Рішення № 19342417, 24.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2011Справа №5002-18/4299-2011 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (95034, м. Сімферополь, вул. Репіна, 122)

про стягнення 16996,32 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність від 17.08.2010.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (позивач) звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 16996,32 грн., у тому числі: 14241,96 грн. основного боргу, 747,53 грн. пені, 1523,88 грн. витрат від інфляції, 482,95 грн. 3% річних

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.06.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір № 3934. Позивач, відповідно до пункту 1.1 договору, передав у власність відповідача товар на загальну суму 14241,96 грн. Проте відповідач, у порушення пункту 5.2 договору, не сплатив таку суму у продовж 7 календарних днів з моменту одержання товару. Несплата відповідачем коштів у сумі 14241,96 грн. і стала підставою для звернення відповідача до суду з позовом.

У судовому засіданні 24.11.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання тричі не зявився, причини незявлення суду не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суд не представив.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін у справі, суд задовольняє клопотання позивача та вважає можливим розглянути дану справу у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2010 року між Дочірнім підприємством «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг AnC», Дочірнім підприємством «Київський винний дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN» та Закритим акціонерним товариством «Одеський коньячний завод» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (покупець) укладено договір № 3934.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару визначаються у накладних, що є невідємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладних зазначаються кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що поставляється.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 14241,96 грн., що підтверджується накладними № 2000015030 від 02.08.2010 на суму 7909,20 грн. та № 2000017217 від 16.08.2010 на суму 6332,76 грн.

Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача директора ОСОБА_2, на вищевказаних накладних, засвідчених печаткою.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно пункту 5.2 договору, остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити кошти за отриманий товар у сумі 7909,20 грн. строк до 09.10.2010 включно та у сумі 6332,76 грн. - до 23.08.2010 включно. Проте доказів такої оплати відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 14241,96 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14241,96 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги те, що вище судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати за поставку товару, то позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за накладною від 02.08.2010 за період з 10.08.2010 по 03.10.2011 у сумі 272,35 грн. і за накладною від 16.08.2010 за період з 24.08.2010 по 03.10.2011 у сумі 210,60 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційної суми позивача, відповідно до якого позивач розраховує інфляційну суму за період з вересня 2010 року по червень 2011 року включно, суд погоджується з таким розрахунком, у звязку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 1523,88 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач просить стягнути пеню у сумі 747,53 грн., а саме: за накладною від 02.08.2010 року 395,08 грн. за період з 10.10.2010 по 06.02.2011 і за накладною від 16.08.2010 352,45 грн. за період з 10.10.2010 по 20.02.2011, суд знаходить його вірним, у звязку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 747,53 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.11.2011 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.11.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет» (95034, м. Сімферополь, вул. Репіна, 122; ідентифікаційний код 24029801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» (69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57; ідентифікаційний код 25484884 2281200121) 14241,96 грн. заборгованості; 3% річних у сумі 482,95 грн., інфляційну суму у розмірі 1523,88 грн., пеню у сумі 747,53 грн., державне мито у сумі 169,96 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.