Постанова № 19340622, 23.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" листопада 2011 р. Справа № 5023/3078/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.

суддівГубенко Н.М.

Іванової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на постанову відХарківського апеляційного господарського суду

07.09.2011

у справі

господарського суду№ 5023/3078/11

Харківської області

за позовомКомунального підприємства "Міський інформаційний центр"

доУправління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області

простягнення коштів в сумі 25 793,62 грн. та зобов'язання повернути майно

та за зустрічним позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області

доКомунального підприємства "Міський інформаційний центр"

провизнання недійсним договору від 25.05.2009 № 1080

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовомповідомлений, але не з'явився;

- відповідача за первісним позовомКрашенінніков В.В.;

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011 Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області про стягнення 18 744,54 грн. неустойки за прострочення повернення місця, 7 049,08 грн. плати за фактичне користування місцем за період з 01.07.2010 по 17.02.2011 та зобов'язання повернути місце на підставі акту прийому-передачі.

20.05.2011 Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" про визнання недійсним договору від 25.05.2009 № 1080.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2011 у справі № 5023/3078/11 (суддя Рудяк Т.О.) відмовлено у задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір від 25.05.2009 № 1080 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладеного між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі № 5023/3078/11 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий суддя, судді Ільїн О.В., Камишева Л.М.) рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 у справі № 5023/3078/11 скасовано в частині визнання недійсним договору від 25 травня 2009 року № 1080 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, укладеного між КП "Міський інформаційний центр" та Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 у справі № 5023/3078/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі № 5023/3078/11 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області надало заперечення на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" залишити без задоволення, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі № 5023/3078/11, рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 у справі № 5023/3078/11 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом зустрічного позову є вимога Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області визнати недійсним договір від 25.05.2009 № 1080 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Обґрунтовуючи підстави звернення з зустрічним позовом до суду, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області посилається на те, що при укладенні договору порушено положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 698 "Про внесення змін до Типових правил розміщення реклами"; КП "Міський інформаційний центр" у спірних правовідносинах не є належним представником Харківської міської ради, тобто договір КП "Міський інформаційний центр" укладено з перевищенням повноважень.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).          

          Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас за приписами частини третьої статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі з’ясованого попередніми судовими інстанціями змісту договору випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування місцем для розміщення спеціальної (рекламної) конструкції на підставі договору, унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, позаяк використання майна (місця для розміщення спеціальної конструкції) - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо.

Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 зі справи № 7/85/4/68-81 та в підпункті 3.2 пункту 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними".

При прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, керуючись, зокрема, приписами ст. ст. 321, 322, ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; п. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу"; пунктів 3, 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (чинній на момент укладення договору); п. 6 рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові" №977 від 20.10.2004; п. 2.1 рішення Харківської міської ради із змінами та доповненнями від 25.09.2002 "Про створення Комунального підприємства "Міський інформаційний центр"; Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові (додаток №2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"); встановивши, що позивач є спеціально уповноваженим органом, який наділений органом місцевого самоврядування повноваженнями щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій; факт припинення дії договору до подання Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області даного позову; з огляду на те, що постанову Кабінету Міністрів України № 968 від 09.09.2009 прийнято після укладення спірного договору від 25.05.2009, що виключає можливість невідповідності цього договору наведеній постанові; дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Водночас причиною виникнення спору за первісним позовом є питання щодо наявності підстав для стягнення з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області визначених позивачем заборгованості за фактичне користування місцем; неустойки за прострочення повернення місця за договором та зобов'язання повернути на підставі акту приймання-передачі місце.

Так, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом неправомірно відмовлено у задоволенні первісного позову з підстав недійсності договору від 25.05.2009 № 1080 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд, встановивши факт припинення з 01.07.2010 дії укладеного сторонами договору від 25.05.2009 № 1080 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, перевіривши період нарахування позивачем боргу за фактичне користування місцем (01.07.2010 по 17.02.2011), з огляду на відсутність у сторін необхідних договірних відносин щодо оплатного користування місцем після припинення дії договору, дійшов обґрунтованого висновку стосовно відсутності у відповідача зобов’язань з оплати фактичного використання згаданого місця та правомірно відмовив у первісному позові в частині стягнення заборгованості за фактичне користування місцем.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відмовляючи у первісному позові в частині стягнення неустойки з посиланням на положення частини першої статті 232 ГК України, виходив з того, що "позивач за первісним позовом не довів, що знаходження спірного місця в користуванні у відповідача протягом заявленого періоду нарахування неустойки спричиняє йому збитки в розмірі заявленої до стягнення неустойки - 18744 грн. 54 грн., враховуючи при цьому, що місячна плата за користування місцем (з урахуванням ПДВ) згідно з договором становить 926,64 грн., тобто заявлений розмір неустойки в 20 разів перевищує розмір плати за користування місцем".

Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з даним висновком, з огляду на таке.

Частиною першою статті 232 ГК України передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Тобто, частиною першою статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка) передбачено, що залікова неустойка застосовується у разі, якщо позивачем заявлялись позовні вимоги як про стягнення неустойки так і про стягнення збитків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом не заявлялись вимоги про відшкодування збитків, що свідчить про те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовано згадані норми матеріального права.

Крім того, розглядаючи позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення неустойки за прострочення повернення місця за договором ні місцевий, ані апеляційний господарські суди:

- не спростували та не відхилили доводи Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" про несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення місця Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області;

- не дослідили фактичні обставини, пов’язані з підписанням сторонами актів з приводу повернення місць; не з’ясували причини непідписання актів підприємством;

- не встановили, чи відповідає звільнене Управлінням місце приписам пункту 5.1 договору в частині демонтажу відповідачем спеціальних конструкцій та приведення ним території місця у належний стан.

Крім того, ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не перевірили відповідності позовної вимоги за первісним позовом стосовно повернення місця за актом приймання-передачі приписам статей 15, 16 Цивільного кодексу України щодо спрямованості на захист чи відновлення порушеного права.

З огляду на наведене, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають частковому скасуванню, а саме в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення неустойки за прострочення повернення місця за договором та зобов'язання повернути на підставі акту прийому - передачі місце.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі № 5023/3078/11 в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення неустойки за прострочення повернення місця за договором та зобов'язання повернути на підставі акту прийому - передачі місце, та в цій частині направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі № 5023/3078/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                     Т.П. КОЗИР

Судді           Н.М. ГУБЕНКО

          Л.Б. ІВАНОВА