Рішення № 19317333, 15.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.11 р. Справа № 29/243пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб” м.Севастополь

до Відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалтехсервіс” м.Маріуполь

про: визнання недійсними договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1- за довіреністю від 14.11.2011р.

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб” м.Севастополь звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалтехсервіс” м.Маріуполь про визнання недійсним договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договір поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договір поставки № 01/10 від 01.10.2010р. суперечать закону, укладені, без наміру створення фактичних господарських правовідносин (є фіктивними) та не відповідають внутрішній волі відповідача, а також позивач посилається на зміст висновків щодо недійсності оспорюваних правочинів, наведених в актах перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 1256/15-2/31329562 від 31.03.11р. та №1448/10/15-2/31329562 від 11.04.2011р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., специфікації № 1 від 01.08.2010р. до договору № 01/08 від 01.08.2010р.; договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., специфікації № 1 від 01.09.2010р., специфікації № 2 від 01.10.2010р. до договору № 01/09 від 01.09.2010р, , договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р. та специфікації № 1 від 01.10.2010р.до цього договору, актів перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 1256/15-2/31329562 від 31.03.11р. та №1448/10/15-2/31329562 від 11.04.2011р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб” м.Севастополь.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 204, 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст.1,2,12,54-57,82-84 Господарсько-процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судове засідання зявився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Через канцелярію суду 14.10.2011р. від Відповідача надійшла заява, в якій просить розглянути справу 29/243пд без участі представника Відповідача

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не представив, хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

До початку судового засідання надано до суду усне клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб”, м.Севастополь (далі - Позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалтехсервіс” м.Маріуполь Донецька область (далі Відповідач) було укладено:

- договір поставки № 01/08 від 01.08.2010р. згідно умов якого Постачальник Позивач постачає, а Замовник Відповідач приймає та сплачує продукцію технічного призначення в асортименті, кількості згідно заявки Замовника по цінам обумовлених в специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (п.1.1 Договору № 01/08 від 01.08.2010р.);

- договір поставки № 01/09 від 01.09.2010р. згідно умов якого Постачальник Позивач постачає, а Замовник Відповідач приймає та сплачує продукцію технічного призначення в асортименті, кількості згідно заявки Замовника по цінам обумовлених в специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (п.1.1 Договору № 01/09 від 01.09.2010р.);

- договір поставки № 01/10 від 01.10.2010р. згідно умов якого Постачальник Позивач постачає, а Замовник Відповідач приймає та сплачує продукцію технічного призначення в асортименті, кількості згідно заявки Замовника по цінам обумовлених в специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору (п.1.1 Договору № 01/10 від 01.10.2010р.).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності представлені докази та викладені обставини суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р. не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсними договорів, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Приписами ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави недійсності правочину, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст.207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірні договори підписані повноважними особами сторін.

Оцінивши зміст договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р., , з яких виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та своєю правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статей 712 і 655 ЦК України, розділів 1-4 спірних Договорів та відповідних специфікацій до Договорів, Продавець Позивач зобовязався передати у власність Покупця Відповідача продукцію технічного призначення в асортименті, кількості згідно заявок Замовника по цінам обумовлених в специфікаціях, які є невідємною частиною цих договорів, а Замовник Відповідач зобовязався прийняти та сплатити за поставлену продукцію.

Обґрунтування позовних вимог відсутністю у позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій поставки, основних фондів та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення перевезень не може слугувати підставою для визнання Договорів недійсними, оскільки зазначені підстави не внесені до вичерпного переліку підстав визнання правочину недійсним, що зазначені імперативними нормами статті 215 ЦК України та статті 207 ЦК України. Зрештою, відсутність зазначених активів та персоналу у Позивача на момент укладення Договорів не позбавляє можливості останнього набути означені активи та залучити персонал після моменту укладення правочину поставки, а також укласти відповідні договори щодо залучення коштів, перевезення та придбання продукції, яка має бути продана Відповідачу за Договорами.

З огляду на наведене, всупереч приписів статті 33 ГПК України сторони не надали суду переконливих доказів відсутності у жодної із сторін Договорів наміру створювати правові наслідки за зазначеним правочином, внаслідок чого підстави для визнання Договору недійсним з огляду на його фіктивність в порядку статті 234 ЦК України також є відсутніми.

Разом з тим, відсутність певних дій сторін за правочином не може однозначно вказувати на фіктивність правочину, оскільки зазначене в першу чергу вказує на невиконання стороною покладених на неї за Договором обовязків, причому в цьому випадку невиконання або неналежне виконання правочину не може бути підставою для визнання його недійсним, тому, що в цьому випадку зацікавлена сторона вправі вимагати лише розірвання Договору або застосування інших встановлених Договором або законом наслідків, тому визнання судом Договорів недійсними через його невиконання суперечило би принципу законності, який є основною засадою судочинства в силу статті 129 Конституції України.

Аналогічна позиція висловлена також у змісті пунктів 18, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.

Посилання позивача на встановлення недійсності Договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р. актами перевірки Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 1256/15-2/31329562 від 31.03.11р. та №1448/10/15-2/31329562 від 11.04.2011р. суд вважає безпідставними, оскільки виходячи з принципу свободи Договору, передбаченого статтями 3 та 627 ЦК України, лише сторони вправі визначати умови Договору та порядок їх виконання. Суд в силу частини 2 статті 4 ГПК України не бере до уваги положення зазначеного акту в частині визнання Договорів такими, що суперечать закону та є недійсними, оскільки зазначений документ не може встановлювати обовязкових правил для сторін за господарсько-правовим Договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Окрім того, норми Цивільного та Господарського кодексів України відносять питання стосовно визнання правочинів недійсними до виключної компетенції суду, а органи державної податкової інспекції згідно пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вправі лише звертатися до суду з позовом про визнання Договору недійсним, наразі доказів такого звернення в розпорядження суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що договір поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договір поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договір поставки № 01/10 від 01.10.2010р. є правомірними в силу презумпції, передбаченої статтею 204 ЦК України, до моменту визнання його недійсним у встановленому судовому порядку.

Отже, позовні вимоги про визнання договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р. недійсними за наведених у позовній заяві підстав не можуть бути задоволені через їх цілковиту правову та доказову безпідставність.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Бурбонснаб”, м.Севастополь, АРК до Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсалтехсервіс” м.Маріуполь про визнання недійсними: договору поставки № 01/08 від 01.08.2010р., договору поставки № 01/09 від 01.09.2010р., договору поставки № 01/10 від 01.10.2010р. відмовити.

У судовому засідання 15.11.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.11р.