Рішення № 19316835, 14.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2011Справа №5002-2/4370-2011 за позовом Білогірського районного споживчого товариства, (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Ніжньогірська, 13)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

про стягнення 3 109,12 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2., представник, довіреність у справі.

Від відповідача не зявився;

Суть спору: Білогірське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 3000 грн., пеню у розмірі 109 грн. 12 коп., у усього 3109 грн. 12 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2007 р. між сторонами був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 332, згідно з яким Білогірське районне споживче товариство передало ОСОБА_1. в оренду магазин № 12, розташований у АДРЕСА_2, площею 140 кв.м. Відповідач зобовязався сплачувати орендну плату в сумі 800 грн. з ПДВ щомісячно, проте не сплачував, у звязку з чим склалась заборгованість. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до господарського суду.

До позовної заяви доданий розрахунок, відповідно якому борг з січня по серпень 2010 року з врахуванням застосованих індексів інфляції складає 2960грн74коп., пеня 148грн38коп.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду заяву від 14.11.2011 року, якою просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення 121грн42коп. пені та припинити провадження у справі в цій частині.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Ухвала про прийняття до розгляду і порушення провадження у справі була спрямована Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 на адресу, яка підтвердилась наданим відповідно електронного запиту від 14.11.2011 року за №11709063 станом на 14.11.2011 року Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, на адресу суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення особисто ОСОБА_1.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Між Білогірським районним споживчим товариством, як орендодавцем, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, був укладений договір оренди нежитлових приміщень №332 від 01 грудня 2007 року.

Умовами договору визначено, що за даним договором орендодавець передає, а орендар приймає по акту прийому передачі у тимчасове платне користування за плату нерухоме майно. (п.1.1 договору).

Відповідно пункту 1.2. договору обєктом оренди є магазин №12, розташований в АДРЕСА_2, площею 140 кв. м.

Пунктом 4.1. договору обумовлено, що орендна плата за договором є договірною та встановлюється сумі 800,00грн., у тому числі ПДВ в місяць та може змінюватись орендодавцем самостійно, у разі зміни попиту на обєкт оренди, амортизаційних відрахувань, законодавства про оподаткування та/або власності.

Згідно п. 4.4 договору орендна плата за поточний місяць орендарем перераховується авансом не пізніше 10 числа місяця, що настав на розрахунковий рахунок Білогірського РАйПО або в касу Білогірського РАйПО.

Договором також визначено, що строк дії договору закінчується 30 листопада 2010 року.

Відповідно акту Прийому передачі основних засобів магазину №12 м. Білогірськ відповідачу був переданий обєкт оренди.

Постановою Правління Білогірського районного споживчого товариства №73 від 20.09.2010 року «Про розірвання договору оренди у звязку із заборгованістю» за несплату орендної плати на протязі трьох місяців розірвано в односторонньому порядку договір №332 від 01.12.2010 року.

Підставою для звернення Білогірського районного споживчого товариства із позовом до суду стала заборгованість відповідача по сплаті орендної плати з січня по серпень 2010 року в сумі 2960грн74коп.

Статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1 всупереч вимогам договору оренди нежитлових приміщень №332 від 01 грудня 2007 року та приписам Цивільного та Господарського кодексів України допустив односторонню відмову від виконання зобов'язань за вищевказаним договором, тоді як відповідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті заборгованості по орендній платі та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 2960грн74коп. заборгованості по орендній платі обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 148грн.38коп., однак, в судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 121грн42коп. Відмова позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 121грн42коп прийнята судом, у звязку із чим, у цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 26грн96коп., з яких 13грн.81коп. сума пені, що нарахована з 10.01.по 31.01.2010 рік, та сума пені, що нарахована з 10.04.2010 року по 30.04.2010 рік у розмірі 13грн15коп., суд виходить з наступного:

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, сторони в пункті 4.5. договору передбачили, що при простроченні уплати, передбаченої даним договором, платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 26грн96коп., з яких 13грн.81коп. - сума пені, що нарахована з 10.01.по 31.01.2010 рік, та13грн15коп. - сума пені, що нарахована з 10.04.2010 року по 30.04.2010 рік, нарахованої з врахуванням вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 14 листопада 2011 року.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2011 року.

Керуючись ст.ст. 49, п. 4 ст. 80, 82,84,85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Прийняти заяву позивача від 14.11.2011 року.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Білогірського районного споживчого товариства, (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Ніжньогірська, 13, р/26000171335 в КРД ВАТ «Райфайзен банк «Аваль» м. Київ, МФО 380805, ОКПО 01757350) 2960грн74коп. боргу, 26грн.96коп. пені, 98грн01коп. державного мита, 226грн78коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В частині стягнення 121грн42коп. пені припинити провадження у справі у звязку з відмовою від позову в цій частині.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.