Рішення № 19342331, 21.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2011Справа №5002-33/4080.1-2011 за позовом обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя,71/вул. Спера, 14/вул. Павленка,17, ідентифікаційний код 35228809)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя71/ вул. Спера, 14/вул. Павленка,17, ідентифікаційний код 20727046)

Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого,15, ідентифікаційний код 20687358)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Сімферопольська міська рада (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15).

про визнання недійсним договору

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 184/2010 від 06.12.2010р., представник; ОСОБА_3, довіреність № 22/11 від 29.09.2011р., голова, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь»;

від відповідачів: не зявився, ТОВ «Катран-Крим»;

не з'явився, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради.

від третьої особи: не з'явився, Сімферопольська міська рада.

Суть спору: обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідачів, товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» та Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі-продажу індивідуально визначеного комунального майна м. Сімферополя нежитлових приміщень по вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17, укладеного 01 лютого 2008 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Катран Крим».

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 червня 2011 року (т.3 а.с.67-76), суд відмовив обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т.2, а.с.45-49).

Постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року по справі № 2-15/7719-2008 постанову Севастопольського апеляційного суду від 08 червня 2011 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 грудня 2008 року скасовано, справу передано на новій розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (т.3, а.с. 118-122).

16 вересня 2011 року справу повернуто до господарського суду Автономної Республіки Крим та передано на розгляд судді Радвановській Ю.А.

Ухвалою суду від 23 вересня 2011 року справу прийнято до свого провадження суддею Радвановською Ю.А. із привласненням № 5002-33/4080.1-2011 та призначено до розгляду (т.3, а.с.125).

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 листопада 2011 року за клопотанням представників сторін (т. 4, а.с. 49) строк розгляду даної справи був продовжений в порядку частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України (т. 4, а.с. 53-54).

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання, призначене на 21 листопада 2011 року, не зявилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

До початку судового засідання від відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-Крим», надійшло клопотання про відкладення судового засідання через неможливість його представника брати у ньому участь, у зв'язку з відрядженням (т. 4, а.с. 55).

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання представника відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Так, відповідачем, зокрема, не було надано доказів неможливості явки його представника до судового засідання або наведено поважності таких причин.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України перелік осіб, які можуть представляти інтереси юридичних осіб в суді, не обмежений будь-якими особами.

Одночасно, суд приймає до уваги, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з відсутністю представника відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-Крим».

Також, суд враховує, що строк розгляду даної справи спливає 23 листопада 2011 року, однак можливості повторно його продовжити в порядку частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України суд вже позбавлений, у зв'язку з чим справу було розглянуто за наявними у неї матеріалами.

Представники позивача, обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь», позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з тих підстав, що укладенням договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 166 від 01 лютого 2008 року відповідачі обмежили співвласників багатоквартирного будинку в реалізації їх прав, спрямованих на використання їхнього власного неподільного та загального майна, його управління та утримання, чим, за твердженням позивача, були порушені положення Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Катран Крим», у відзиві позов не визнав, оскільки вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що спірне приміщення передавалося у спільну сумісну власність власникам та користувачам квартир будинку по вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17 (т. 4, а.с. 6-9).

Відповідач, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, надав суду пояснення, в яких зазначив, що вважає укладення оспорюваного договору купівлі-продажу правомірним, оскільки обовязок Фонду щодо його укладення був встановлений рішенням господарського суду АР Крим від 09 липня 2007 року у справі № 2-5/8442-2007 (т. 4, а.с. 11-13).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

встановив:

01 лютого 2008 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» (покупець) укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна приміщень, розташованих по вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17, комунальної власності м. Сімферополя шляхом викупу (т. 1, а.с. 108-113).

Пунктом 1.1 договору визначено, що продавець зобовязується передати у власність покупцю нежитлові приміщення (обєкт) у цокольному поверсі літ. А: № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 7, 8, 9, загальною площею 166.4 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17, а покупець, в свою чергу - прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на приміщення переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного обєкту. Право власника на продаж приміщень підтверджується рішенням 13-ї сесії Сімферопольської міської ради пятого скликання від 27 грудня 2006 року № 150.

Вартість відчужуваних приміщень становить 319 716.00 грн. без ПДВ згідно зі звітом про оцінку обєкту комунальної власності Сімферопольської міської ради, поданим експертом приватним підприємцем ОСОБА_2., затвердженим наказом Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 29 січня 2008 року № 48 (пункт 1.3 договору).

Обєкт продано за 383 659.20 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому сума податку на додану вартість складає 63 943.20 грн. (пункт 1.4 договору).

Відповідно до розділу 3 договору передача обєкту здійснюється комунальним підприємством ЖЕВ Залізничного району м. Сімферополя покупцю в триденний строк після сплати повної вартості придбаного обєкту з подальшим затвердженням акту приймання-передачі Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради.

Розділом 8 договору продавець гарантував, що обєкт не входить до переліку обєктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

Договір підлягає нотаріальному посвідченню, державній реєстрації та реєстрації у відповідній місцевій раді (розділ 14 договору).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, зазначений договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений 01 лютого 2008 року за № 166 у реєстрі нотаріальних дій (т. 1, а.с. 148).

Не погоджуючись з фактом укладення зазначеного договору, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» звернулося до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 166 від 01 лютого 2008 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу частини приміщень у цокольному поверсі багатоквартирного будинку, переданого на баланс об'єднанню його співвласників.

Як вже зазначалося, 01 лютого 2008 року між Фондом комунального майна Сімферопольської місткої ради (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» (покупець) укладений договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна приміщень, розташованих по вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17, комунальної власності м. Сімферополя шляхом викупу (т. 1, а.с. 108-113).

Пунктом 1.1 договору визначено, що продавець зобовязується передати у власність покупцю нежилі приміщення (обєкт) у цокольному поверсі літ. А: № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 6а, 7, 8, 9, загальною площею 166.4 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17, а покупець, в свою чергу - прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Так, позивач посилається на той факт, що продані за оспорюваним договором приміщення відносяться до неподільного майна, яке, в силу статті 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню, а отже Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради не мав права розпоряджатися спірними приміщеннями шляхом укладення договору 01 лютого 2008 року, оскільки продані за договором приміщення відноситься до неподільного спільного майна та не може бути відчужене за відсутності згоди на те всіх співвласників будинку.

У статті 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що обєднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприйняття використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Об'єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладення договорів з фізичними чи юридичними особами.

Об'єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону, має печатку із своїм найменуванням та інші необхідні реквізити, а також розрахункові рахунки в установах банку.

Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

Майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Обєднання вважається утвореним, згідно зі статтею 6 Закону, з дня його державної реєстрації.

Судом було встановлено, що Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1620 від 22 червня 2007 року та затверджено загальними зборами членів об'єднання, відповідно до протоколу № 1 від 04 березня 2007 року (т.1, а.с. 7,27, 28).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» воно створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку № 71/14/17 по вул. Гоголя/Спера/Павленко у м. Сімферополі у відповідності із Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до пункту 1.4 Статуту об'єднання є юридичною особою з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію, має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити.

Отже, з огляду на те, що Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» було створено 22 червня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про його державну реєстрацію (т.1, а.с. 27, 28), позивач стверджує, що укладенням 01 лютого 2008 року договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень будинку відповідачі порушили права його співвласників.

Суд вважає такі доводи обґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3.1 Статуту майно об'єднання складається із неподільного та спільного майна:

-неподільне майно неподільна частина житлового комплексу, яка складається із частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного оснащення, яке забезпечує належне функціонування житлового будинку. Неподільне майно знаходиться в загальній спільній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню;

-спільне майно частина допоміжних приміщень житлового комплексу, які можуть використовуватися у відповідності з їх призначенням.

Пунктом 3.2 Статуту визначений перелік майна, яке знаходиться в загальній спільній власності (неподільне майно). Так, до неподільного майна належить:

-частина допоміжних приміщень, конструктивних елементів, технічного оснащення будинку, які не можуть бути розділені між власниками приміщень будинку та без яких не може бути належного утримання будинку та прибудинкової території;

-конструктивні елементи будинку частини споруд, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції криши, крівлі, вїзна група, горищі, приміщення технічних поверхів, приміщення підвалів та цоколя, в яких розмішено технічне оснащення будинку, приміщення для зберігання матеріалів, оснащення та інструментів, розміщення персоналу, що обслуговує будинок, колясочні та інші приміщення будинку, що забезпечують утримання будинку та прибудинкової території та культурно-соціального обслуговування мешканців, приміщення обєктів цивільної оборони та інші);

-технічне оснащення будинку інженерні комунікації та технічне обладнання, яке забезпечує санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, оснащення протипожежної безпеки, вентиляційні канали та димоходи, ліфти, центральні розподільні щитки електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).

Відповідно до пункту 3.3.1 Статуту власники квартир, частин квартир та нежитлових приміщень будинку є співвласниками на праві загальної спільної власності, допоміжних приміщень будинку, його конструктивних елементів та технічного оснащення.

Обєкти, що знаходяться в загальній власності членів обєднання, передаються ними в управління правлінням обєднання. Правління має право використовувати обєкти, що знаходяться в загальній спільній власності членів об'єднання, тобто передавати в оренду та ін., в порядку, передбаченому Статутом та законодавством України (пункт 3.3.3 Статуту).

Відповідно до підпунктів 3) та 9) пункту 4.5 Статуту до виключній компетенції загальних зборів членів об'єднання належить питання про використання обєктів, що знаходяться в спільній загальній власності членів об'єднання; прийняття рішень про передачу в оренду обєктів, які знаходяться в спільній власності членів об'єднання, фізичним та юридичним особам.

Аналогічні положення закріплені у статті 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», де вказано, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Технічне обладнання багатоквартирного будинку - це інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території);

При цьому, неподільне майно це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Так, висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1572 від 10 травня 2011 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, призначеній у даній справі ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 червня 2009 року, встановлено, що приміщення № 6, 3, 2 відносяться до допоміжних приміщень житлового багатоквартирного будинку, які передбачені для його експлуатації та побутового обслуговування його мешканців. Одночасно в приміщеннях № 1,5,6а,7,8 та 9 прокладені загальнобудинкові мережі теплопостачання; в приміщеннях № 2,8 та 9 прокладені загальнобудинкові мережі водопостачання та водовідведення, з встановленими на них арматурою (вентилі водопостачання) та ревізією стояка каналізації; в приміщення № 12, прокладені загальнобудинкові мережі водовідведення та теплопостачання з встановленим на неї арматурою (запірний вентиль); в усіх приміщеннях № 1-9 прокладені мережі електропостачання (т.3, а.с. 8).

Згідно зі статтею 183 Цивільного кодексу України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Отже, суд, з урахуванням вимог норм чинного законодавства та обставин, встановлених судовим експертом, дійшов висновку про те, що продані за договором купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року приміщення є неподільним майном, яке складається з частини допоміжних приміщень та технічного обладнання будинку, яке забезпечує належне функціонування жилого будинку та їх відчуження унеможливлює використання житлового комплексу без втрати його цільового призначення у певній частині.

Щодо доводів відповідачів про те, що на час укладення оспорюваної угоди спірне майно належало до комунальної власності, суд вважає їх неспроможними, виходячи з положень, викладених в рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, де зазначено, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Власники неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Одночасно, пунктом 1.3 рішення встановлено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на вчинення будь-яких дій стосовно допоміжних приміщень вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

В силу вимог статті 658 Цивільного кодексу України право продажу належить власникові.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦКУ).

Згідно з частиною 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до статті 19 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 369 Цивільного кодексу України визначено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями представників позивача про порушення прав співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» шляхом укладення договору купівлі-продажу приміщень, які відносяться до спільного неподільного майна власників квартир, та не може бути відчужене за відсутністю згоди на те всіх співвласників будинку, оформленої належним чином.

З аналогічних підстав неспроможними є і посилання відповідачів на той факт, що житловий комплекс багатоквартирного будинку «Сімферополь» був переданий на баланс позивача у листопаді 2008 року, тобто вже після укладення оспорюваної угоди.

Так, у пункті 7 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 02 квітня 1994 року № 02-5/225 вказується, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач в своєї позовній заяві, у якості підстав для визнання договору купівлі-продажу від 01 лютого 2008 року, укладеного між відповідачами у даній справі, недійсним, зокрема, порушення положення норм Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку» (статті 19), Цивільного кодексу України (статей 319, 321, 369) та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідачів на вчинення такої угоди, - знайшли своє підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідній обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 24 листопада 2011 року

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 934 окремого індивідуально визначеного комунального майна м. Сімферополя нежитлових приміщень по вул. Гоголя, 71/вул. Спера, 14/вул. Павленка, 17, укладений 01 лютого 2008 року між Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Катран Крим».

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Катран Крим» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя71/вул. Спера, 14/вул. Павленка,17; м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11а, ідентифікаційний код 20727046) на користь обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя,71/вул. Спера, 14/вул. Павленка,17, ідентифікаційний код 35228809) 42.50 грн. державного мита та 59.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого,15, ідентифікаційний код 20687358) на користь обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімферополь» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя,71/вул. Спера, 14/вул. Павленка,17, ідентифікаційний код 35228809) 42.50 грн. державного мита та 59.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.