Постанова № 19340898, 23.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" листопада 2011 р. Справа № 5023/1459/11

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:Студенця В.І.

Жукової Л.В.

Круглікової К.С.

за участю представників

сторін позивача –не з"явився,

відповідача –не з"явився,

розглянувши касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від09.08.2011

та на рішеннягосподарського суду Харківської області

від13.07.2011

у справі№ 5023/1459/11

за позовомКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

доДочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сахновщинський елеватор"

про зобов'язання визнати грошові вимоги у сумі 3890786,50 грн. В С Т А Н О В И В:

          Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція (далі - Красноградська МДПІ) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" (далі –ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор") про зобов"язання Голови ліквідаційної комісії ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" визнати грошові вимоги Красноградскьої МДПІ у загальному розмірі 3 890 786,50 грн.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2011 відмовлено Красноградській МДПІ в прийнятті позовної заяви.

          Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 ухвалу господарського суду Харківської області від 09.03.2011 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2011 порушено провадження у справі № 5023/1459/11 за позовом Красноградська МДПІ до ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" про зобов'язання визнати грошові вимоги у сумі 3890786,50 грн.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено частково. Суд зобов"язав голову ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Сахновщинський елеватор визнати грошові вимоги Красноградської МДПІ Харківської області в розмірі 45863,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу Красноградської МДПІ залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 –без змін.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2011, Красноградська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати в частині не задоволення позовних вимог Красноградської МДПІ і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 16.11.2011.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.11.2011 № 03.10-05/406 у зв'язку з зайнятістю судді Дерепи В.І. в інших судових засіданнях, для розгляду справи № 5023/1459/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 16.11.2011 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Дерепа В.І., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді: Жукова Л.В., Студенець В.І.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 розгляд справи відкладено на 23.11.2011.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 22.11.2011 № 03.10-05/429 у зв'язку з перебуванням судді Черкащенка М.М. у відпустці, для розгляду справи № 5023/1459/11, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 23.11.2011 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Круглікова К.С., Жукова Л.В.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

          Господарськими судами встановлено, що внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань у строк, встановлений ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000р., у відповідача виник податковий борг в сумі 3890786,50 грн.

Так, за даними Красноградської МДПІ за відповідачем рахується наступна заборгованість:

1. Податок на додану вартість (14010100) - за період з 30.12.2004 по 30.12.2010 - 1025478,04 грн., в тому числі: основний платіж - 688107,95 грн., штрафні санкції - 313515,47 грн., пеня - 23854,62 грн.

2. Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності (11020100) - за період з 07.02.2005 по 19.11.2010 - 114560,10 грн., в тому числі: основний платіж - 43164,36 грн., штраф - 69514,58 грн., пеня - 1881,16 грн.

3. Податок на прибуток приватних підприємств (11021000) - за період з 25.04.2005 по 05.11.2010 - 1045962,02 грн., в тому числі: основний платіж - 653374,01 грн., штрафні санкції - 392330,0 грн., пеня - 258,01 грн.

4. Орендна плата з юридичних осіб (13050200) - за період з 28.04.2006 по 02.07.2007 - 822,7 грн., в тому числі: штрафні санкції - 784,41 грн., пеня - 38,29 грн.

5. Податок з доходів найманих працівників (11010100) - за період з 27.04.2006 по 29.05.2006 - 1489,7 грн., в тому числі: штрафні санкції - 882,00 грн., пеня - 607,7 грн.

6. Податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб) (12020100) - за період з 14.04.2005 по 15.01.2007 - 26036,02 грн., в тому числі: основний платіж - 20085,42 грн.; штрафні санкції - 4748,29 грн., пеня - 1202,31 грн.

7. Земельний податок з юридичних осіб (13050100) - за період з 28.04.2006 по 30.01.2007 - 38253,75 грн., в тому числі: основний платіж - 19103,14 грн.. штрафні санкції - 16160,36 грн., пеня - 2990,25 грн.

8. Комунальний податок (16010200) - за період з 28.04.2006р. по 19.11.2010р. - 646,50 грн., в тому числі: основний платіж - 141,10 грн., штрафні санкції - 407,49 грн., пеня - 97,91 грн.

9. Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (21080900) - за період з 07.02.2005 по 04.04.2005 - 17159,95 грн., в тому числі: штрафні санкції - 17159,95 грн.

10. Адміністративні штрафи та інші санкції (21081100) - за період з 25.04.2005 по 02.07.2007 - 1619939,21 грн., в тому числі: штрафні санкції - 1619939,21 грн.

11. Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища (50080200) - за період з 28.04.2006 по 21.08.2006 - 133,01 грн., в тому числі: основний платіж - 21,36 грн., штрафні санкції - 74,21 грн., пеня - 37,44 грн.

12. Податки, не віднесені до інших категорій (16030000) - нараховано 20.01.2003 - 305,50 грн. штрафних санкцій.

          Задовольняючи позов частково суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Про застосування позовної давності заявлено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині визнання податкового боргу в розмірі 3844923,00 грн. за період до 02.03.2008 (три роки до подання позову - 02.03.2011) не підлягають задоволенню через сплив позовної давності, а в іншій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

          Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на необгрунтоване посилання судом першої інстанції на ст. ст. 256, 257, ч. 4 ст. 267 ЦК України щодо застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України положення цивільного законодавства не застосовуються до податкових правовідносин і виключив з мотивувальної частини рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 посилання на ст. ст. 256, 257, ст. 267 ЦК України.

          Разом з тим, суд апеляційної зазначив, що до даних правовідносин повинні застосовуватись спеціальні норми Податкового кодексу України. Так, згідно п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов"язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв"язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов"язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

          На момент пред"явлення позову з дня виникнення податкового боргу сплинуло 1095 календарних днів, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання податкового боргу в розмірі 3844923,00 грн. за період до 02.03.2008 (1095 днів до дати подання позову –02.03.2011). В іншій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи з утворення державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11.08.2010 № 764 установлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - Компанія) здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства та ліквідувати дочірні підприємства Компанії згідно з додатком.

До Переліку дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації, який є Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 включено Сахновщинський елеватор.

ДАК "Хліб України" 25.10.2010 наказом № 152 "Про утворення ліквідаційної комісії та здійснення заходів з ліквідації дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор" утворено ліквідаційну комісію дочірнього підприємства та передбачено, що ліквідацію підприємства здійснити до 25.01.2011.

Відповідно до ст. 60 ГК України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Статтею 61 ГК України передбачено, що претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Відповідно до ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Отже, виходячи із змісту ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 ГК України також передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, не звернули уваги та не дали належної оцінки, тому, чи обраний позивачем спосіб для захисту своїх прав і законних інтересів передбачений чинним законодавством, а саме ч. 4 ст. 112 ЦК України, не встановили порядок та строки проведення ліквідації відповідача, строки заяви кредиторами своїх претензій, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 та Наказом ДАК "Хліб України" від 25.10.2010 №152, а також суди не встановили дату затвердження ліквідаційного балансу ДП ДАК "Хліб України" "Сахновщинський елеватор".

Наведене свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлено неповно, то справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 та рішення господарського суду Харківської області від 13.07.2011 у справі №5023/1459/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя                                                  Студенець В.І.

Судді:                                                                                Жукова Л.В.

          Круглікова К.С.