Рішення № 19317496, 14.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.11 Справа № 3/5009/6842/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж, Запорізька область, м. Бердянськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дисконт”, Запорізька область, м. Бердянськ

про стягнення боргу в сумі 2 359, 58 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність № 234 від 03.10.2011р.

від відповідача: не зявився

ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Дисконт” про стягнення боргу в сумі 2359,58 грн. за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 527, 530, 549, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 2, 20, 193, 275-277 ГК України, ст. 12, 54-57 ГПК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, п. 6.3, 6.11, 10.2 підп. 2 ПКЕЕ та умовами договору про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/6842/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.11.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 14.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 17.11.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 14.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 4272 від 24.10.2011р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. в сумі 2 359,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

01.11.2003р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ та ТОВ “Дисконт” укладено договір про постачання електричної енергії № 886, відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, споживач зобов'язаний оплачувати використану електроенергію згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”

Згідно до п. 1 Додатку № 5 від 25.05.2005р. Договору, відповідач самостійно здійснює зняття показів обліку. Зафіксовані покази розрахункових засобів обліку оформлює “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”.

Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію відповідно до п. 4 Додатку 4 від 01.11.2006р. Договору, повинен надаватися відповідачем позивачу не пізніше 14 годин 1 робочого дня місяця наступного за розрахунковим.

Позивач на підставі наданих відповідачем даних в “Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” повинен виписати відповідачу рахунок (п. 5.1 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору).

Відповідно до вимог п. 4 Додатку 4 від 01.11.2006р. Договору відповідачем були надані Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад грудень 2010р.

Позивач по наданим даним про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію виписав рахунки відповідачу за спожиту електричну енергію у листопаді грудні 2010р.

Пунктом 7 додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги - доручення.

Відповідач не сплачував за спожиту електричну енергію, що привело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Наявність боргу відповідачем підтверджується актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, виставленими рахунками за спожиту електричну енергію, а також проведеною частково оплатою за спожиту електричну енергію.

В результаті станом на 24.10.2010р. утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за період з листопада по грудень 2010р. в сумі 2 021,50 грн.

На підставі п.4.2.1 Договору, ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано пеню в сумі 155, 38 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 50,89 грн. та 131, 81 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 ЦК України, в редакції Закону № v0434644-10 від 02.12.2010р.

Приймаючи рішення за відсутності ТОВ “Дисконт” господарський суд бере до уваги те, що підприємство не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали від 31.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/6842/11 до господарського суду не поверталась.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Позивач надав Свідоцтво про Державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 2220475, згідно якому місцезнаходженням ТОВ “Дисконт” є: 71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, буд. 3.

Саме на цю адресу відповідача надсилалась ухвала від 31.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/6842/11.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ (Постачальник) та ТОВ “Дисконт” (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. (надалі - Договір), за яким Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу» (п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2006р.).

Постачальник електричної енергії зобовязується постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

в межах 255 кВА (кВт) дозволеної потужності;

в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, Додатком № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, Додатком № 2 “Порядок визначення та корегування договірних величин”, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору;

згідно з дотриманням вимог щодо надійності постачання електричної енергії електроприймачів Споживача при умові відповідності фактично існуючих схем зовнішнього і внутрішнього електропостачання їхній категорійності визначених Додатком № 3 “Категорійність струмоприймачів” (п.п.2.1.2 п.2 Договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2005р.).

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2 Договору, Постачальник електричної енергії зобовязується повідомляти Споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через регіональні засоби масової інформації за пять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п.п.2.2.3 п.2 Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.

Згідно до п. 1 Додатку № 5 від 25.05.2005р. Договору, відповідач самостійно здійснює зняття показів обліку. Зафіксовані покази розрахункових засобів обліку оформлює “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”.

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, Споживач не пізніше 14-00 годин 1 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання удвох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:

“Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ” за формою Додатка № 5.1;

“Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатку № 11.1” (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами диференційованими за періодами часу);

“Актами результатів замірів електричної потужності” за формою додатку № 5.4.

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Якщо до мереж Споживача приєднані електроустановки Субспоживачів, у “Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” (п. 3 Додатку № 5.1) надаються дані про обсяги переданої активної електричної енергії окремо кожному Субспоживачу, перерахованому в п. 4 Додатка № 5.

Згідно із п. 5.1 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Відповідно до вимог п. 4 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, Споживачем були надані Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за листопад-грудень 2010р.

ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського МРЕМ по наданим даним про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію виписало рахунки ТОВ “Дисконт” за спожиту електричну енергію у листопаді-грудні 2010р.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами про споживання на протязі розрахункового періоду активної електроенергії за період з листопада по грудень 2010р. на загальну суму 2021,50 грн. та на їх оплату були виставлені рахунки за спожиту електроенергію на загальну суму 2021,50 грн., а саме:

-№ 886 від 01.12.2010р. на загальну суму 1228,76 грн.;

-№ 886 від 04.01.2011р. на загальну суму 792,74 грн.

Відповідно до п. 7 додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, вважається:

- при направлені рекомендованим листом дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;

- при направлені нарочним дата вручення Споживачу.

Відповідач виконав не в повному обсязі свої зобовязання за договором та за вказаний період, не провів оплату на загальну суму 2021,50 грн.

Таким чином, станом на 14.11.2011р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 2021,50 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку розрахунок по договору здійснюється відповідно до п. 7 додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору, за яким Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Акти про споживання на протязі розрахункового періоду активної електроенергії за період з листопада по грудень 2010р. на загальну суму 2021,50 грн. оформлені позивачем відповідно до п. 4 Додатку № 4 від 01.11.2006р. Договору і вважаються погодженими сторонами.

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ “Дисконт” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2021,50 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 155,38 грн. пені, 50,89 грн. 3 % річних від простроченої суми та 131,81 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п.п.4.2.1 п.4 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 7 Додатка № 4 “Порядок розрахунків”) та за період надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п.7 Додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання електроенергії”), Споживач сплачує Постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобовязання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 155,38 грн. (розрахунок в додатках до позовної заяви, а.с.13), оскільки це не суперечить діючому законодавству та п.п.4.2.1 п.4 Договору.

Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ “Дисконт” грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 155,38 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 50,89 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок позивача в додатках до позовної заяви (а.с.14) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до “Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Розрахунок строків прострочення виконання грошового зобовязання за договором про постачання електричної енергії № 886 від 01.11.2003р. у додатках до позовної заяви (а.с.15) перевірений судом і визнається таким, що зроблений вірно.

Відтак, стягненню в цій частині за період з грудня 2010р. по червень 2011р. включно підлягає сума інфляційних витрат в розмірі 13,78 грн.

Провадження у справі № 3/5009/6842/11 порушено 31.10.2011р., таким чином приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, судом не застосовується.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дисконт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3, ідентифікаційний код 31312472) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 12 Грудня, 25, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260333141415 у Філії Запорізького обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, ідентифікаційний код 00130926) 2 021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 50 коп. основного боргу за поставлену електричну енергію.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дисконт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3, ідентифікаційний код 31312472) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Бердянського міського району електричних мереж (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 12 Грудня, 25, поточний рахунок № 260054184 в ЗОД ПАБ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, ідентифікаційний код 00130926) 155 (сто пятдесят пять) грн. 38 пені, 131 (сто тридцять одну) грн. 81 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 50 (пятдесят) грн. 89 коп. 3 % річних від простроченої суми, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 17.11.2011р.