Рішення № 19341220, 28.11.2011, Докучаєвський міський суд Донецької області

Код суду 0515 Справа 2-494/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011 м. Докучаєвськ

Докучаєвський міський суд Донецької області у складі : головуючого судді Черткової Л.О., при секретарі Остапенко О.М., з участю представника позивача - ОСОБА_1, з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Докучаєвську Донецької області цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Літос»до ОСОБА_4 про розірвання договорів купівлі-продажу транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Літос»звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить розірвати договори купівлі-продажу транспортних засобів № 019, № 020, № 021 від 22.04.2008 року, укладених між товариством та ОСОБА_4 В обґрунтування своїх вимог у позові позивач зазначив, що 22.04.2008 року між ВАТ «Літос»та ОСОБА_4 були укладені договори купівлі-продажу транспортних засобів, а саме:договір купівлі-продажу транспортного засобу № 019, згідно умов якого позивач продав, а відповідач купив самоскид БелАЗ-7548, рік випуску 1994, реєстраційний номер НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4 НОМЕР_5 за ціною 162000,00 грн. з ПДВ;

договір купівлі-продажу транспортного засобу № 020, згідно умов якого позивач продав, а відповідач купив екскаватор ЕКГ-5А, рік випуску 1989, реєстраційний номер Т0124ДК, № двигуна б/н, № шасі НОМЕР_6, № кузова НОМЕР_7 за ціною 297675,00 грн. з ПДВ; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 021, згідно умов якого позивач продав, а відповідач купив навантажувач фронтальний ТО-28, рік випуску 1999, реєстраційний номер Т1181ДК, № двигуна НОМЕР_8 № шасі НОМЕР_9, № кузова НОМЕР_9, за ціною 98998,20 грн. з ПДВ. Позовні вимоги ВАТ «Літос»обґрунтовує тим, що відповідачем не проведено оплати за придбані ним транспортні засоби. Факт несплати ОСОБА_4 за придбаний товар є істотним порушенням умов договору. Наслідком цього порушення стало те, що ВАТ «Літос»як продавець в значній мірі лишився грошових коштів, на які він розраховував при укладанні угод купівлі-продажу. Зазначене в силу п. 2. ст. 561 ЦК України є підставою для розірвання укладених між сторонами договорів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, надавши пояснення, в яких зазначив, що грошові кошти за майно не сплачувалися, про що свідчить відсутність документів, які б підтверджували цей факт.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився. Про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що позовні вимоги ВАТ «Літос»є нікчемними та необґрунтованими. Мотивуючи свою позицію вказує на те, що при укладанні оскаржуваних договорів та їх виконанні жодним чином не порушено істотних умов договорів купівлі-продажу. Оплата за транспортні засоби проведена відповідачем позивачу, що підтверджується певним ланцюгом правочинів, а саме: 19.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір грошової позики на суму 900000,00 грн..26.11.2007 року договір застави, який укладений в забезпечення виконання зобовязань за грошовою позикою від 19.11.2007 року у вигляді чотирьох одиниць техніки. Фактичне виконання Відповідачем свого зобовязання за договором грошового займу. Настання юридичної умови відповідно до пункту 2.4.6 Договору застави. Укладанням договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 019, № 020, № 021 від 22.04.2008 року.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, 22.04.2008 року між ВАТ «Літос»та ОСОБА_4 укладені на Регіональній товарній біржі «ВОСТОК»договори купівлі-продажу транспортних засобів № 019, № 020, № 021 відповідно до Закону України «Про товарну біржу»та правил біржової торгівлі. При підписанні договорів від імені продавця та покупця діяли біржові брокери на підставі відповідних договорів доручення.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статей 11, 14, 526 ЦК України, цивільні обов'язки виникають також із договорів і повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 2.2. оскаржуваних договорів сторони вказали, що грошові кошти були перераховані покупцем на розрахунковий рахунок продавця до реєстрації договорів купівлі-продажу на біржі.

Позивач та відповідач підтверджують, що розрахунку грошовими коштами та перерахунку покупцем на розрахунковий рахунок позивача безпосередньо за договорами купівлі-продажу не відбувалося. Про це свідчить також відсутність належних доказів у матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, посилається на те, що сплата за договорами купівлі-продажу не відбувалася, оскільки на час укладання договорів у позивача існувала заборгованість перед відповідачем за договором грошової позики від 19.11.2007 року. Відповідач зазначає, що на підставі договору застави від 26 листопада 2007 року ОСОБА_4 задовольнив свої вимоги за рахунок заставленого майна (заставленим майном виступають саме транспортні засоби, що є предметом договорів, вимогу про розірвання яких ставить позивач).

Суд вважає, що задоволення вимог позивача за рахунок предмету застави шляхом набуття права власності на предмет застави не відбулося у звязку з наступним:

Відповідно до п. 2.4.6 Договору застави заставодержатель має право задовольнити за рахунок заставленого майна всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, витрати на утримання заставленого майна, а також витрати, повязані зі зверненням стягнення на заставлене майно та його реалізацію.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»звернення стягнення на предмет обтяження - вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження.

Стаття 21 вказаного Закону передбачає, що до забезпечувальних обтяжень належать, зокрема, застава рухомого майна, що виникає на підставі договору.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (стаття 24 Закону).

Відповідно до статті 26 Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому згідно зі статтею 27 Закону обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію:

1) зміст порушення, вчиненого боржником;

2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги;

3) опис предмета забезпечувального обтяження;

4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу;

5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач;

6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому, обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник або інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження відповідного рухомого майна, протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, можуть заперечити проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження до обтяжувача, який ініціює звернення стягнення. За таких умов обтяжувач, який ініціює звернення стягнення, повинен задовольнити забезпечену обтяженням вимогу шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону.

Таким чином, для реалізації звернення стягнення на предмет застави Відповідач мав здійснити передбачені законом дії, зокрема, надіслати боржнику письмову вимогу, зареєструвати вимогу в Реєстрі обтяжень, отримати предмет застави у володіння (у випадку відмови боржника надати предмет обтяження у володіння) звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави; надіслати боржнику письмове повідомлення про свій намір набути право власності на предмет обтяження.

Жодних доказів вчинення зазначених дій суду не надано.

Зобов'язання згідно статті 598 ЦК України припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобовязання передбачені главою 50 ЦК України.

Відповідно до статті 599ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Окрім цього, нормами глави 50 ЦК України визначені такі підстави припинення зобовязання: виконання зобов'язання,, передання відступного, зарахування зустрічних однорідних вимог, домовленість сторін про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами (новація), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в однієї особі, неможливість виконання, ліквідація юридичної особи.

Суду не надано доказів щодо припинення зобовязання відповідача оплатити придбані транспортні засоби за договорами купівлі-продажу, зокрема, наявності згоди Сторін на заміну зобовязання, передання відступного і т. ін..

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що жодна з підстав припинення зобовязань, визначених нормами глави 50 ЦК України не мали місце, оскільки відбулася реалізація права заставодержателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Не може вважатися належним виконанням зобовязання з оплати вартості транспортних засобів перерахування відповідачем 21 листопада 2007 року грошових коштів позивачу, оскільки це перерахування здійснювалось в межах іншого дійсного договору між сторонами - договору займу від 19 листопада 2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, що договори купівлі-продажу транспортних засобів є реалізацією права позивача на звернення стягнення на предмет застави є не обґрунтованими.

Суд зазначає, що у разі невиконання зобовязань за договором позики, застави настають наслідки, встановлені ст.ст. 589, 1050, ЦК України. Тобто відповідач вправі захистити своє право на повернення грошових коштів за договором грошового займу від 19 листопада 2007 року у встановлених договором та законом спосіб.

В свою чергу, згідно з п. 4. оскаржуваних договорів договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним відповідно до діючого законодавства України та Правилами біржової торгівлі.

Відповідно до п.2. ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проаналізувавши дії сторін під час та після укладання договорів купівлі-продажу від 22.04.2008 року, суд приходить до висновку, що факт несплати транспортних засобів підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Суд погоджується з позивачем, що невиконання відповідачем умов договору по сплаті товару є істотним порушенням договору в розумінні приписів п.2. ст. 651 ЦК України, оскільки ВАТ «ЛІТОС»як продавець в значній мірі лишився грошових коштів, на які він розраховував при укладанні договорів.

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно із ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.

Таким чином, діюче законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором.

Вищевикладене свідчить про неналежне виконання ОСОБА_4 умов договорів купівлі-продажу транспортних засобів № 019, № 020, № 021 від 22.04.2008 року зі сплати товару, що у відповідності з чинним законодавством є правовою підставою для задоволення позову щодо їх розірвання.

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 37,00 грн., та судовий збір у сумі 8,50 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 11, 14, 525, 526, 610, 615, 655, 692, 651 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Літос»до ОСОБА_4 (код ДРФО: НОМЕР_1) про розірвання: договору купівлі-продажу транспортного засобу № 019 від 22 квітня 2008 року, предметом якого, є самоскид БелАЗ-7548, рік випуску 1994, реєстраційний номер НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4 № кузова Р0014826; договору купівлі-продажу транспортного засобу № 020 від 22 квітня 2008 року, предметом якого є екскаватор ЕКГ-5А, рік випуску 1989, реєстраційний номер Т0124ДК, № двигуна б/н, № шасі НОМЕР_6, № кузова 1102; договору купівлі-продажу транспортного засобу № 021 від 22 квітня 2008 року, предметом якого є навантажувач фронтальний ТО-28, рік випуску 1999, реєстраційний номер Т1181ДК, № двигуна НОМЕР_8 № шасі НОМЕР_9, № кузова НОМЕР_9 - задовольнити.

Розірвати: договір купівлі-продажу транспортного засобу № 019 від 22 квітня 2008 року, предметом якого, є самоскид БелАЗ-7548, рік випуску 1994, реєстраційний номер НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4 № кузова Р0014826; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 020 від 22 квітня 2008 року, предметом якого є екскаватор ЕКГ-5А, рік випуску 1989, реєстраційний номер Т0124ДК, № двигуна б/н, № шасі НОМЕР_6, № кузова 1102; договір купівлі-продажу транспортного засобу № 021 від 22 квітня 2008 року, предметом якого є навантажувач фронтальний ТО-28, рік випуску 1999, реєстраційний номер Т1181ДК, № двигуна НОМЕР_8 № шасі НОМЕР_9, № кузова НОМЕР_9.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 (код ДРФО: НОМЕР_1), який мешкає за адресою: 85740, Донецька обл., м. Докучаєвськ, вул. Тельмана, буд. 16а на користь позивача Відкритого акціонерного товариства «ЛІТОС»(код ЄДРПОУ: 05420480) судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 37,00 грн., та судовий збір у сумі 8,50 грн., а всього: 45,50 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення віддруковано суддею у нарадчій кімнаті.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 28.11.2011р., в повному обсязі постанова складена 28.11.2011р.

Суддя