Рішення № 19316643, 10.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2011Справа №5002-19/4460-2011 За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул.Севастопольська, 17, м.Сімферополь, АР Крим, 95015)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (вул.Горького, 50, м.Феодосія, АР Крим, 98108)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна в АР Крим та м.Севастополі (пл.Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)

За участю Прокуратури Автономної республіки Крим (вул.Севастопольська, 16, м.Сімферополь, АР Крим, 95015)

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Прокурор Куінджи М.О., посв. № 09006

Від позивача ОСОБА_1 нач. відділу, дов. №85-Д від 08.07.2011 р.

Від відповідача - не зявився

Від третьої особи - не зявився

Суть спору: Позивач Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», у якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 14.01.2008 р. №2 до договору оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р., укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна в АР Крим та м.Севастополі.

31.10.2011 р. до суду надійшов лист Прокуратури Автономної Республіки Крим із повідомленням про вступ у процес по даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотанням представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) позивачем не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2006 р. у виконання Наказу Фонду майна АР Крим № 462 від 30.06.2006 р. «Про передачу в оренду державного нерухомого майна комплексу нежитлових будівель: прохідної (літ.А) площею 31,9 кв.м., основної будівлі (літ.Б) площею 465,8 кв.м., основної будівлі (літ.В) площею 847,7 кв.м., гаража (літ.Д) площею 83,1 кв.м., складу (літ.Г) площею 43,4 кв.м., складу (літ.Е) площею 63,2 кв.м., складу (літ.Ж) площею 24,9 кв.м., складу (літ.З) площею 199,5 кв.м., огородження, замощення, хвіртки, брами, що знаходяться на балансі Київського державного науково дослідного інституту гидроприладів, розташованих за адресою: м.Феодосія, пров.Корабельний, 29, в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут» і затвердження висновку субєкта оціночної діяльності про вартість майна» між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (а.с.8-11).

У виконання умов зазначеного Договору сторонами підписано акт приймання передачі обєкту оренди.

14.01.2008 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» (Орендар) укладено Додаткову угоду до Договору оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р., якою п.10.5 Договору викладено у наступній редакції: «у разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоду, є власністю Орендаря, а невідємні поліпшення власністю орендодавця. Вартість невідємних поліпшень орендованого майна, здійснених Орендарем за згодою з Орендодавцем, компенсується Орендодавцем після припинення (розірвання) договору оренди і в порядку, передбаченому чинним законодавством України» (а.с.12).

Вважаючи зазначену додаткову угоду, такою, що укладена в порушення норм матеріального права, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 14.01.2008 р. №2 до договору оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р., укладеної між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут».

Правовими підставами для звернення до суду із даним позовом позивач зазначає, що Наказом Фонду державного майна України від 31.01.2007 р. № 159 «Про визнання орендодавця на території Автономної Республіки Крим», яким Регіональному відділенню Фонду державного майна в АР Крим та м.Севастополі наказано виступати орендодавцем по договорам оренди державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим, які були укладені Фондом майна Автономної Республіки Крим. Також посилається на судові рішення у справах № 2-21/3711-2007А та К-5085/08, якими на думку позивача встановлено, Фонд майна Автономної Республіки Крим не є орендодавцем майна, яке перебуває у державній власності.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом Фонду державного майна України від 15.06.2006 р. № 933 «Щодо надання РВ ФДМУ по м.Севастополю повноважень по здійсненню приватизації обєктів групи А та незавершеного будівництва державної власності, які розташовані на території АРК» надано РВ ФДМУ по м.Севастополю повноважень по здійсненню приватизації обєктів групи А та незавершеного будівництва державної власності, які розташовані на території АРК. Департаменту продажу цілісних майнових комплексів у двотижневий термін внести зміни до раніше затверджених наказів ФДМУ про включення до переліків обєктів державної власності групи А та обєктів незавершеного будівництва, що підлягають приватизації. Скасовано дію наказу ФДМУ від 07.04.1997 р. № 423 (а.с.34).

Наказом Фонду державного майна України від 31.01.2007 р. № 159 «Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим» Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м.Севастополю (далі РВ ФДМУ по м.Севастополю) виступити орендодавцем державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим. Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі Фонд майна АР Крим) здійснити з лютого по червень перерахунок орендної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2007 р. № 1846 по договорах оренди, укладених за дорученням Фонду державного майна України до 01.01.2007 р. необхідно переглянути: у лютому 200 договорів державного майна, у березні 150 договорів, у квітні 130 договорів, у травні решту договорів. Фонду майна АР Крим, після здійснення перерахунку орендної плати по зазначених у п.2 цього наказу договорах, у місячний термін передати за актом приймання передачі договори оренди державного майна (зі справами) РВ ФДМУ по Севастополю. РВ ФДМУ по м.Севастополю виступити орендодавцем по договорах оренди державного майна, які були укладені Фондом державного майна АР Крим та передати останнім регіональному відділенню за актом приймання передачі (а.с.32).

Наказом Фонду державного майна України від 28.02.2007 р. № 38-р «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» перейменовано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Севастополю в Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі з 01.03.2007 р. Надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території автономної Республіки Крим та належить додержавної власності (а.с.33).

Таким чином, повноваження Фонду майна АР Крим щодо укладення договорів оренди державного майна було передано Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Не погоджуючись із наказом Фонду державного майна України від 31.01.2007 р. № 159 «Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим» Фонд майна АР Крим звернувся із адміністративним позовом до Господарського суду АР Крим

Так, Постановою Господарського суду АР Крим від 17.12.2007 р. по справі № 2-21/3711-2007А за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до Фонду державного майна України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна в АР Крим та м.Севастополі про визнання недійсним наказу у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 р. по справі № 2-21/3711-2007А апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишено без задоволення. Постанову Господарського суду АР Крим від 17.12.2007 р. у справі № 2-21/3711-2007А залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2010 р. у справі К-5085/08 касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, постанову Господарського суду АР Крим від 17.12.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 р. без змін.

Згідно ч.1, 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на день укладення Додаткової угоди від 14.01.2008 р. до Договору оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р. у позивача було відсутнє право на укладення такого роду угод.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) встановлено, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV із змінами і доповненнями) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлює, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.2 п.17 Постанови Пленуму верховного суду України «Про судову практику розгляду судових справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Згідно статті 33-34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Твердження позивача щодо суті позовних вимог не спростовані, а отже суд позов задовольняє у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Визнати недійсною Додаткову угоду від 14.01.2008 р. № 2 до Договору оренди державного нерухомого майна від 30.06.2006 р., укладеної Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут».

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (АР Крим, м.Феодосія, вул.Горького, 50; ідентифікаційний код 31382320) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (АР Крим, м.Феодосія, вул.Горького, 50; ідентифікаційний код 31382320) на користь Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22050003) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складено 15.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.