Рішення № 19342321, 22.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2011Справа №5002-25/4345-2011 за позовом - Фірма «Альтфатер Крим», м. Ялта, вул. Блюхера, 28/30, 98600

до відповідача Комунальне підприємство Ялтинського міської ради «Дім торгівлі 2000», м. Ялта, вул. Суворовська, 29, 98600

про стягнення 10 165,84 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. №б/н від 25.10.11., представник

від відповідача ОСОБА_2. дов. №71 від 05.08.2010., представник

Обставини справи:

Позивач Фірма «Альтфатер Крим» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Дім торгівлі 2000» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10 165,84 грн., позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором №821 від 13 серпня 2007 року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03 листопада 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, що відбулось 22 листопада 2011 року, відповідач представив суду заяву про визнання позовних вимог.

Відповідно до часини 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно с. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

13 серпня 2007 року між Фірмою «Альтфатер Крим» та Комунальним підприємством Ялтинського міської ради «Дім торгівлі 2000» укладений договір №821, пунктом 1.1. якого встановлено, що предметом договору є вивезення виконавцем сміття від місця дислокації замовника та поховання його на полігоні. Виконану виконавцем роботу замовник зобовязується оплатити в розмірі та в строки, що встановлені договором.

Робота відповідно договору №821 Фірмою «Альтфатер Крим» виконана належним чином, про що свідчать підписані обома сторонами договору акти приймання-передачі виконаних робіт акт за квітень №821/4 від 30.04.2011, вартість виконаних робіт склала 3921,51 грн.; акт за травень №821/5 від 31.05.2011, вартість виконаних робіт склала 3921,57 грн.; акт за червень №821/6 від 30.06.2011, вартість виконаних робіт склала 3622,70 грн., (а.с. 21-23).

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник сплачує виконану роботу виконавцем за вивезення ТБО, поховання ТБО, а саме: вартість вивозу та поховання 1 куб.м. ТБО складає 16,05 грн. (без НДС), крім того, НДС 3,21 грн., всього 19,26 грн.

Крім того, 01 лютого 2011 року сторонами укладена додаткова угода к договору, якою пункт 4.1. викладений в наступній редакції: вартість на послуги по вивезенню ТБО за 1 м3 складає 105,72 грн., у тому числі НДС 17,62 грн., а саме: вивезення ТБО до перевантаженої станції смт. Гаспра 44,88 грн., в тому числі НДС 7,48 грн., вивезення ТБО від перевантаженої станції смт. Гаспра до полігону поховання 60,84 грн., у тому числі НДС 10,14 грн.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що оплата проводиться в українських гривнях щомісячно по 100% передоплати в розмірах, зазначених в додатку, не пізніше, ніж до 10-го числа, наступного за звітним.

Щомісячно к оплаті, відповідно до додатку №1 договору №821, за надані послуги підлягає сума в розмірі 2848,66 грн.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідачем виконані умову договору в частині оплати наданих позивачем послуг не в повному обсязі, у звязку із чим, за ним сформувалась заборгованість в сумі 10 165,84 грн.

В матеріалах справи є акт звіряння взаєморозрахунків, що підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 10 165,84 грн., (а.с.26).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 10 165,84 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до заяви від 22 листопада 2011 року відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки суд не вбачає в діях відповідача порушення діючого законодавства або порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідним прийняти заяву відповідача про визнання позовних вимог, позовні вимоги задовольнити.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діяла на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства Ялтинського міської ради «Дім торгівлі 2000» (м. Ялта, вул. Суворовська, 29, 98600, ідентифікаційний код 30993284, р/р 2600432292001 в ЯФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324270) на користь Фірми «Альтфатер Крим» (м. Ялта, вул. Блюхера, 28/30, 98600, ідентифікаційний код 24693841, р/р 2600701731314 ФПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 324786) 10165, 84 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства Ялтинського міської ради «Дім торгівлі 2000» (м. Ялта, вул. Суворовська, 29, 98600, ідентифікаційний код 30993284, р/р 2600432292001 в ЯФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324270) на користь Фірми «Альтфатер Крим» (м. Ялта, вул. Блюхера, 28/30, 98600, ідентифікаційний код 24693841, р/р 2600701731314 ФПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 324786) 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.