Постанова № 19335867, 31.10.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011 року Справа № 17/5005/7120/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 05.09.11

від відповідача 1:ОСОБА_2, представник, дов. № 15/юр від 01.02.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Контакт-Моком", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2011р. у справі № 17/5005/7120/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельба", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Контакт-Моком", м. Дніпропетровськ

відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 152 083,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням в.о.секретаря судової палати від 16.09.2011р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Контакт-Моком", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2011р. у справі № 17/5005/7120/2011 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

Ухвалою від 16.09.2011р. дана колегія суддів прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Контакт-Моком" до провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2011 року (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Контакт-Моком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ельба" 105 464,60 грн. основного боргу, 37 756,31 грн. інфляційних, 8 862,11 грн. 3% річних, 1 520,08 грн. державного мита, 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем 1 неналежно виконано умови Договору, оскільки аналіз доданих до позову документів вказує на відсутність повної оплати спірної вартості поставленого товару та наданих послуг. В частині стягнення 3% річних частково відмовлено у звязку з неправильним розрахунком.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду від 09.08.2011р.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що видаткові накладні від 31.10.08р. № 31 та від 31.10.08р. № 41 з боку відповідача 1 підписані невідомо ким. Акт звірки що підтверджує заборгованість у сумі 156011,75 грн. теж невідомо ким підписаний з боку відповідача 1. Суд безпідставно не прийняв до уваги, що відбулося правонаступництво шляхом виділу і правонаступником відповідача 1 є відповідач 2, який і повинен відповідати.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Просив скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути заборгованість з правонаступника.

Відповідачем 1 заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підпису відповідача 1 на видаткових накладних від 31.08.08р. та 31.10.08р. та акті звірки взаємних розрахунків.

Клопотання колегією суддів не задовольняється оскільки в матеріалах справи достатньо доказів, що свідчать про отримання товару та визнання заборгованості, які колегією суддів будуть наведені в мотивувальній частині.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що на видаткових накладних від 31.08.08р. та 31.10.08р. підпис поставив сам директор Дерипаско В.М., дані підписи схожі з підписом на самому Договорі. Крім того підписи скріплені печаткою підприємства. Що стосується правонаступництва, то відповідач 1 не припинив свою діяльність і в силу ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Вважає рішення суду правильним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ «Технобуд»відзив на апеляційну скаргу не надало, свого представника у судове засідання не направило. Про час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином. ТОВ «Технобуд»не надано доказів, витребуваних ухвалами суду від 21.09.2011р. та від 12.10.2011р.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача 1 та позивача, суд встановив.

20.09.2007 року позивачем (постачальник) та відповідачем-1 (покупцем) укладено договір № 42, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупця продукцію власного виробництва. Поставка здійснюється на підставі погодженої заявки покупця у якій зазначається обєм дата та час поставки товару (п.1.1., 4.1. Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору, товар відпускається з відстроченням платежу до 20-ти днів.

Згідно п. 5.1 Договору оплата за товар та доставку здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 8.1 договору сторони встановили його дію до 31.12.07р.

31.12.07р. додатковою угодою № 2 до Договору № 42 сторони продовжили дію договору до 31.12.08р.

На виконання умов договору позивачем здійснювалася поставка товару власним автотранспортом. Станом на 26.04.11р. позивачем поставлено товару та надано послуг з його перевезення на загальну суму 755746,59 грн.

Відповідач свої зобовязання виконував неналежним чином, сплативши 650281,99грн., у звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду у звязку з наступним.

Як встановлено в ході судового засідання та підтверджується матеріалами справи позивач поставив відповідачу 1 товар, з урахуванням послуг з доставки товару, 31.08.08р. на суму 176848,53 грн. та 31.10.08р. в сумі 54452,86 грн. Даний факт підтверджується рахунками, видатковими накладними та актами виконаних послуг, підписаних сторонами.

Відповідач 1 в період з вересня 2008 року по квітень 2009р року здійснив часткову оплату на загальну суму 125836,78 грн. Заборгованість складає 105464,61 грн.

Дана сума заборгованості, крім вище наведеного, підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним з боку відповідача 1 головним бухгалтером (аналогічний підпис головного бухгалтера міститься на довіреності №9 від 02.10.08р., виданій Чепишко І.В. (т.1 а.с. 25), розподільчим балансом, актом приймання-передачі до розподільчого балансу.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом.

Вимоги позивача про стягнення основного боргу підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на законі, а тому обґрунтовано задоволені судом.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 37756,31 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2008 року по квітень 2011 року та 8862,61 грн. 3% річних за період з 21.09.08р. по 25.04.2011р.

Господарський суд, перевіривши розрахунок, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, стягнувши 8862,11 грн. 3% річних та 37756,31 грн. інфляційних втрат, оскільки 3% річних розраховані позивачем були не правильно.

Розглядаючи дану справу, господарський суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення процесуального правонаступництва, оскільки відповідач не припинив своє існування.

Рішення господарського суду є законним та обґрунтованим. Підстави для його зміни або скасування відсутні.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає у звязку з вищенаведеним та наступним.

Що стосується правонаступництва в порядку ст..25 ГПК України, оскільки відповідач 1 вважає, що його зобовязання припинилися внаслідок проведеного ним виділу з його складу новоствореної юридичної особи - ТОВ "Виробниче підприємство "Технобуд" , якій ці борги передані за розподільчим балансом, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Дана стаття регулює порядок (процес)здійснення правонаступництва. Підставою ж для правонаступництва є норми матеріального права.

Для здійснення правонаступництва необхідна сукупність двох підстав припинення зобовязання однієї юридичної особи з підстав, встановлених договором або законом, та перехід цих зобовязань до іншої юридичної особи.

Підстави припинення зобовязання передбачені главою 20 ЦК України.

Згідно ст..609 ЦК України, зобовязання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора)…

Таким чином, у разі реорганізації субєкта господарювання правонаступництво в зобовязанні можливе лише у разі якщо в наслідок реорганізації юридична особа припинила свою діяльність (ліквідована), а своє майно, права та обовязки передала за розподільчим балансом новоствореній юридичній особі.

Як встановлено матеріалами справи, внаслідок добровільного виділу відповідачем 1 зі свого складу нової юридичної особи - ТОВ "Виробниче підприємство "Технобуд", відповідач не ліквідований і не припинив своє існування як юридична особа, отже, відсутні підстави як для припинення його зобовязань перед позивачем, так і для здійснення процесуального правонаступництва в розумінні суті статті 25 ГПК України.

З урахуванням викладеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду слід залишити в силі.

Судові витрати за апеляційний перегляд покласти на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.49, 83 п.5,101, 103 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Контакт-Моком", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2011р. у справі № 17/5005/7120/2011 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Технобуд»(м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 22, ЄДРПОУ 37149368) на користь Державного бюджету України 1700 грн. штрафу, накладеного ухвалою суду від 12.10.2011р.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2011р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ А.К.Дмитренко

___ А.Є.Прокопенко