Постанова № 19339325, 16.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"16" листопада 2011 р. Справа № 5015/1078/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Козир Т.П.,

Іванової Л.Б.,

Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії "БуК-Холдінг"

на рішення

та постанову Господарського суду Львівської області від 11.04.2011

Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011

у справі№ 5015/1078/11 Господарського суду Львівської області

за позовомПриватного підприємства "Ніко-Львів"

доТовариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії "БуК-Холдінг"

простягнення 31 716,26 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явилися

відповідача: не з’явилися

          ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у справі № 5015/1078/11 (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у цій справі (колегія суддів у складі: Зварич О.В. –головуючий суддя, судді Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.) позовні вимоги ПП "Ніко-Львів" задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ ТПК "БУК-Холдінг" 21 765,90 грн. основного боргу, 3153,32 грн. втрат від інфляції, 997,04 грн. 3 % річних, 347,10 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 5800,00 грн. основного боргу провадження припинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії "БуК-Холдінг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 5015/1078/11, якою залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011 у цій справі.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Скаржник надіслав до Вищого господарського суду України клопотання про здійснення розгляду справи без участі його повноважного представника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, між ПП "Ніко-Львів" (постачальником) та ТОВ ТПК "БУК-Холдінг" (покупцем) укладено договір №4/01/10 від 04.01.2010 (далі-Договір), за умовами якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

В пункті 1.2. Договору зазначено найменування товару: техсировина букова, дубова, пиловник сосновий; технічними параметрами, в кількості та за ціною, визначеними договором. Загальна сума даного Договору складає 500 тис. грн. (п. 2.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що перерахування коштів покупцем проводиться на підставі документів про отримання товару не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання. За порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 7.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010, закінчення терміну дії Договору не припиняє зобов'язань, які згідно нього виникли (розділ 8 Договору).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Договір №4/01/10 від 04.01.2010 підписаний та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про погодження ними істотних умов даного Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив технічну сировину для відповідача на загальну суму 97750,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №0310 від 15.03.2010р., № 0914 від 20.09.2010р., № 0815 від 17.08.2010р., № 0808 від 09.09.2010р., № 0714 від 30.07.2010р., № 0327 від 31.03.2010р. та № 0505 від 12.05.2010р. Проте, відповідач, на день звернення позивача до суду, здійснив розрахунок лише частково в сумі 67184, 90 грн., після чого залишилась заборгованість 30565,90 грн.

Позивачем було надіслано на адресу ТОВ ТПК "БУК-Холдінг" претензію від 10.01.2011 з вимогою погасити заборгованість, яка була залишена без відповіді.

10 березня 2011 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну позовних вимог, з тих підстав, що 02.03.2011 відповідач перерахував на його рахунок 3000,00 грн., тобто зменшив суму основного боргу до 27 565,90 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

В силу статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 30565,90 грн., яка під час розгляду справи була частково погашена відповідачем в сумі 3000,00грн., внаслідок чого позивач зменшив свої позовні вимоги до 27 565,90 грн.

Крім того, згідно виписки з банківського рахунку від 16.03.2011, відповідач перерахував позивачеві кошти в сумі 5 800,00 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 11 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення основного боргу в сумі 5 800,00 грн.

Враховуючи встановлений судами факт укладення між позивачем та відповідачем договору поставки № 4/01/10 від 04.01.2010 та факт отримання відповідачем від позивача товару на суму 97750,80грн., а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 21765,90 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним товару.

Колегія суддів також погоджується із висновком судів двох інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 3 153,32 грн., 3 % річних в розмірі 997,04 грн., на підставі ст.625 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим колегія суддів визнає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії "БуК-Холдінг" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 та рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011 у справі № 5015/1078/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Іванова

           Н. Губенко