Постанова № 19340846, 23.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 5005/3512/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2011

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доПублічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

простягнення 56 216, 88 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не зявились

від відповідача:ОСОБА_1 дов. №14/7204 від 11.04.2011

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.07.2011 господарського суду Дніпропетровської області (Красота О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ДП “Придніпровська залізниця” 56214, 72 грн. штрафу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою від 26.09.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Прудніков В.В. - головуючий, Мороз В.Ф., Прокопенко А.Є.) рішення від 12.07.2011 господарського суду Дніпропетровської області змінено. Стягнуто з ПАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ДП “Придніпровська залізниця” 29750, 00 грн. штрафу та 20516, 88 грн. вартості додаткових послуг. В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 122 Статуту залізниць України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що ДП “Придніпровська залізниця” та ВАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” 10.12.2007 уклали договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” № ПР/ДН-2-07-1807/ НЮп.

Станцією Інгулець Придніпровської залізниці 13.09.2010 виставлено на колії станції маршрут з 56 вагонів для відправлення на станцію Комунарськ.

За приписами ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей внесених до накладної, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

На 150-тонних статистичних тензометричних вагах станції Інгулець позивачем проведено контрольну перевірку маси вантажу в 10 вагонах.

В результаті перевірки встановлено, що у вагоні № 65351421 перевантаження вантажу понад вантажопідйомність на 250 кг, а у вагоні № 52740859 - понад вантажопідйомність на 200 кг.

За фактом неправильності зазначення маси вантажу складено акт загальної форми № 2646 від 13.09.2010 та комерційні акти АА № 035136/19, АА № 035135/18 від 13.09.2010.

У звязку з порушенням відправником ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України, вище зазначені вагони повернуто останньому для регулювання маси вантажу відповідно до вантажопідйомності вагонів.

Результати перевірки контрольного зважування та зважування зазначених вагонів після дозування у відповідності з вантажопідйомністю зафіксовано в книзі форми ГУ-78. Вказані акти і книга підписані представником відповідача.

Подавання та забирання вагонів фіксувалося пам'ятками форми ГУ-45 №№3481, 3482 та 3075.

Станція Інгулець на підставі акту форми ГУ-23 № 2646 від 13.09.2010 за фактично виконані залізницею послуги, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 №13093077 нарахувала належні залізниці платежі, які було включено до накопичувальних карток № 14099039 та № 17099041.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено штраф, який складає п'ятикратний розмір провізної плати за всю відстань перевезення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно накопичувальної картки ф.ФДУ-92 №17099041 нараховано збір за зважування на вагах залізниці, відповідно до п.п. 4.1, п. 4 розділу 3 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу та звязку №317 від 26.03.2009, зареєстрованого Міністерством юстиції України за №340/16356 від 15.06.2009, у розмірі 150, 40 грн.; штраф за неправильно зазначену масу вантажу, відповідно до ст.118, 122 Статуту залізниць України, у розмірі 29 750, 00 грн.

Згідно накопичувальної картки ф.ФДУ-92 №14099039 нараховано збір за маневрову роботу, на підставі п.п. 1.8, п.1 розділу 3 Тарифного керівництва №1, у розмірі 1170, 40 грн.; збір за зберігання вантажу, відповідно до п.п. 2.1 п.2 розділу 3 Тарифного керівництва №1, у розмірі 15 612, 00 грн.; плата за користування вагонами, відповідно до ставок в табл.1 розділу 5 Тарифного керівництва №1, у розмірі 166, 40 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що судом першої інстанції при стягненні з відповідача штрафу не враховано норми Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв в період виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого податок складає 20% від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), однак на суму штрафу не нараховується.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 26.09.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи №5005/3512/2011 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга