Рішення № 19318409, 07.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р.Справа № 15-12/17-2322-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача не зявився,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15393,15 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15393,15 грн., посилаючись на наступне.

08.06.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” був укладений договір поставки товару № 08/193-0, відповідно до умов якого останній зобов'язався поставити та передати у власність товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках до даного договору, а відповідач прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах та в порядку визначених п. п. 4.1, 5.1 даного договору.

Як вказує позивач, ТОВ „Торговий Дім „Віза-Ві” відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України було здійснено належним чином поставку товару на суму 13631,70 грн., що підтверджується підписаними відповідачем видатковими накладними № ОН-5143 та № ОН-5144 від 02.09.2010 р., № ОН-5645 від 11.09.2010 р., № ОН-5788 та № ОН-5789 від 15.09.2010 р., № ОН-6994 та № ОН-6995 від 06.10.2010 р., № ОН-7399, № ОН-7400 та № ОН-7437 від 13.10.2010 р., № ОН-7627 від 16.10.2010 р., № ОН-7829, № ОН-7830 та № ОН-7837 від 20.10.2010 р. та № ОН-7988 від 23.10.2010 р.

Між тим, позивач зазначає, що відповідно до оборотно-сальдових відомостей по рахунку за період від 01.06.2010 р. по 31.03.2011 р. відповідачем було частково здійснено оплату за поставку продукції згідно вказаних видаткових накладних у розмірі 53299,27 грн. та 13389,11 грн.

Так, за ствердженнями позивача, відповідачем в порушення умов договору та норм діючого законодавства не було перераховано грошові кошти за поставку товару позивачу в повному обсязі, у звязку з чим заборгованість відповідача склала 13 225,87 грн.

З огляду на прострочку виконання відповідачем зобовязання з оплати продукції позивачем згідно п. 9.4 договору нараховано відповідачу пеню, що складає 1006,00 грн.

Також позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 228,20 грн., та інфляційних втрат, що становлять 933,08 грн.

Таким чином, загальна сума боргу, яку позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, складає 15393,15 грн., з яких основний борг 13225,87 грн., пеня 1006,00 грн., інфляційні втрати 933,08 грн. та 3% річних 228,20 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2011 р. (суддя Цісельський О.В.) порушено провадження у справі № 12/17-2322-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2011 р. у справі № 12/17-2322-2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15393,15 грн. залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 р. вказану ухвалу господарського суду Одеської області від 05.08.2011 року у справі № 12/17-2322-2011 скасовано, справу № 12/17-2322-2011 передано до господарського суду Одеської області для розгляду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 12/17-2322-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2011 р. справу № 12/17-2322-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-12/17-2322-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 19.10.2011 р.

07.11.2011 р. надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” про розгляд справи без участі представника товариства.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У звязку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08.06.2010 р. між з Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” (постачальник) в особі директора Мірошниченко Вікторії Олександрівни, що діє на підставі статуту, з одного боку, та ПП ОСОБА_1 (покупець) в особі ОСОБА_1, з другого боку, був укладений договір поставки товарів № 08/193-0, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцю товари, визначені у п. 1.2. цього договору, а відповідач як покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у видаткових накладних, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.3. договору поставка товару здійснюється у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка обовязково повинна містити данні щодо асортименту та кількості товару. Заявка може бути надана постачальнику по факсу, електронною поштою, курєром або іншим погодженим сторонами способом.

У відповідності з п. 2.1. договору товар повинен бути повністю поставлений протягом не більш 3 днів з моменту отримання заявки. Поставка товару здійснюється окремими партіями, що оформлюються постачальником на замовлення покупця (п. 2.2 договору). Партією товару вважається його кількість, вказана в одній видатковій накладній (п. 2.3 договору.).

Згідно положень п. 2.4 договору поставка товару здійснюється силами постачальника або будь-якими іншими засобами за домовленістю з покупцем. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством (п. 2.5 договору).

Пунктом 2.7. договору передбачено, що уповноважена особа покупця підписує видаткову накладну про отримання партії товару та надає довіреність встановленого зразку на отримання кількості товару (Типова форма № М-2 затверджена наказом Мінстату України 21.06.1996 р.). Якщо вказані документи не надані, відмітка (підпис) на видатковій накладній не зроблений, постачальник може відмовити в поставці товару та повернути товар.

Покупець може додати до договору генеральну довіреність (лист-повідомлення) з переліком та зразками підписів уповноважених для прийому осіб та зразками відбитків діючих штампів. Покупець письмово своєчасно попереджає постачальника про зміну уповноваженої особи. У цьому разі, при отриманні партії товару покупець не надає одноразову довіреність встановленого зразку на отримання кількості товару (п. 2.8.).

Відповідно до п. 2.9. договору датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної.

Згідно п. 4.1. договору ціна на товар встановлюється у національній валюті (гривнях) у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору. Загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних на кожну партію товару (п. 4.4.).

В силу п. 5.1 покупець здійснює оплату за партію товару протягом 21 календарних днів з моменту поставки. Оплата проводиться на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.2 визначено, що днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списана з поточного рахунку покупця. Днем отримання платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті надійшла на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 5.3 договору сторони зобовязані кожен місяць проводити звірку взаєморозрахунків. Акт звірки взаєморозрахунків повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків, є підставою для подальших та остаточних розрахунків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та як зясовано судом, на виконання вищевказаного договору позивачем на протязі вересня-жовтня 2010 року було поставлено відповідачу товар на суму 13631,70 грн., а саме:

-згідно видаткової накладної № ОН-5143 від 02.09.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 4838,65 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-5144 від 02.09.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 217,08 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-5645 від 11.09.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 2049,84 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-5788 від 15.09.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 2883,69 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-5789 від 15.09.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 217,08 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-6994 від 06.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 817,67 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-6995 від 06.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 444,70 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7399 від 13.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 431,68 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7400 від 13.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 260,06 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7437 від 13.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 139,04 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7627 від 16.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 156,82 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7829 від 20.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 270,23 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7830 від 20.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 29,70 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7837 від 20.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 735,55 грн.;

-згідно видаткової накладної № ОН-7988 від 23.10.2010 р. був поставлений товар на загальну суму 139,91 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар було отримано особисто відповідачем, про що свідчить підпис відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобовязань за укладеним з відповідачем договором поставки товарів.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між тим, як встановлено судом, вартість поставленого позивачем товару було сплачено відповідачем частково, а саме відповідачем за видатковою накладною № ОН-5143 від 02.09.2010 р. було сплачено 405,83 грн., у звязку з чим заборгованість за поставлений товар за вказаною накладною склала 4432,82 грн. Також відповідачем не було сплачено взагалі вартість отриманого товару за іншими видатковими накладними: № ОН-5144 від 02.09.2010 р., № ОН-5645 від 11.09.2010 р., № ОН-5788 та № ОН-5789 від 15.09.2010 р., № ОН-6994 та № ОН-6995 від 06.10.2010 р., № ОН-7399, № ОН-7400 та № ОН-7437 від 13.10.2010 р., № ОН-7627 від 16.10.2010 р., № ОН-7829, № ОН-7830 та № ОН-7837 від 20.10.2010 р. та № ОН-7988 від 23.10.2010 р. Відтак, враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки склала 13225, 87 грн.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки в розмірі 13225, 87 грн. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості. При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає з п. 5.1 договору, за кожну партію товару оплата мала бути здійснена протягом 21 календарних днів з моменту поставки.

Отже, з огляду на здійснення позивачем наступних поставок товару:

- 02.09.2010 р. згідно видаткових накладних № ОН-5143 і № ОН-5144 на суму 5055,73 грн.;

- 11.09.2010 р. згідно видаткової накладної № ОН-5645 на суму 2049,84 грн.;

- 15.09.2010 р. згідно видаткових накладних № ОН-5788 і № ОН-5789 на суму 3100,77 грн.;

- 06.10.2010 р. згідно видаткових накладних № ОН-6994 і № ОН-6995 на суму 1262,37 грн.;

- 13.10.2010 р. згідно видаткових накладних № ОН-7399, № ОН-7400 і № ОН-7437 на суму 830,78 грн.;

- 16.10.2010 р. згідно видаткової накладної № ОН-7627 на суму 156,82 грн.;

- 20.10.2010 р. згідно видаткових накладних № ОН-7829, № ОН-7830 і № ОН-7837 на суму 1035,48 грн.;

- 23.10.2010 р. згідно видаткової накладної № ОН-7988 на суму 139,91 грн.,

відповідно кінцевий строк для оплати вказаного товару за видатковими накладними № ОН-5143 і № ОН-5144 сплинув 23.09.2010 р., за видатковою накладною № ОН-5645 02.10.2010 р., за видатковими накладними № ОН-5788 і № ОН-5789 - 06.10.2010 р., за видатковими накладними № ОН-6994 і № ОН-6995 - 27.10.2010 р., за видатковими накладними № ОН-7399, № ОН-7400 і № ОН-7437 - 03.11.2010 р., за видатковою накладною № ОН-7627 06.11.2010 р., за видатковими накладними № ОН-7829, № ОН-7830 і № ОН-7837 - 10.11.2010 р., за видатковою накладною № ОН-7988 - 13.11.2010 р. Отже, має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару по кожній поставці товару за вказаними видатковими накладними.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 9.4 договору № 08/193-0, у разі прострочення покупцем оплати партії товару продавець має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості (невиконаного зобовязання) за кожний день прострочення виконання зобовязання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором № 08/193-0 щодо повної оплати поставленого позивачем товару, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано до суду розрахунок суми пені, за яким загальна сума нарахованої позивачем пені складає 1011,49 грн. Проте, з огляду на те, що будь-яких заяв та клопотань щодо уточнення позовних вимог в цій частині позивачем не заявлялось, вказаний розрахунок судом до уваги не приймається.

У звязку з вказаним судом розглядаються заявлені в позовній заяві вимоги про стягнення пені в розмірі 1006,00 грн., розрахунок яких додано до позовної заяви. Дослідивши вказаний розрахунок пені, судом виявлені помилки у вказаному розрахунку пені з огляду на вказаний в ньому початок періоду прострочення, хоча позивачем в самому розрахунку вказано вірну кількість прострочених днів. Таким чином, виходячи із здійсненого позивачем розрахунку стягуваної пені, судом перерахована пеня на суму боргу по кожній поставці товару.

Зокрема, враховуючи те, що за видатковою накладною № ОН-5143 від 02.09.2010 р. було сплачено лише 405,83 грн., та строк оплати товару, поставленого 02.09.2010 р., на суму 4649,90 грн. (4838,65 грн. + 217,08 грн. 405,83 грн.) за накладними № ОН-5143 і № ОН-5144 сплинув 23.09.2010 р., відповідно прострочення мало місце з 24.09.2010 р., а не з 23.09.2010 р., як зазначено позивачем. Отже, враховуючи обраний позивачем кінцевий строк нарахування пені за вказаними накладними 23.03.2011 р., кількість прострочених днів за період з 24.09.2010 р. 23.03.2011 р. (181 дн.) сума пені складає 353,49 грн. (4649,90 х 0,042х 181:100).

Оскільки за видатковою накладною № ОН-5645 від 11.09.2010 р. строк оплати товару на суму 2049,84 грн. сплинув 02.10.2010 р., відповідно сума пені за період з 03.10.2010 р. по 02.04.2011 р. складає 156,69 грн. (2049,84 грн. х 0,042 х 182 дн.:100).

Враховуючи те, що за видатковими накладними № ОН-5788 і № ОН-5789 від 15.09.2010 р. строк оплати товару на суму 3100,77 грн. сплинув 06.10.2010 р., відповідно сума пені за період з 07.10.2010 р. по 06.04.2011 р. складає 237,02 грн. (3100,77 грн. х 0,042 х 182 дн.:100).

З огляду на те, що за видатковими накладними № ОН-6994 і № ОН-6995 від 06.10.2010 р. на суму 1262,37 грн. строк оплати товару сплинув 27.10.2010 р., відповідно сума пені за період з 28.10.2010 р. по 27.04.2011 р. складає 96,50 грн. (1262,37 грн. х 0,042 х 182 дн.:100).

Також за видатковими накладними № ОН-7399, № ОН-7400 і № ОН-7437 від 13.10.2010 р. строк оплати товару на суму 830,78 грн. сплинув 03.11.2010 р., відповідно сума пені за період з 04.11.2010 р. по 03.05.2011 р. складає 63,16 грн. (830,78 грн. х 0,042 х 182 дн.:100).

До того ж оскільки за видатковою накладною № ОН-7627 від 16.10.2010 р. строк оплати товару на суму 156,82 грн. сплинув 06.11.2010 р., відповідно сума пені за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. складає 11,92 грн. (156,82 грн. х 0,042 х 181 дн.:100).

Враховуючи те, що за видатковими накладними № ОН-7829, № ОН-7830 і № ОН-7837 від 20.10.2010 р. строк оплати товару на суму 1035,48 грн. сплинув 10.11.2010 р., відповідно сума пені за період з 11.11.2010 р. по 06.05.2011 р. складає 76,98 грн. (1035,48 грн. х 0,042 х 177 дн.:100).

За видатковою накладною № ОН-7988 від 23.10.2010 р. строк оплати товару на суму 139,91 грн. сплинув 13.11.2010 р., відповідно сума пені за період з 14.11.2010 р. по 06.05.2011 р. складає 10,22 грн. (139,91 грн. х 0,042 х 174 дн.:100).

Відтак, загальний розмір нарахованої пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 1006,00 грн. ).

До того ж згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат. Щодо порядку здійснення розрахунку суми інфляційних суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних мають враховуватися рекомендації щодо порядку розрахунку інфляційних, які надані Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Так, згідно вказаних рекомендацій індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних здійснюється з наступного місяця. При цьому суд зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних має врахуватися сукупний індекс інфляції.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат в сумі 933,08 грн., позивачем при здійсненні розрахунку не були враховані вказані рекомендації ВСУ щодо початку нарахування інфляційних, у звязку з чим судом перераховані інфляційні втрати, виходячи з існуючої суми боргу і обраного позивачем кінцевого періоду прострочення, які складають:

- за період з 24.09.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-5143 і № ОН-5144 в розмірі 297,59 грн. (4649,90 грн./100%*106,4% (сукупний індекс інфляції) 4649,90 грн.);

- за період з 03.10.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткової накладної № ОН-5645 в розмірі 131,19 грн. (2049,84 грн./100%*106,4% (сукупний індекс інфляції) 2049,84 грн.);

- за період з 07.10.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-5788 і № ОН-5789 в розмірі 198,45 грн. (3100,77 грн./100%*106,4% (сукупний індекс інфляції) 3100,77 грн.);

- за період з 28.10.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-6994 і № ОН-6995 в розмірі 73,22 грн. (1262,37 грн./100%*105,8% (сукупний індекс інфляції) 1262,37 грн.);

- за період з 04.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-7399, № ОН-7400 і № ОН-7437 в розмірі 48,19 грн. (830,78 грн./100%*105,8% (сукупний індекс інфляції) 830,78 грн.);

- за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткової накладної № ОН-7627 в розмірі 9,10 грн. (156,82 грн./100%*105,8% (сукупний індекс інфляції) 156,82 грн.);

- за період з 11.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-7829, № ОН-7830 і № ОН-7837 в розмірі 60,06 грн. (1035,48 грн./100%*105,8% (сукупний індекс інфляції) 1035,48 грн.);

- за період з 14.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткової накладної № ОН-7988 в розмірі 8,11 грн. (139,91 грн./100%*105,8% (сукупний індекс інфляції) 139,91 грн.).

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат позивача, що підлягають стягненню з відповідача складають 825,91 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором поставки не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості, оскільки мала місце прострочка відповідача щодо оплати отриманого позивачем товару.

Між тим дослідивши доданий до позову розрахунок 3% річних в розмірі 228,20 грн., що заявлені до стягнення, суд зазначає таке. Як вже зазначалось, позивачем було допущено помилку у визначенні початку періоду прострочення відповідача з оплати товару. Відтак, з огляду на зазначене та виходячи із зазначеного позивачем у розрахунку кінцевого строку нарахування річних, сума 3% річних складатиме:

- за період з 24.09.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-5143 і № ОН-5144 в розмірі 86 грн. (4649,90 грн./100% * 3%:365 дн.* 225 дн.);

- за період з 03.10.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткової накладної № ОН-5645 в розмірі 36,39 грн. (2049,84 грн./100%*3%: 365 дн.* 216 дн.);

- за період з 07.10.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-5788 і № ОН-5789 в розмірі 54,03 грн. (3100,77 грн./100%*3% :365 дн. * 212 дн.);

- за період з 28.10.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-6994 і № ОН-6995 в розмірі 19,82 грн. (1262,37 грн./100%*3% :365 дн. * 191 дн.);

- за період з 04.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-7399, № ОН-7400 і № ОН-7437 в розмірі 12,56 грн. (830,78 грн./100%*3% :365 дн. * 184 дн.);

- за період з 07.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткової накладної № ОН-7627 в розмірі 2,33 грн. (156,82 грн./100%*3% :365 дн. * 181 дн.);

- за період з 11.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткових накладних № ОН-7829, № ОН-7830 і № ОН-7837 в розмірі 15,06 грн. (1035,48 грн./100%*3% :365 дн. * 177 дн.);

- за період з 14.11.2010 р. по 06.05.2011 р. на суму боргу згідно видаткової накладної № ОН-7988 в розмірі 2,00 грн. (139,91 грн./100%*3% :365 дн. * 174 дн.).

У звязку з цим загальний розмір 3% річних складає 228,20 грн.

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідача за договором № 08/193-0 від 08.06.2010 р., що підлягає стягненню на користь позивача, становить 15285,98 грн. (13225,87 грн. + 1006,00 грн. + 825,91 грн. + 228,20 грн.)

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Торговий Дім „Віза-Ві” обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у звязку з чим підлягають частковому задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15393,15 грн. задовольнити частково.

2.СТЯГНУТИ з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” (73000, м. Херсон, вул. 9-го Січня, 49, кв. 5; код ЄДРПОУ 35120530; р/р № 26005210000090 в ХФ ВАТ „Ві Ей Бі Банк”, МФО 380537) основний борг за договором поставки № 08/193-0 від 08.06.2010 р. у розмірі 13225/тринадцять тисяч двісті двадцять п'ять/грн. 87 коп., пеню у розмірі 1006/одна тисяча шість/грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 825/вісімсот двадцять пять/грн. 91 коп., 3% річних в сумі 228/двісті двадцять вісім/грн. 20 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 152/сто пятдесят дві/грн. 86 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234/двісті тридцять чотири/грн. 36 коп.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Віза-Ві” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2011 р.