Постанова № 19330913, 15.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" листопада 2011 р. Справа № 5023/2698/11

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

розглянув касаційну скаргу Суркова І.О. Публічного акціонерного товариства "Харківгаз"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 08 серпня 2011 року

у справі№ 5023/2698/11 господарського суду Харківської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"

до

треті особиБазаліївської сільської ради

ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Харківгазвидобування"

Чугуївське управління Державного казначейства у Харківській області

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2011 р. (суддя Ольшанченко В.І.) позов про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 163885,69 грн., з яких: основний борг в сумі 158936,00 грн., 3% річних - 1437,17 грн., інфляційні - 3474,62 грн. та 0,02% штрафу за порушення умов договору - 37,90 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача 158936 грн. заборгованості.

Суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови п. 13.2 договору № 490 від 18.11.2010 р., не оплативши за виконані позивачем передбачені договором роботи, що підтверджено актом приймання виконаних робіт, підписаним сторонами, тому сума заборгованості підлягає стягненню. Оскільки порушення строків оплати відповідачем виконаних робіт сталося не з вини відповідача, а внаслідок виконання позивачем робіт без отримання авансу, календарного плану та проектної документації, неперерахування грошових коштів третьою особою за договором № 337-11, відсутності бюджетного фінансування, тому підстави для застосування відповідальності відсутні.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2011 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги задовольнити.

Скаржник доводить, що судом не вірно застосовано ст.ст. 525, 526, 611, 625, 629 ЦК України, оскільки встановлено, що відповідач виконані позивачем передбачені договором роботи вчасно не оплатив, тому повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання передбачену умовами договору та законом.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є заборгованість за неналежне виконання зобов'язань за умовами договору № 490 від 18.11.2010 р. та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносин на підставі договору на будівництво газопроводу №490 від 18.11.10 р., за яким виконавець (позивач) зобов'язується здійснити будівництво газопроводу низького тиску (кільцювання) в с. Базаліївка Чугуївського району, проектна документація якого розроблена та зареєстрована в Держнаглядохоронпраці (надалі - об'єкт будівництва, газопровід), а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У п. 1.2 договору зазначено, що склад та обсяги робіт, та інші показники будівництва визначаються календарним планом виконання робіт, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1) та проектною документацією, яку замовник зобов'язаний передати виконавцю на протязі одного робочого дня з моменту підписання договору.

Пунктами 2.1,2.2,3.1 договору, строк виконання робіт, передбачених договором становить 32 робочих днів ; виконавець приступає до виконання робіт протягом одного робочого дня наступного за днем повного виконання замовником п. 1.2, п. 13.1 договору; вартість робіт передбачених договором становить 189516,00 грн. та визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною договору (додаток №2).

У п. п. 12.4,13.1,13.2 договору зазначено, що підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами; замовник на протязі десяти банківських днів з дня підписання договору перераховує на розрахунковий рахунок виконавця авансову суму у розмірі 56855,00 грн., в тому числі ПДВ 9476,00 грн.; решту коштів замовник перераховує на протязі трьох банківських днів з дня виконання виконавцем робіт, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі виконаних робіт, який сторони складають в порядку і на умовах договору та Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Відповідно до ст. 837 ЦК України по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що відповідач не передав позивачу у відповідності до п. 1.2 договору проектну документацію, згідно з п. 13.1 договору не перерахував на розрахунковий рахунок позивача аванс в сумі 56855,00 грн., а також сторони не склали календарний план виконання робіт.

Отже, позивач, на свій ризик, виконав передбачені договором роботи, що підтверджується копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р. форми №КБ-2в від 27.12.10 р. на суму 158936,00 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідчені відбитками печаток обох підприємств.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у встановлений п. 13.2 договору строк, та не оплатив виконані роботи на суму 158936,00 грн.

10.02.11 р. листом за №174/02 позивач просив перерахувати заборгованість в сумі 158939,00 грн. та підписати акт звірки взаєморозрахунків, а листом №63 від 14.02.11 р. відповідач повідомив про згоду перерахувати гроші за виконані роботи у разі отримання обіцяних коштів з держбюджету.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1437,17 грн. та інфляційні в сумі 3474,62 грн., а також штраф за договором у розмірі у розмірі 0,02% від ціни даного договору.

Згідно зі ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, обов'язковою умовою настання відповідальності є вина, а відповідач вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, тобто є невинуватим.

Як встановлено судом бюджетне фінансування робіт відсутнє, для завершення робіт підписано договір №337-11 "Про інвестування робіт по газифікації села Базаліївка Чугуївського району" між відповідачем і ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" від 27.09.10 р., предметом якого є інвестування останнім цих робіт в сумі 250000,00 грн., строк виконання робіт повинен визначатися календарним планом, який не складався, проектна документація не передавалась, аванс не сплачувався, тобто при зазначених обставинах у позивача були відсутні підстави для виконання робіт без належним чином оформленої проектної документації.

Суд обґрунтовано дійшов висновку, що порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт сталося не з його вини, а внаслідок: по-перше, виконання позивачем робіт без отримання авансу, календарного плану та проектної документації; по-друге, не перерахування грошових коштів третьою особою за договором №337-11 "Про інвестування робіт по газифікації села Базаліївка Чугуївського району" від 27.09.10 р.; по-третє, відсутності бюджетного фінансування

В зв'язку з чим висновки суду про відсутність підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності правомірні.

Відповідно до ч. 2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника не спростовують встановлених обставин, не визнаються такими, що обгрунтовують неправильне застосування судом норм матеріального права до встановлених обставин, на правильність правових висновків суду щодо застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не впливають.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосували норми матеріального права, наведені скаржниками доводи в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не приймаються, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2011 р. у справі № 5023/2698/11 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий, суддя                                         В. Овечкін

судді                                        Є. Чернов

                                        В. Цвігун