУ правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, угода про забезпечення виконання неустойкою вчиняється, також, у письмовій формі.

З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання відповідача, застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика» відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним.

Не підлягають задоволенню, також й вимоги позивача про стягнення понесених ним витрат на послуги адвокату, оскільки прохальна частина позову взагалі не містить визначення такої суми, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення відповідної угоди про надання послуг, а також їх оплати товариством.

Заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках, що належать відповідачу в межах ціни позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно ст. ст. 66, 67 ГПК України суд вживає заходи з забезпечення позовних вимог у разі, якщо майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що заходи з забезпечення позовних вимог є за своєю суттю превентивними заходами, які спрямовані на заборону (або накладення арешту) на предмет позовних вимог до вирішення судом спору по суті, що мають своїми наслідками створення умов, за якими буде можливо виконати рішення суду без додання додаткових зусиль з боку позивача у разі задоволення позовних вимог.

Отже, однією з умов можливості застосування судом заходів з забезпечення позовних вимог є достатньо обґрунтоване припущення щодо того, що предмет спору може погіршитися станом або зникнути на час прийняття судом рішення зі спору, або на час виконання рішення зі спору можуть бути створені умови, за якими виконання рішення буде неможливо без додання додаткових зусиль.

Відповідно до роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 02-5/611 від 23.08.1994р., адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Однак, товариством не було представлено доказів того, що невжиття запропонованого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, відповідні докази тричі було запропоновано надати суду ухвалами від 04.10.2011р., 18.10.2011р. та 03.11.2011р.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 23.11.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика» (98600, Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Стаханівська, 10, кв. 31; банківські реквізити: рахунок 26001310063301 в ФАБ «Південний», м. Ялта, МФО 384522, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32684538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багульнік», (98604, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Блюхера, 11-18, банківські реквізити: рахунок 26001054902409 в КРУ КБ «Приватбанк», МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20710494) заборгованість в сумі 20695,16грн., 1034,76 грн. штрафу, 28248,89грн. витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, річних в сумі 1862,56грн., 518,41грн. державного мита та 208,29грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Галактика» 6895,40грн. пені та витрат на послуги адвоката в позові відмовити.

В задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.