Рішення № 19334942, 04.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2011 р.Справа № 9/42/5022-1009/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гевка В.Л. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод", вул. Зіньківська, 57, м.Полтава, Полтавська область, 36009

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра-Техносвітло", вул. Микулинецька, 46, м.Тернопіль, 46000

про cтягнення 4320 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 довіреність від 04.01.2011р.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони в порядку ст.ст.64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 04.10.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач відкрите акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод", вул. Зіньківська, 57, м.Полтава, Полтавська область (далі по тексту Позивач або ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод" або ВАТ "ПААС") звернулося з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра-Техносвітло", вул. Микулинецька, 46, м. Тернопіль (далі по тексту Відповідач або ТОВ "Ватра-Техносвітло") про cтягнення 4320 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2011 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 06.09.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 19.09.2011р. на 27.09.2011р. та на 04.10.2011р. у звязку з клопотанням представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 19.09.2011р. строк розгляду справи за клопотанням відповідача на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України продовжувався судом на 15 днів до 05.10.2011р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Разом з цим, згідно листів від 02.09.2011р. № 5426/32 (вх. № 15418 від 06.09.2011р.), від 15.09.2011р. №5775/32 (вх. № 15877 від 20.09.2011р.) за підписом Генерального директора ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод", позивач просить розглянути позовну заяву без участі представника позивача на підставі доданих до справи документів.

При цьому згідно поданої позовної заяви від 12.07.2011р. № 4263/32 вх. № 1174 від 20.07.2011р., позивач стверджує, що 11 червня 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Полтавський автоагрегатний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватра-Техносвітло" укладений договір № 14/06, предметом якого є виготовлення технологічної оснастки, а саме ливарної форми 0532-4279. Відповідно до узгодженої специфікації в червні місяці 2010 року ливарна форма відповідачем виготовлена та поставлена на завод. З представниками відповідача Я.Ю.Процько та В.І.Грабовським проведено випробування ливарної форми. Згідно акту випробування від 25.06.2010року сторони погодились про доопрацювання ливарної форми позивачем та направлення відповідачу рахунку на суму виконаних робіт. Вартість робіт згідно калькуляції, яка направлена позивачем на адресу відповідача, складає 14 436 грн. 72 коп. Оскільки умовами договору передбачено, що оплата решти суми, після проведення попередньої оплати, проводиться позивачем за виготовлену та передану оснастку, то відповідно 22 жовтня 2010 року відповідачем на адресу позивача направлений рахунок за № 28/10 на суму 25 584 грн. (доплата за виготовлення ливарної форми згідно угоди від 11.06.2009 року № 14/06), в якому зазначено: заборгованість по угоді станом на 22 жовтня 2010 року складає 35 700 грн. + транспортні витрати в сумі 4320 грн. - витрати на доробку в сумі 14 436 грн.=25 584 грн. Це сума, яка підлягає оплаті позивачем. Таким чином, позивач вважає, що Відповідач фактично погодився з вартістю виконаних робіт на доробку форми. Вказана до сплати сума в рахунку сплачена позивачем 17 та 18 листопада 2010 року. Враховуючи те, що Відповідачем в рахунку від 22 жовтня 2010 року до сплати вказана сума 4 320 грн. (транспортні витрати) позивач 28лютого2011 року звернувся з листом надіслати підтвердження вказаних витрат або перерахувати суму транспортних витрат, як не підтверджених документально. Однак, як стверджує Позивач, Відповідач не надіслав ні підтвердження на витрати, ні коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 1,2, 12, 54. 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 526,530 Цивільного кодексу України позивач вважає, що у відповідача перед ним існує борг у сумі 4 320 грн. не підтверджених документально транспортних витрат, які просить суд у позові стягнути з Відповідача у свою користь.

Крім того, у листі від 15.09.2011р. №5775/32 Позивач щодо заперечення Відповідача наведеного у відзиві на позов в частині строку позовної давності, який за твердженням Відповідача сплинув, зазначає, що предметом позову є стягнення транспортних витрат в сумі 4320 грн., які відповідач включив в рахунок від 22 жовтня 2010 року, але документів, що підтверджують вказану суму, на вимогу Позивача не надав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечує повністю з підстав наведених у відзиві на позов від 06.09.2011р. № 111 вх. № 15449 від 06.09.2011р. Зокрема, у відзиві на позов, стверджує, що погодження про доопрацювання ливарної форми, між сторонами не було. Було прийнято рішення про виставлення рахунку на доопрацювання прес-форми. Після направлення калькуляції про вартість робіт на суму 14486,72грн. TOB "Ватра-Техносвітло" повідомило Позивача про завищення вартості робіт, зазначених в калькуляції на 6236,72грн., та не погодило дану калькуляцію. Таким чином, Відповідач вважає, що Позивач необґрунтовано вимагає стягнення боргу, адже борг не підтверджений жодними первинними документами (акт виконаних робіт чи накладна).

Крім того, Відповідач вважає, що відповідно до ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків (тобто з дня складення акту 25.06.2010р.). Термін позовної давності закінчився 25.06.2011р. В свою чергу, позов поданий 12.07.2011р., тобто, після спливу терміну позовної давності, що є підставою для відмови в позовних вимогах. Окрім зазначеного, Відповідач стверджує, що на сьогоднішній день існує заборгованість Позивача за поставлений товар з врахуванням вартості транспортних послуг, згідно договору № 14/06 в розмірі 10116,00грн. + 4320,00грн., всього 14436.00грн.

Також, у запереченні на пояснення Позивача від 04.10.2011р. вх. № 16353(н) Відповідач зазначає, що в поясненні від 15.09.2011р. Позивач просить суд стягнути 4320грн. транспортних витрат. Згідно п.4.4 Договору № 14/06 від 11.06.2009р. поставка товару здійснюється самовивозом, тобто, витрати з поставки здійснює Покупець, а саме ВАТ «Полтавський автоагрегатнии завод». Окрім зазначеного, Відповідач вважає нелогічними пояснення Позивача та дані, зазначені ним в позові, зокрема, в частині того, що Позивач спочатку перерахував Відповідачу кошти як транспортні витрати Відповідача за доставку ливарної форми сумі 4320грн., а тепер вважає, що їх непотрібно було перераховувати і просить суд стягнути їх з TOB «Ватра-Техносвітло»4320грн. як заборгованість Відповідача перед Позивачем, хоча вказані кошти є, навпаки, витратами Відповідача, які він поніс при поставці товару Позивачу, а саме його транспортуванні власними силами.

На підставі наведеного Відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволенні позовної заяви.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, позовні вимоги позивача та заперечення на них відповідача, оцінивши представлені сторонами докази, господарський суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення частково. При цьому суд керувався наступним.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як випливає з матеріалів справи 11.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватра-Техносвітло" (Виконавець за Договором) та Відкритим акціонерним товариством "Полтавський автоагрегатний завод" (Замовник за Договором) укладений Договір №14/06 (далі по тексту Договір). Відповідно до п. 1 Договору "Предмет Договору" "Виконавець" зобовязувався виготовити технологічну оснастку згідно "Протоколу-специфікації" узгодження виготовлення оснастки і договірної ціни згідно Додатків, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ливарна форма 0532-4279 (далі по тексту ливарна форма або технологічна оснастка). В свою чергу, "Замовник" зобовязувався оплатити суму Договору, узгоджену з Виконавцем та прийняти технологічну оснастку по акту виконаних робіт.

Згідно п.п. 6.1 "Замовник" авансує виготовлення технологічної оснастки в розмірі 50% вартості робіт. 40 % після підписання акту випробування оснастки на підставі рахунку "Виконавця" на протязі 5 днів. Оплата решти суми проводиться "Замовником" за виготовлену і передану оснастку "Замовнику".

При цьому п.п. 3.1 Договору передбачено, що термін виготовлення технологічної оснастки визначається узгодженим із "Замовником" графіком, який входить в "Протокол-специфікацію", після попередньої оплати.

Згідно Додатку № 1 до Договору (Протоколу специфікації узгодження виготовлення оснастки і договірної ціни) термін виконання робіт за Договором з виготовлення ливарної форми визначений сторонами у строк не пізніше червня 2010р.

Відповідно до п.п. 4.4 Договору поставка технологічної оснастки проводиться "Замовником" самовивозом в упакуванні, виготовленим "Виконавцем" згідно вимогами ГОСТ 23170-78 або іншого варіанту пакування, обумовленого із "Замовником".

Як стверджує Позивач у позовній заяві та зазначене підтверджується матеріалами справи у відповідності до узгодженої специфікації за Договором в червні місяці 2010 року ливарна форма Відповідачем виготовлена та поставлена Позивачу на завод. При цьому 25.06.2010р. сторонами згідно умов Договору проведено випробування ливарної форми, яке оформлено актом випробування від 25.06.2010р. (належним чином завірена копія знаходиться у матеріалах справи).

17-18 листопада платіжними дорученнями № 6503 та № 6541 згідно виставленого Відповідачем рахунку № 28/10 від 22.10.2010р. Позивачем проведено оплату 25 584 грн. як доплати за виготовлення ливарної форми згідно угоди від 11.06.2009 року № 14/06.

При цьому як вбачається із рахунку № 28/10 від 22.10.2010р., що виставлено Відповідачем у структурі платежів, які повинні бути сплачені Позивачем на користь Відповідача за Договором, як доплата за виготовлення ливарної форми відображено, також, і транспортні витрати Відповідача в сумі 4320 грн.

При цьому позивач вважає, що вказані транспортні витрати Відповідача не підтверджені документально з боку Відповідача, а тому просить їх стягнути з Відповідача у свою користь.

Розглянувши обґрунтування позовних вимог позивача та подані ним докази у сукупності із запереченнями відповідача та поданими ним доказами, суд вважає, що позов, з підстав наведених позивачем у позові, підлягає до часткового задоволення. Зокрема, суд має за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1,2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із статтею 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

Також, із змісту статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору сторони погодили, що зобовязання із поставки (транспортування) технологічної оснастки Ливарної форми 0532-4279 на завод "Замовника" покладаються безпосередньо на "Замовника". Зокрема, такий його обов'язок випливає із п.п. 4.4 Договору, відповідно до якого поставка технологічної оснастки проводиться "Замовником" самовивозом в упакуванні, виготовленим "Виконавцем" згідно вимогам ГОСТ 23170-78 або іншого варіанту пакування, обумовленого із "Замовником". З аналізу змісту наведеного п.п. 4.4 Договору витрати в частині вивозу (транспортування) технологічної оснастки Ливарної форми 0532-4279 покладаються Договором саме на "Замовника" Позивача у справі.

Як стверджує представник Відповідача у визначену сторонами у Договорі дату завершення виготовлення технологічної оснастки (червень 2010р. п.п. 3.1, 4.1.2 Договору), коли "Виконавцем" оснастка була виготовлена і у нього виник обовязок за Договором (п. 4.2 Договору) з проведення випробування оснастки, "Замовник" повідомив "Виконавця" про відсутність у нього транспорту для самовивозу товару. При цьому сторони погодили, що поставку обладнання на завод "Замовника" безпосередньо буде здійснюватись транспортом "Виконавця" (відповідача) з подальшою оплатою таких витрат "Замовником" (позивачем).

При цьому судом встановлено, що на виконання умов Договору Відповідачем в період 23-25 червня 2010 року ливарна форма поставлена Позивачу на завод. 25.06.2010р. сторонами згідно умов Договору проведено випробування ливарної форми, яке оформлено актом випробування від 25.06.2010р.

Слід також зазначити, що із аналізу змісту позовної заяви та доданих до неї документів Позивачем не заперечується безпосередньо факт поставки обладнання за Договором на адресу Позивача "Замовника" саме Відповідачем "Виконавцем". Зокрема, у позовній заяві та у листі від 28.02.2011р. № 1293/32 та відповіді на претензію від 07.04.2011р. № 2220/32, надісланих на адресу, Відповідача (додано до матеріалів справи), Позивач зазначає, що Відповідачем в червні місяці 2010р. ливарна форма виготовлена та поставлена на завод.

Разом з цим, обґрунтовуючи позов та стверджуючи, що вказана сума транспортних витрат, яка сплачена ним на користь Відповідача є заборгованістю Відповідача перед Позивачем, як на підставу своїх позовних вимог Позивач посилається виключно на те, що зазначені транспортні витрати не підтверджені з боку Відповідача документально.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проте, суд не вважає, що зазначена підстава, наведена позивачем у позові, щодо не підтвердження документально транспортних витрат Відповідачем свідчать, що вказані грошові кошти є безпідставно набутими Відповідачем і їх слід розглядати як безпідставно набуте майно Відповідачем, яке останній повинен повернути Позивачу.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи факт виготовлення та поставки в тому числі транспортування власними силами виготовленої ливарної форми Відповідачем на адресу Позивача підтверджується наступними документами.

-Актом випробування ливарної форми від 25.06.2010р., підписаної комісією, створеною у складі як представників Виробника "Виконавця" (ОСОБА_2, ОСОБА_3.) так і представників "Замовника" (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9).

-Довіреністю від 25.06.2010р. № 1292 виданою ВАТ "ПААЗ" на ім'я ОСОБА_9 для отримання Прессформи 0532-4279.

-Службовим розпорядженням ТОВ "Ватра-Техносвітло від 22.06.2010р. № 27 про відрядження в м. Полтава на ВАТ "ПААЗ" Процька Я.Ю. менеджера з продажу, ОСОБА_3 сл. Інструментальника, ОСОБА_10 водія з метою здачі технологічної оснастки ВАТ "ПААЗ" та автоперевезення форми.

-Посвідченням про відрядження водія ТОВ "Ватра-Техносвітло" ОСОБА_10 в м. Полтаву з зазначеною метою відрядження автоперевезення форми з відміткою завіреною печаткою ВАТ "ПААЗ" про прибуття водія до ВАТ "ПААЗ" 23.06.2010р. та вибуття 25.06.2010р.

-Подорожнім листком № 83 від 23.06.2010р. вантажного автомобіля ГАЗ НОМЕР_1 ТОВ "Ватра-Техносвітло з фіксуванням маршруту руху в т.ч. Тернопіль-Полтава та по м. Полтава (транспортування ливарної форми);

-Пояснювальну записку посадової особи Відповідача менеджера ТОВ "Ватра-Техносвітло" ОСОБА_2 від 04.10.2011р., у якій він пояснює, що згідно службового розпорядження № 27 від 22.06.2010р. був направлений у відрядження в м. Полтава "ВАТ "ПААЗ" для випробування та здачі ливарної форми виготовленої згідно договору №14/06 від 11.06.2010р. доставку технологічної оснастки автотранспортом ТОВ "Ватра-Техносвітло" погоджено з "Замовником" ВАТ "ПААЗ" 25.06.2010р., після випробування ливарної форми на обладнанні "Замовника" підписано Акт випробування прес-форми.

-Пояснювальну записку посадової особи Відповідача водія ТОВ "Ватра-Техносвітло" ОСОБА_10 від 04.10.2011р., у якій він стверджує, що згідно службового розпорядження № 27 від 22.06.2010р. був направлений у відрядження в м. Полтава "ВАТ "ПААЗ" автотранспортом Газель ГАЗ номерний знак НОМЕР_1 Мета відрядження : доставка ливарної форми 0532-4279 для випробування та здачі.

-Пояснювальну записку посадової особи Відповідача т головного бухгалтера ТОВ "Ватра-Техносвітло" Вишньовського Р.В. від 04.10.2011р., у якій він повідомляє, що ТОВ "Ватра-Техносвітло" направлено у відрядження у м. Полтаву на ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод" водія ОСОБА_10 для доставки обладнання та іншими документами.

В свою чергу, в обґрунтування суми транспортних витрат Відповідачем подано суду кошторис витрат на транспортування форми 0532-4279 в м. Полтаву з якого вбачається, що собівартість перевезення обраховано відповідачем у сумі 3000,72 грн. (в.т.ч. витрати на бензин 1897,71 грн., добові 120,00 грн., витрати на готель і стоянку 380 грн., заробітна плата водія 433,20 грн., нарахування на заробітну плату 169,81 грн.). Також, Відповідачем включено у вказані витрати прибуток у розмірі 599,28 грн. (без ПДВ) і, відповідно, оптова ціна транспортування склала 3600,00 грн., що разом з ПДВ (720 грн.) становить 4320 грн.

Крім того, в підтвердження розміру обрахованої собівартості транспортних витрат відповідачем, як доказ, подано суду подорожній листок № 86 вантажного автомобіля, від 23.06.2010р. звіт про використання коштів на даних на відрядження або під звіт № 132 від 29.06.2010р., квитанцію за проживання водія у готелі та вартості стоянки автомобіля № 734506, обрахунок розміру з/п водія, що увійшла у розмір собівартості, який виконано головним бухгалтером ТОВ "Ватра Техносвітло" та інші документи.

Слід також зазначити, що Позивачем не спростовано факту поставки (транспортування) ливарної форми за Договором на адресу Позивача саме Відповідачем. Зокрема, Позивачем суду не подано доказів того, що зазначена поставка (транспортування) ливарної форми на виконання п.п 4.4 Договору здійснена Позивачем самостійно (самовивозом) або із залученням іншого суб'єкта (транспортної організації, тощо).

Разом з цим, як вбачається із поданого розрахунку кошторису витрат на транспортування форми 0532-4279 Відповідачем у вартість транспортних витрат включено серед іншого і 719,14 грн. прибутку (в.т.ч. ПДВ).

Проте, на думку суду, прибуток за своєю правовою природою не можна вважати витратами (собівартістю) транспортування, а певною платою нарахованою понад собівартість перевезення, з метою отримання прибутку за надані послуги з транспортування.

Проте, суд має за необхідне зазначити, що сторонами у Договорі № 14/16 від 11.06.2009р. не погоджено умову про те, що Відповідач надає послуги по транспортуванню ливарної форми Позивачу за певну плату з метою отримання прибутку, тобто, здійснює її транспортування та йому повинні бути відшкодовані не лише витрати з транспортування (собівартість), але й здійснено їх оплату з врахуванням нарахованого прибутку Відповідачем. Не подано суду сторонами як докази і інших письмових правочинів, укладених ними з яких би вбачалось, що ними погоджено таку умову.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати у сумі 719,14 грн. сплачені Позивачем Відповідачу за Договором є безпідставно набутими Відповідачем та підлягають поверненню Позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.

Одночасно, розглянувши заперечення Відповідача про те, що на сьогоднішній день існує заборгованість Позивача за поставлений товар за Договором та його заяву про застосування відповідно до ст. 681 ЦК України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару позовної давності в один рік суд розглядає їх критично та відхиляє з огляду на наступне.

Предметом в даному спорі є стягнення з Відповідача в користь Позивача 4320 грн. транспортних витрат сплачених Позивачем Відповідачу за транспортування ливарної форми 0532-4279 виготовленої за Договором № 14/16 від 11.06.2009р., а не вимог повязаних з недоліками товару та їх усунення за Договором № 14/16 від 11.06.2009р. і, відповідно, стягнення заборгованості в цій частині.

Також, щодо твердження Позивача про те що Відповідач у добровільну порядку відмовляється надавати йому необхідні бухгалтерські документи в підтвердження наданих послуг за Договором, то суд має за необхідне зазначити наступне.

Неподання контрагентом після фактичного здійснення господарської операції необхідних бухгалтерських документів іншій стороні для оформлення господарської операції не є в силу принципу належного виконання зобовязання, закріпленого ЦК та ГК України, беззаперечною підставою для відмови від виконання свого зобовязання іншою стороною у тому числі і в частині оплати за поставлений товар чи надані послуги. Разом з цим, зазначений факт може слугувати підставою для звернення сторони за Договором у суд з позовною заявою про зобовязання до вчинення відповідних дій контрагента, а також для повідомлення Податкових органів про порушення податкового законодавства з його боку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, суд вважає, що в частині стягнення з Відповідача в користь Позивача сплачених Позивачем 719,14 грн. прибутку нарахованого Відповідачем у структурі витрат на транспортування ливарної форми за Договором позов підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3600,86 грн. боргу суд у позові відмовляє.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову судом, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони у справі відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, з Відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 16 (шістнадцять) грн. 98 коп. державного мита та 39 (тридцять дев'ять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині державне мито у сумі 85,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196,71грн. покладаються на позивача у справі.

Крім того, у відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поряд з цим, звертаючись із позовними вимогами про стягнення 4320 грн. Позивачем, згідно платіжного доручення №4211 від 13.07.2011р., за звернення до суду сплачено 118 грн. 00 коп. державного мита.

Відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає Позивачу - відкритому акціонерному товариству "Полтавський автоагрегатний завод", вул. Зіньківська, 57, м.Полтава, Полтавська область з Державного бюджету України 16 (шістнадцять) грн. 00 коп. надмірно сплачених державного мита.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватра-Техносвітло", вул. Микулинецька, 46, м.Тернопіль (код 32549926) в користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод", вул. Зіньківська, 57, м.Полтава, Полтавська область (код 00232124) 719 (сімсот дев'ятнадцять) грн. 14 коп. сплачених витрат за транспортування ливарної форми 0532-4279, 16 (шістнадцять) грн. 98 коп. державного мита та 39 (тридцять дев'ять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3600 грн. 86 коп. боргу в позові відмовити.

4. Повернути відкритому акціонерному товариства "Полтавський автоагрегатний завод", вул. Зіньківська, 57, м.Полтава, Полтавська область з Державного бюджету України 16 (шістнадцять) грн. 00 коп. надмірно сплачених державного мита.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8552

СуддяВ.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 31.10.2011р.