Рішення № 19317874, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/33619.09.11 За позовомПриватного підприємства "Малахіт Н-Плюс"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські поштові системи"

Простягнення 104212, 14 грн.

Суддя Шевченко В.Ю.

Представники: Від позивачаОСОБА_1 (дов. №1828 від 16.09.2011 р.) Від відповідачане з'явився У судовому засіданні 19 вересня 2011 року, згідно з вимогами статті 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство "Малахіт Н-Плюс" (далі позивач або перевізник) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "Українські поштові системи" (далі відповідач або замовник) 104212, 14 грн., з яких 99748, 09 грн. основної заборгованості, 3740,15 грн. пені та 723, 90 грн. відсотків річних за договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом №П03-01/11 від 01.03.2011р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.2011р. порушено провадження у справі №24/336 та призначено справу до розгляду на 19.09.2011р.

У судові засідання 19.09.2011р. зявився представник позивача та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві від 25.08.2011р.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, відзив не надав та про причини незявлення суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, та зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, господарський суд м. Києва,-

В С Т А Н О В И В :

01.03.2011р. приватним підприємством "Малахіт Н-Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українські поштові системи" укладений договір № П03-01/11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір № П03-01/11).

Згідно п. 1.2. договору № П03-01/11, перевізник прийняв на себе зобовязання в обумовлені строки і в обумовленому місці приймати та доставляти, ввірений йому вантаж від пункту відправлення до пункту призначення, а замовник прийняв на себе зобовязання сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 4.1. договору № П03-01/11 сторони обумовили, що послуги по даному договору надаються за тарифами 2,00 грн. за 1 кілометр.

Згідно п. 4.3. договору № П03-01/11 вбачається, що оплата за перевезення вантажу здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту належної доставки вантажу в пункту призначення та передачі його відповідальній особі замовника, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових кошті на розрахунковий рахунок або внесення готівкою в касу перевізника.

На виконання договору № П03-01/11 позивач, починаючи з 09.03.2011р. по 07.06.2011р., надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів, шо підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 09.03.2011р., №27 від 14.03.2011р., №34 від 21.03.2011р., №41 від 28.03.2011р., №50 від 04.04.2011р., №58 від 12.04.2011р., №63 від 18.04.2011р., №71 від 26.04.2011р., №86 від 06.05.2011р., №100 від 16.05.2011р., №115 від 23.05.2011р., №134 від 01.06.2011р., №142 від 06.06.2011р. та №148 від 07.06.2011р. підписаний сторонами (копія в матеріалах справи, оригінал досліджено в судовому засіданні).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури №0022 від 09.03.2011р. на суму 4908, 00 грн., №0024 від 14.03.2011р. на суму 5153, 40 грн., №0030 від 21.03.2011р. на суму 8221, 5 грн., №0036 від 28.03.2011р. на суму 8221, 50 грн. та рахунки на оплату №43 від 04.04.2011р. на суму 9387, 00 грн., №50 від 12.04.2011р. на суму 14998, 80 грн., №55 від 18.04.2011р. на суму 16071, 00 грн., №63 від 26.04.2011р. на суму 17226, 00 грн., №78 від 06.05.2011р. на суму 12746, 10 грн., №92 від 16.05.2011р. на суму 25713, 60 грн., №107 від 23.05.2011р. на суму 7519, 20 грн., №126 від 01.06.2011р. на суму 11944, 40 грн., №134 від 06.06.2011р. на суму 12334, 80 грн. та №140 від 07.06.2011р. на суму 264, 00 грн. (копіі в матеріалах справи).

За надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково.

Матеріалами справи підтверджується що позивач звертався до відповідача з претензією №1 від 07.07.2011р. про оплату заборгованості в сумі 99748, 09 грн.

Відповіді на вимогу відповідачем надано не було, суму боргу на рахунок позивача не перераховано.

Позивач стверджує, що станом на 22.08.2011р. сума боргу за надані послуги становить 99748, 09 грн.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що позов має бути задоволений повністю з наступних підстав.

Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обовязок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 4.3. договору № П03-01/11).

Відповідач доказів належного виконання зобовязання суду не надав.

Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобовязань та наявності у відповідача перед позивачем, станом на 22.08.2011р., заборгованості по договору № П03-01/11 в сумі 99748, 09 грн.

Отже, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 99748, 09 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач за невиконання договірних зобовязань також просить суд стягнути з відповідача 3740, 15грн. пені та 723,90 грн. відсотків річних.

Відповідно до ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, встановлений ст. 625 ЦК України. При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 5.2. договору №П03-01/11 передбачено, що замовник за прострочку оплати наданих послуг сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Розрахунок сум пені та річних, наведений позивачем, вимогам діючого законодавства відповідає, в звязку з чим господарський суд м.Києва дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські поштові системи" пені в сумі 3740,15 грн. та 723,90 грн. відсотків річних, також є обґрунтованою.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на всі банківські рахунки ТОВ "Українські поштові системи".

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обовязковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, відповідно до приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обовязкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку позивача.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита у сумі 1042, 12 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українські поштові системи" (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 12; ЄДРПОУ 37034559) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства "Малахіт Н-Плюс" (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 12-А, кв. 17/18; ЄДРПОУ 37239414) 99 748 (девяносто девять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 09 коп. основної заборгованості, 3 740 (три тисячі сімсот сорок) грн. 15 коп. пені, 723 (сімсот двадцять три) грн. 90 коп. три відсотка річних, 1 042 (одну тисячу сорок дві) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя В.Ю. Шевченко

Дата підписання рішення 14.10.2011 р.