Рішення № 19317921, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/22408.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

про стягнення 130353, 91 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 22.04.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 05.04.2011 року.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 130353, 91 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між ПАТ «Київенерго»та КПУЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради договору № 153-3271 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.11.2003 року, відповідач свої обовязки щодо оплати за поставлену теплову енергію виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з жовтня 2009 року по серпень 2011 року виникла заборгованість у розмірі 115941, 16 грн. За порушення відповідачем грошового зобовязання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 11023, 22 грн. та 3 % річних у розмірі 3389, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.10.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2011 року заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.10.2011 року оголошено перерву до 08.11.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на нечинність застосованих позивачем при розрахунку позовних вимог тарифів та надав контррозрахунок до позовних вимог, відповідно до якого розмір основної заборгованості відповідача складає 115941, 16 грн., розмір збитків від інфляції складає 11023, 22 грн., розмір 3 % річних складає 3389, 53 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є ПАТ «Київенерго»), за договором - постачальник, та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, за договором споживач, було укладено договір № 153-3271 на постачання теплової енергії у гарячій воді, надалі за текстом - договір, згідно п. 1.1 якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для потреб водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Як вбачається з п. 9, 10 наявного в матеріалах справи додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків), споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-1 платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Зазначений договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року. Договір вважається пролонгованим на кожний новий рік, якщо за місяць до закінчення його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві комунальні послуги за період з жовтня 2009 року по серпень 2011 року на загальну суму 217440, 77 грн., що підтверджується наданими ним обліковими картками (табуляграмами) за вказаний період.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх обовязків щодо оплати наданих за договором послуг, позивач просить стягнути з КПУЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради заборгованість у розмірі 115941, 16 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що тарифи, які були використані позивачем для розрахунку вартості поставленої теплової енергії, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року по справі № 1888/10 визнані нечинними.

Із зазначеним твердженням відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року задоволено адміністративний позов до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, за участі третіх осіб, про визнання дій неправомірними, розпоряджень нечинними та зобовязання вчинення певних дій, визнані незаконними і нечинними прийняті Київською міською радою (Київською міською державною адміністрацією) Розпорядження від 30 листопада 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення та гарячої води для населення»№ 1332, «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»№ 1333, «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979»№ 1335 та «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 року № 978, № 979»від 30.03.2010 року № 191, «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»від 31.05.2010 року № 392.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року по справі № 1888/10, Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року скасовано з урахуванням нової Постанови, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.

Як було вказано вище, у своїх запереченнях відповідач посилається на те, що зазначеною Постановою використані позивачем тарифи визнані нечинними.

З зазначеної Постанови вбачається, що Київський апеляційний адміністративний суд не вбачає підставою для визнання тарифів незаконними та нечинними в судовому порядку, оскільки їх нечинність випливає з вимог Указу Президента № 493/92 від 03.10.1992 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року, відповідно до яких у разі порушення вимоги державної реєстрації нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.

Відповідно ж до статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання.

Приписами статей 51, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Відповідно до статті 28, підпункту 5 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві, відповідно до Закону України "Про столицю України місто-герой Київ".

Згідно рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003 № 21-рп/2003 у справі № 45/2003, Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, господарські суди дійшли правильного висновку, що видача спірних розпоряджень здійснена Київською міської державною адміністрацією саме як органом місцевого самоврядування - виконавчим органом Київської міської ради.

Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Указу Президента України від 03.10.1992 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1992 №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер", рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

Так, з урахуванням зазначеного та оскільки станом на день прийняття рішення по даній справі, розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими затверджені тарифи, на підставі яких позивачем здійснений розрахунок позовних вимог, не визнані судом нечинним, суд не вбачає підстав для незастосування цих тарифів.

Крім того, сума, яка нарахована позивачем за поставлений у спірному періоді обсяг теплової енергії співпадає із сумою, вказаною відповідачем у контррозрахунку.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобовязання щодо оплати наданих позивачем комунальних послуг.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості з оплати наданих послуг відповідачем суду не надано.

Так, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином підтверджений, відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 115941, 16 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

До того ж, за порушення відповідачем грошового зобовязання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції за період з листопада 2009 року по червень 2011 року у розмірі 11023, 22 грн. та 3 % річних за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року у розмірі 3389, 53 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

З урахуванням зазначеного, згідно перерахунку суду, розмір збитків від інфляції за період з листопада 2009 року по червень 2011 року складає 11023, 22 грн. Розмір 3 % річних за період з листопада 2009 року по серпень 2011 року дорівнює 3389, 53 грн.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції та трьох процентів річних є законними, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірах 11023, 22 грн. та 3389, 53 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (03190, м. Київ, Шевченківський район, вул. Кирпоноса, б. 10/8; ідентифікаційний код: 31731838) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, Печерський район, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) основну заборгованість у розмірі 115941 (сто п'ятнадцять тисяч девятсот сорок одна) грн. 16 коп., збитки від інфляції у розмірі 11023 (одинадцять тисяч двадцять три) грн. 22 коп., три проценти річних у розмірі 3389 (три тисячі триста вісімдесят девять) грн. 53 коп., державне мито в сумі 1 303 (одна тисяча триста три) грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 14.11.2011 року