Ухвала суду № 1932371, 14.07.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №22а-4945/08                                                                                                        головуючий суддя у 1-й 

категорія статобліку-35                                                                                                       інстанції – Татарчук В.О.

( справа №А37/24(А23/122)-08)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

14 липня 2008 року                                                                                                              м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю:

представника позивача –

представників відповідача  -

Юхименко О.В., Семененко Я.В.

Гулая О.Г.

 Дубініна В.В., довіреність від 04.01.2008р.

Шовкун О.В., довіреність №1006/10-10-048 від 12.01.2008р. Волошина В.В., довіреність №27901/1-/10-048 від 19.06.2008р.

Богуславська Т.О., довіреність №54838/10/10-048 від 12.12.2007р.

Тубольцева О.В., довіреність №59073/10/10-048 від 26.12.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 19.02.2008 року  у справі №А37/24(А23/122)-08

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй», м. Дніпропетровськ

до

проДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И Л А :

                10.05.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Водограй» (далі - ТОВ «Водограй») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000402301/0 від 01.03.2006р.

                Позивач посилаючись у позовній заяві на те, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту та про невизнання податкового кредиту в зв’язку з збитковістю господарських операцій суперечать вимогам чинного законодавства, а тому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 01.03.2006р, яким визначено зобов’язання підприємства з податку на додану вартість на суму 20960659,44 грн.,  з яких  основний платіж – 13973772,96 грн., штрафні санкції – 6986886,48 грн..                Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2007р. у справі №А23/122 позивачу у задоволені позовних вимог відмовлено / а.с. 144-146, т. 3/.

                Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. у справі № А23/122 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2007р. у справі №А23/122  залишено без змін а апеляційну скаргу залишено без задоволення/ а.с. 17-18, т. 4/.

                Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2007р. у справі №А23/122 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2007р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2007р. у справі № А23/122 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції / а.с. 73-79, т. 4/.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008р. у справі №А37/24(А23/122)-08 позовні вимоги позивача задоволено, визнано недійснимподаткове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 01.03.2006р, яким визначено зобов’язання підприємства з податку на додану вартість на суму 20960659,44 грн.,  з яких  основний платіж – 13973772,96 грн. та штрафні санкції – 6986886,48 грн. / а.с. 112-115, т. 4/.

Відповідач у справі – ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, на те, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд постанову суду від 19.02.2008р. у даній справі скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволені позову ТОВ «Водограй» відмовити у повному обсязі.

Позивач у справі – ТОВ «Водограй»  у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, судом першої інстанції під час розгляду справи з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду від 19.02.2008р. у даній справі залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 19.02.2008р. у даній адміністративній справі скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів викладених у апеляційній скарзі, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 19.02.2008р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

                Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задоволенню не підлягає з наступних підстав.

                ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено виїзну комплексну планову документальну перевірку ТОВ «Водограй» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р. та за результатами перевірки складено акт №13/239/30853014/235-10 від 21.02.2006р.

                Як вбачається з ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 38-61, т.1/ у ході перевірки були виявлені наступні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства з боку позивача за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.:

- заниження податку на прибуток за перевіряємий  період у розмірі 23 571 800,0 грн.;

- завищення від’ємного значення по податку на прибуток у розмірі 52999,40 тис. грн. 

                За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 01.03.2006р, яким визначено зобов’язання підприємства з податку на додану вартість на суму 20960659,44 грн,  з яких  основний платіж – 13973772,96 грн. та штрафні санкції – 6986886,48 грн.. / а.с. 9, т. 1/.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим органом за результатами перевірки рішенням, оскаржив його у порядку адміністративного оскарження, але скаргу позивача було залишено без задоволення, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 01.03.2006р. залишено без змін : - рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська№ 12275/10/25-015/22 від 30.03.2006р.; - рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області №10059/10/25-008 від 25.04.2006р. / а.с. 13, 19-20 т. 1/.

Як вбачається з ксерокопії акту перевірки №13/239/30853014/235-10 від 21.02.2006р., на підставі якого відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач зазначає, що:

- позивачем було порушено п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до: - заниження податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 23 571 800,0 грн., у тому числі: за ІVквартал 2004р. – на 23 571 800,0 грн.; - завищення від’ємного значення по податку на прибуток у розмірі 52999,40 тис. грн., у тому числі за 2004р. – на 49208,7 тис. грн., за 9 місяців 2005р. – на 3790,7 тис. грн.

- позивачем було порушено п.п.7.4.1 п.7.4ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 13973772,96 грн., та заниження податкових зобов’язань по податку на додану вартість у розмірі 13 973 772,96 грн., у тому числі: за жовтень 2004р. – 7225998,70 грн., за листопад 2004р. – 6153051,85 грн., за грудень 2004р. – 594722,41 грн.

Крім цього, за результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем здійснювалась реалізація бензину та дизельного палива за цінами, нижчими за ціну придбання, за договорами які були укладені позивачем з його контрагентами – АТЗТ ФК «Дніпро-96» та ВАТ «Укрнафта»,що призвело до збитків підприємства у розмірі 74467542,07 грн., та про те, що така діяльність не підпадає під законодавче визначення поняття господарської діяльності.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

 Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

 Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1493 від 29.11.2006р. у адміністративній справі №23/122 / а.с. 98-114, т. 3/, витрати підприємства позивача, понесені у зв’язку з придбанням нафтопродуктів уАТЗТ ФК «Дніпро-96» за договорами №24/09 ФВ від 24.09.2003р. та №01-В/2004 від 12.02.2004р., та у ВАТ «Укрнафта» за договором поставки №26/492в-АЗС від 01.06.2004р., відносяться до складу валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на придбання нафтопродуктів за  договорами є обґрунтованим, оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено право платника податку віднести витрати за фактом сплати коштів за товари, які були придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і як наслідок, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, а оскільки реалізація палива є основною  діяльністю позивача, і твердження відповідача про відсутність можливості отримання позивачем економічної вигоди в наступному є безпідставними, а тому висновок відповідача про збиткову діяльність позивача є неправомірним, оскільки порядок та умови відображення збитків у податковому обліку передбачено чинним податковим законодавством.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду від 19.02.2008р. у справі №А37/24(А23/122)-08 необхідно залишити без змін.

                Доводи апеляційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська  спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду у даній справі, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, викладеного ст.ст.196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська  – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008р. у справі №А37/24(А23/122)-08 -  залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 18.07.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 О.В. Юхименко

                                                                                                                             Я.В. Семененко