Рішення № 19342327, 21.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2011Справа №5002-25/4740-2011 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1», м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 35/2, 95011

до відповідача Первомайського районного споживчого товариства, смт. Первомайське, вул. Леніна, 58, 96300

про стягнення 5721,66 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. №1 від 01.01.2011, представник; ОСОБА_2., дов. №1 від 01.01.2011, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Первомайського районного споживчого товариства та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором постачання №26-2011 від 20.01.2011 в сумі 5721,66 грн., у тому числі: сума основного боргу 5478,82 грн., сума пені 183,82 грн., 3% річних 59,02 грн., позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором постачання №26-2011 від 20.01.2011.

Позивач у судовому засіданні представив суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 224,23 грн., у тому числі пеню в розмірі 183,96 грн. та 3% річних в сумі 40,27 грн., посилаючись на те, що відповідачем сплачена сума основного боргу 14 жовтня 2011 року.

Відповідно до частини 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

встановив:

20 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» (постачальник) та Первомайським районним споживчим товариством (покупцем) укладений договір купівлі-продажу №26-2011, пунктом 1.1. якого встановлено, що постачальник зобовязується поставити покупцю, а покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що асортимент, кількість та ціна товару, зазначається в накладних, що надаються постачальником, та є невідємною частиною договору.

Згідно пункту 3.3. договору розрахунок за товар, проводиться в порядку 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або іншим, передбаченим діючим законодавством України видами розрахунків, з обовязковим зазначенням номеру та дати накладної в призначенні платежу.

Відповідно до пункту 3.4. договору розрахунок з відстрочкою платежу допускається на строк до тридцяти днів (з дня фактичної передачі товару покупцю).

Згідно видаткових накладних №DNK0001882 від 18 липня 2011 року та № DNK0000127 від 20 січня 2011 року, постачальником був переданий відповідачу товар на загальну суму 8434,02 грн.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що всупереч умовам договору купівлі-продажу №26-2011 Первомайським районним споживчим товариством виконані взяті на себе обовязки не в повному обсязі, у звязку із чим, за відповідачем сформувалась заборгованість в сумі 5478,82 грн.

15 червня 2011 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. №262 від 15.06.2011) з вимогою сплатити заборгованість, що склалась станом на 15 червня 2011 року в сумі 4052,78 грн., протягом 7 денного строку з моменту отримання листа-вимоги.

Відповідно до виписки з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» 14 жовтня 2011 року Первомайським районним споживчим товариством сплачено позивачу 4301,85 грн.

Як вже було зазначено, позивачем 21 листопада 2011 року представлена суду заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій, позивач посилається на те, що відповідачем сплачений основний борг в повному обсязі, у звязку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідача виключно суму пені за період з 19 лютого 2011 року по 07 вересня 2011 року за видатковою накладною DNK0000127 від 20 січня 2011 року та за період з 18 серпня 2011 року по 07 вересня 2011 року за видатковою накладною №DNK0001882 від 18 липня 2011 року в розмірі 183,96 грн., крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 40,27 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Статтею 629 Цивільного кодексу України, передбачено що, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Пунктом 6.2. договору встановлено, що у випадку, якщо покупець не проводить оплату поставленого товару в передбачені договором строки, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до частин 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України страхування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які^ вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати переданого позивачем товару в встановлені договором строки та не представлено суду доказу сплати позивачу суми пені та 3% річних в сумі 224, 23 грн.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовом до суду, оплата державного мито та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 23 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Первомайського районного споживчого товариства (смт. Первомайське, вул. Леніна, 58, 96300, ідентифікаційний код 01757656, р/р 26003203299 в КРД ПАО «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 35/2, 95011, ідентифікаційний код 24497531, р/р 260017608 «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) 224,23 грн., у тому числі пеню в розмірі 183,96 грн. та 3% річних в сумі 40,27 грн.

3.Стягнути з Первомайського районного споживчого товариства (смт. Первомайське, вул. Леніна, 58, 96300, ідентифікаційний код 01757656, р/р 26003203299 в КРД ПАО «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-1» (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 35/2, 95011, ідентифікаційний код 24497531, р/р 260017608 «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021) 4,00 грн. державного мита та 9,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.