Рішення № 19316460, 07.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

07.11.2011Справа №5002-19/3720-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

До відповідача Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК (вул.Довгоруківська, 16, м.Сімферополь, АР Крим, 95006)

До відповідача Виробничого обєднання «Крим» (вул.Севастопольська, 4, м.Сімферополь, АР Крим, 95022)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ФМ» (вул.Ясна, 37, м.Сімферополь, АР Крим, 95022)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7» (вул.Дегтярівська, 48, оф.708, м.Київ, 04112)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Маком» (вул.Лейпцизька, 5, оф.1, м.Київ, 01015)

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2 представник, дов. б/н від 12.09.2011 р.

Від відповідача Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК ОСОБА_3 гол.спец., дов. № 11/3-4/3994 від 13.10.2011 р.

Від відповідача Виробничого обєднання «Крим» - ОСОБА_4 представник, дов. № 44/11 від 01.11.2011 р.

Від відповідача ТОВ «Корпорація ФМ» - не зявився

Від відповідача ТОВ «Захід Схід 7» - ОСОБА_5 представник, дов. №107 від 12.04.2011 р.

Від третьої особи - не зявився

Суть спору: Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, у якому просить суд зупинити виконавче провадження, відкрите на виконання наказу Господарського суду АР Крим №2-17/5592-2009 від 04.05.2011 р. про стягнення заборгованості з Виробничого обєднання «Крим» на користь ТОВ «Захід-Схід 7»; виключити з Акту опису №б/н від 23.06.2011 р. та звільнити з-під арешту належне позивачу майно, а саме: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія 1 од., про що зобовязати державного виконавця винести відповідну постанову про виключення з Акту опису та арешту.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 31.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Корпорація ФМ».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Маком» та Виробниче обєднання «Крим», розгляд справи відкладено.

06.10.2011 р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд зупинити виконавче провадження, відкрите на виконання наказу Господарського суду АР Крим №2-17/5592-2009 від 04.05.2011 р. про стягнення заборгованості з ВО «Крим» на користь ТОВ «Захід-Схід 7»; визнати право власності за позивачем на повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од.; а також просить виключити з акта опису б/н від 23.06.2011 р. та звільнити з-під арешту вказане майно, про що зобовязати державного виконавця винести відповідну постанову про виключення з Акту опису та арешту.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.10.2011 р. заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, виключено зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Виробниче обєднання «Крим» та ТОВ «Корпорація ФМ», залучено до участі у справі у якості відповідачів - Виробниче обєднання «Крим» та ТОВ «Корпорація ФМ», розгляд справи відкладено.

31.10.2011 р. до суду від ТОВ «Корпорація «ФМ» надійшли пояснення по суті позовних вимог, згідно яких корпорація не заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, вказуючи на їх обґрунтованість.

31.10.2011 р. до суду від Виробничого обєднання «Крим» надійшли пояснення по суті позовних вимог, згідно яких корпорація не заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, вказуючи на їх обґрунтованість.

Представник позивача у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Захід Схід 7» у судовому засіданні надала суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Надала суду клопотання в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України про витребування додаткових документів для вирішення справи по суті, у звязку з чим просила суд розгляд справи відкласти.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Захід Схід 7» про відкладення розгляду справи та клопотання в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України про витребування додаткових документів для вирішення справи по суті, суд виходить з положень частини 1, 3 статті 69 ГПК України, відповідно до якої спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Так, судом продовжувався 2-х місячний строк розгляду справи на 15 днів за клопотанням представника відповідача ТОВ «Захід Схід 7», тобто представнику було достовірно відомо про сплив строку розгляду справи. У звязку з чим, суд позбавлений можливості вийти за межі процесуального строку передбаченого статтею 69 ГПК України та розглядає справу за наявними в ній матеріалами справи.

Інші учасники явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотанням представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями). Розгляд справи продовжувався відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК від 18.05.2011 р. «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» накладено арешт на все майно, належне боржнику (Виробниче обєднання «Крим»), все рухоме та нерухоме майно боржника. Заборонено здійснювати відчуження будь якого майна, належного боржнику (Виробниче обєднання «Крим») (а.с.9, Том 1).

Постановою Заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК від 15.06.2011 р. «Про проведення виконавчих дії» призначено проведення виконавчих дії на 23.06.2010 р. о 09 год. 30 хв. (а.с.10).

Актом опису й арешту майна від 23.06.2010 р. та Додатку до нього, у який зокрема у п.21-23 включено майно повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од. (а.с.11-14).

Позивач звернувся з заявою до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК з вимогою про звільнення з-під арешту майна: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., оскільки вказане майно належить йому на праві власності на підставі Договору купівлі продажу від 01.07.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Маком» (а.с.16, Том 1).

Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК листом вих.№ 13558/12-11 від 15.08.2011 р. повідомив позивача, що згідно матеріалів виконавчого провадження вказане майно належить боржнику - Виробничому обєднанню «Крим». Також, ОСОБА_1 розяснено, що відповідно до положень ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с.15, Том 1).

Вважаючи, що майно: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од. належить йому на праві власності, позивач звернувся до суду із даним позовом про зупинення виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу Господарського суду АР Крим №2-17/5592-2009 від 04.05.2011 р. про стягнення заборгованості з ВО «Крим» на користь ТОВ «Захід-Схід 7»; визнання права власності за позивачем на повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од.; а також про виключення з акта опису б/н від 23.06.2011 р. та звільнення з-під арешту вказаного майна, про що зобовязати державного виконавця винести відповідну постанову про виключення з Акту опису та арешту.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частиною 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) встановлено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

01.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маком» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір купівлі продажу холодильного обладнання № 45 та специфікація до нього, відповідно до п.1.1 Договору предметом даного Договору є купівля продаж холодильного обладнання (б/в) (далі «Обладнання»), яке Продавець у відповідності з умовами договору зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити Обладнання в порядку та на умовах встановлених договором (а.с.17-19).

Актом приймання - передачі обладнання від 08.07.2010 р. підтверджується факт передачі ТОВ «Маком» на користь позивача обладнання, зокрема: повітроохолоджувачів у кількості 14 шт. (а.с.20).

Витратною накладною № М-00000037 від 08.07.2010 р. та квитанціями до прибуткового касового ордеру підтверджується факт придбання та сплати спірного майна (а.с.21-24).

08.07.2010 р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ФМ» (Орендар) укладено договір оренди обладнання з правом викупу, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобовязується передати Орендареві у строкове платне користування майно торгово стелажне та холодильне, що визначене у цьому договорі (надалі «майно»), з наступним переходом права власності на майно від Орендодавця до Орендаря, а Орендар зобовязується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом у власність, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

У виконання умов Договору оренди обладнання з правом викупу між сторонами також підписано специфікацію та акт приймання передачі обладнання (а.с. звор.арк.26-27, Том 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач як власник спірного майна передав у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація «ФМ» обладнання, у перелік якого входить й спірне майно.

Постановою Заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК від 18.05.2011 р. «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» накладено арешт на все майно, належне боржнику (Виробниче обєднання «Крим»), все рухоме та нерухоме майно боржника. Заборонено здійснювати відчуження будь якого майна, належного боржнику (Виробниче обєднання «Крим») (а.с.9, Том 1).

Постановою Заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК від 15.06.2011 р. «Про проведення виконавчих дії» призначено проведення виконавчих дії на 23.06.2010 р. о 09 год. 30 хв. (а.с.10).

Актом опису й арешту майна від 23.06.2010 р. та Додатку до нього (п.21-23), e у вказаний акт включено майно: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од. (а.с.11-14).

Позивач звернувся з заявою до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК з вимогою про звільнення з-під арешту майна: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., оскільки вказане майно належить йому на праві власності на підставі Договору купівлі продажу від 01.07.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Маком» (а.с.16, Том 1).

Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК листом вих.№ 13558/12-11 від 15.08.2011 р. повідомив позивача, що згідно матеріалів виконавчого провадження вказане майно належить боржнику - Виробничому обєднанню «Крим». Також, ОСОБА_1 розяснено, що відповідно до положень ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с.15, Том 1).

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) закріплений принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо за це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч.3 п.16 Постанови Пленуму Верхового суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дій або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Крім того, у пункті 4 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у старій редакції, стаття 60 Закону у новій редакції) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (право власності на майно: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од. та звільнення з під арешту майна: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., яке належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, шляхом виключення з Акту опису й арешту майна від 23.06.2011 р. серії АВ № 637267 підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК.

Щодо позовних вимог в частині зупинення виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу Господарського суду АР Крим №2-17/5592-2009 від 04.05.2011 р. про стягнення заборгованості з ВО «Крим» на користь ТОВ «Захід-Схід 7» та про зобовязання державного виконавця винести постанову про виключення з Акту опису та арешту майна суд у задоволенні даних позовних вимог відмовляє з огляду на наступне.

Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями), який є спеціальним законом, який регулює правовідносини сторін у виконавчому провадженні встановлені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, так виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; визнання стягувача або боржника недієздатним; проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; зупинення судом реалізації арештованого майна; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів; сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду; звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення; внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Положення статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) передбачено право державного виконавця запинити виконавче провадження, так виконавче провадження може бути зупинено: у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; прохання боржника, який проводить строкову службу Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Таким чином, обставини у даній справі не підпадають під дію положень статті 37-38 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Законами України від 24.03.1998 р. «Про державну виконавчу службу» (№ 202/98-ВР з наступними змінами) та «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) до компетенції судів віднесено розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників.

Таким чином, зобовязання про проведення виконавчих дій відноситься до виключної компетенції державної виконавчої служби, передбаченої чинним законодавством України.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на приписи ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-ХІV від 21.04.1999 р. із змінами і доповненнями) у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ТОВ «Захід Схід 7» щодо неналежності спірного майна позивачу та наявність факту надання суду фіктивних документів щодо наявності права власності у позивача на спірне майно з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33-34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас суд першої інстанції при прийнятті рішення виходить з тієї підстави, що відповідачем не подано суду в обґрунтування своїх заперечень належні і допустимі докази, а також неможливістю самостійно зібрати відповідні докази, у зв'язку із чим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а твердження відповідача ТОВ «Захід Схід 7» щодо неналежності спірного майна позивачу та наявність факту надання суду фіктивних документів щодо наявності права власності у позивача на спірне майно ґрунтується лише на його припущеннях та ТОВ «Захід Схід 7» не надано доказів у підтвердження цих доводів.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідачів порівну пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на майно:

-повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од.

-повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од.

-повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од.

·Звільнити з під арешту майно: повітроохолоджувач «SER» MA 5ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., повітроохолоджувач «SER» MA 6ED ALFA LAVAL, Італія, - 5 од., повітроохолоджувач «SER» MA 7ED ALFA LAVAL, Італія, - 1 од., яке належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), шляхом виключення з Акту опису й арешту майна від 23.06.2011 р. серії АВ № 637267 підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління Міністерства юстиції України в АРК.

·У задоволенні позову в частині зупинення виконавчого провадження, відкритого на виконання наказу Господарського суду АР Крим №2-17/5592-2009 від 04.05.2011 р. про стягнення заборгованості з ВО «Крим» на користь ТОВ «Захід-Схід 7» та про зобовязання державного виконавця винести постанову про виключення з Акту опису та арешту майна відмовити.

·Стягнути з Виробничого обєднання «Крим» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 4; ідентифікаційний код 20665753) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 87,84 грн. державного мита.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ФМ» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Ясна, 37; ідентифікаційний код 37050612) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 87,84 грн. державного мита.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7» (04112, м.Київ, вул.Дегтярівська, 48, оф.708; ідентифікаційний код 36412290) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 87,84 грн. державного мита.

·Стягнути з Виробничого обєднання «Крим» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 4; ідентифікаційний код 20665753) на користь на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 31,17 грн. державного мита, 39,34 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ФМ» (95022, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Ясна, 37; ідентифікаційний код 37050612) на користь на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 31,17 грн. державного мита, 39,34 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Схід 7» (04112, м.Київ, вул.Дегтярівська, 48, оф.708; ідентифікаційний код 36412290) на користь на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 31,17 грн. державного мита, 39,34 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складено 14.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.