Постанова № 19338709, 16.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Справа № 5015/2001/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Новікової Р.Г.

Попікової О.В.

за участю представників:

Прокурор: Савицька О.В. посвід. НОМЕР_1 від 20.07.2005 року;

Позивача: ОСОБА_1. дов. від 19.07.2010 року №НЮ-453;

Відповідача: ОСОБА_2. дов. від 20.01.2011 року №1.

розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року

у справі №5015/2001/11 господарського суду Львівської області

за позовом державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

до дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

за участю заступника прокурора Львівської області

про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2005 року Львівська державна залізниця звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", просила стягнути з відповідача 9 700 000 грн. коштів, отриманих відповідачем на підставі договору від 16.08.2004 року про поворотну фінансову допомогу.

06 грудня 2006 року позивач подав суду доповнення до позовної заяви в порядку ст. 22 ГПК України, в якій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, окрім 9 700 00,00 грн. боргу, просив стягнути з відповідача ще 1 173 700,00 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення виконання грошового зобовязання з 17 вересня 2005 року до 22 листопада 2006 року та 3% річних в сумі 343619,00 грн. (т. 1, а.с. 122 124).

У липні 2008 року дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було надано зустрічну позовну заяву про визнання договору про надання фінансової допомоги від 16.08.2004 року недійсним, посилаючись на укладення вищенаведеного договору неуповноваженою особою від дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с. 185-187, том 1).

Справа розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2010 року (суддя Петрик І.Й.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року (головуючий Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. та рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2010р. у справі №4/2369-5/145 в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В іншій частині вказані рішення та постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.06.2011 року (суддя Довга О.І.) у задоволенні позовних вимоги відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що ані лист , ані платіжне доручення не можуть у своєї сукупності слугувати належними та допустимими доказами укладення між позивачем та відповідачем договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року (головуючий Гриців В.М., судді Якіменко Г.Г., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від 15 червня 2011 року у справі №5015/2001/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги державного територіального-галузевого обєднання "Львівська залізниця" задоволено. Стягнуто з дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Державного територіального-галузевого обєднання "Львівська залізниця" 9 700 000,00 грн. боргу, 343 619,00 грн. 3% річних, 1 173 700,00 грн. інфляційних нарахувань; 25 500,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - сплачені судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції та 25 500,00 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2010 року та від 15 червня 2011 року, 12750,00 грн. державного мита, сплаченого за подання касаційної скарги на рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року.

Оскаржена постанова суду мотивована нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо належного виконання зобовязання за договором.

Не погодившись з постановою суду, дочірне підприємство "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало касаційну скаргу, просило скасувати оскаржений судовий акт, прийняти новий, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права а також неприйняття до уваги обвинувального висновку за звинуваченням Ю.М.Тарасовича, який підписував договір про надання фінансової допомоги від 16.08.2004 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"надіслало начальнику Львівської залізниці Піху Богдану Петровичу лист №02-1/1316 від 13 серпня 2004 року, підписаний директором Тарасовичем Ю.М.. Відповідно до відбитка штампу вхідної кореспонденції Секретаріату начальника Львівської залізниці за вх. №292 лист отримано позивачем 16 серпня 2004 року. У листі Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор"ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"просить Львівську залізницю надати поворотну фінансову допомогу в сумі 9,7 млн. грн. для виконання робіт по аерофотозйомці та ортофотографічної карти території Львівської області з складним рельєфом з метою прогнозування виникнення зсувів, селевих потоків, розмивів земляних насипів, руйнації інженерних споруд, автодоріг загального користування (т.1, а.с.79).

16 серпня 2004 року Львівська державна залізниця (правонаступником якої є Державне територіально-галузеве обєднання "Львівська залізниця") та ДП "Львівський облавтодор"відкритого акціонерного товариства "ДАК "АДУ"уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги №Л/НФ-04952/НЮ (т.1, а.с. 7-9, 80-82).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. зазначеного договору, позивач (залізниця) надає відповідачу (підприємству) безпроцентну поворотну фінансову допомогу в сумі 9 700 000,00 грн., а останній зобовязується повернути суму поворотної фінансової допомоги у визначений договором строк.

Строк поворотної фінансової допомоги визначається з моменту набуття чинності цим договором і становить один рік (п.4.1. договору).

Як визначено п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, залізниця надає суму поворотної фінансової допомоги підприємству в день підписання сторонами цього договору в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу залізницею грошових коштів на рахунок підприємства. Поворотна фінансова допомога вважається наданою з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок підприємства.

Згідно з п. 5.1. договору, після закінчення строку, визначеного в п.4.1. цього договору, підприємство (відповідач у справі) зобовязується протягом 30 календарних днів повернути залізниці (позивач у справі) суму поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту зарахування коштів на банківський рахунок залізниці ( п.5.4. договору).

Згідно з п.10.1., цей договір набуває чинності з моменту передачі коштів у сумі, визначеній у п.2.1. цього договору позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи в частині зустрічного позову про визнання договору недійсним встановлено факт укладання між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги №Л/НФ-04952/НЮ від 16 серпня 2004 року і підстави для визнання його недійсним відсутні, в цій частині судові рішення набрали законної сили за результатами перегляду їх Вищим господарським судом України і в силу ст.35 ГПК України цей факт не підлягає доведенню.

Платіжним дорученням №1337 від 16 серпня 2004 року у графі "Призначення платежу" якого зазначено "Поворотна фінансова допомога згд. дог. № Л/НФ-04952/НЮ від 16.08.2004 р. і листа № 02-1/1316 від 13.08.2004 р." позивач перерахував відповідачу 9 700 000,00 грн. Кошти проведено банком 16 серпня 2004 року. (т.1, а.с. 10, 83).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що укладений сторонами 16 серпня 2004 року договір про надання поворотної фінансової допомоги №Л/НФ-04952/НЮ є договором позики на суму 9 700 000,00 грн., укладеним на підставі листа № 02-1/1316 від 13 серпня 2004 року.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України передбачає проценти за договором позики, відповідно до якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що строк договору про надання поворотної фінансової допомоги №Л/НФ-04952/НЮ від 16 серпня 2004 року закінчився 16 серпня 2005 року, тому відповідач повинен був впродовж 30 календарних днів після закінчення строку цього договору повернути позивачу 9 700 000,00 грн. позики, як це передбачено п.п. 1.1., 2.1., 4.1., 5.1. договору. Строк повернення відповідачем означеної суми закінчився 16 вересня 2005 року, проте відповідач не повернув отриману ним суму позики.

Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні, докази повернення відповідачем отриманої ним позики в сумі 9 700 000,00 грн., відтак означену суму слід стягнути з відповідача.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 року у справі №5015/2001/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: Р.Г.Новікова

О.В.Попікова