Рішення № 19316443, 08.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2011Справа №5002-25/3942-2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ, в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», АР Крим, м.Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17, 95001; вул. Леніна, 12, оф. 6, м.Сімферополь, 95001

до відповідача Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс», АР Крим, м.Сімферополь, вул. Глінки/вул. Ж.Дерюгіної, 57В/2А, 95000

про стягнення 9966, 61 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 04.01.2011, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» та просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресної вимоги в сумі 9966,61 грн., мотивуючі позовні вимоги посиланнями на приписи ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» з Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» договір страхування не укладався, Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» страховий полюс не отримував, страхових внесків не сплачувало, у звязку із чим Будівельно-виробниче підприємство «Строитель - Плюс» не може виступати як субєкт страхових відношень.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Кіровським районним судом АР Крим була розглянута справа за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» к ОСОБА_5 про стягнення в порядку регресу 9966,61 грн., за результатами розгляду якої було прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, яке не було оскаржене в апеляційному порядку.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач втратив право на звернення в суд з регресним позовом до водія - ОСОБА_5, та не маючи законних підстав, звернувся з регресним позовом до Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» до господарського суду АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17 жовтня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляд справи, у звязку із занятістю адвоката в кримінальному процесі та неможливістю надання в судове засідання витребуваних судом документів.

Однак, розглянувши зазначене клопотання, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Однак, заявлене клопотання не містить належних доказів неможливості зявлення у судове засідання як керівника підприємства так і його уповноваженого представника.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно частини 3 ст. 22 Господарського процесуально кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що задоволення клопотання, значно затягне судовий процес, тим самим порушить права іншого учасника судового процесу що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Також, оскільки матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

18 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/8715012).

Предметом страхування, відповідно до полісу, став транспортний засіб FAW, номерний знак НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_4, 2006 року випуску.

Відповідно до вироку Алуштинського міського суду АР Крим від 20 січня 2010 року по справі №1-18/10 водій Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» ОСОБА_5, 01 вересня 2009, приблизно в 10 годин 45 хвилин, в світлий час доби, управляючи технічно несправним автомобілем «ФАВ» державний номер НОМЕР_1, з несправною робочою і стоянковою (запасною) гальмівними системами в наслідок не відрегульованих виходів штоків гальмівних камер гальмівних механізмів правого переднього і задніх лівих коліс, перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан автомобіля, рухаючись з м. Сімферополя в м. Алушта, допустив перегрів робочих тормозів лівого переднього та задніх коліс, що призвело до зниження ефективності гальмування коліс та наступного неконтрольованого водієм збільшення швидкості руху автомобіля, в результаті чого на 694 км + 150 м. зазначеної автомобільної дороги скоїв зіткнення з попутним автомобілем «Мерседес-Бенц-Спринтер» державний номер НОМЕР_3 під керівництвом водія ОСОБА_3, після чого скоїв зіткнення з попутним автомобілем «ВАЗ-2102» державний номер НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_4 та, не впоравшись з управлінням, допустив перекидання автомобіля.

Таким чином, вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 20 січня 2010 року по справі №1-18/10 ОСОБА_5 визнано винним в скоєні злочину, що передбачений ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначене покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України вирішено звільнити ОСОБА_5 від відбивання основного покарання з випробуванням, якщо він протягом випробувального терміну, який йому встановлений судом протягом 2 рік, не скоїть нового злочину та виконає покладене на нього зобов'язання.

Відповідно до акту № 556-2101/07-09 про вартість матеріального збитку, що нанесений пошкодженням транспортного засобу ВАЗ-2102 державний номер НОМЕР_2, матеріальний збиток, заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля ВАЗ-2102, державний номер НОМЕР_2, становить 10 976,61 грн., (а.с. 9-13).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виникли зобов'язання щодо сплати на користь власника транспортного засобу марки «ВАЗ-2102» - ОСОБА_6, довіреною особою якого є ОСОБА_4, страхового відшкодування.

Відповідно до страхового акту №656-2101/16.09.2009 Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до сплати гр. ОСОБА_6 через ОСОБА_4 визнано суму в розмірі 9 966,61 грн.

На виконання вказаних зобов'язань, за приписом статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» сплатило на користь ОСОБА_6 через ОСОБА_4 грошову суму страхового відшкодування у розмірі 9966,61 грн. відповідно до платіжного доручення № 1435 від 16 липня 2010 року та відомості переказів - реєстр № 6098 від 16.07.2010, (а.с. 19).

Позивач 12.03.2011 направив на адресу відповідача претензію про досудове перерахування на розрахунковий рахунок суми страхового відшкодування.

Однак, належного реагування на претензійну вимогу з боку відповідача не відбулось.

Таким чином, позивач зазначив фактичних витрат на сплачене страхове відшкодування за дорожньо-транспортну пригоду, скоєну з вини відповідача, у розмірі 9966,61 грн.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з договору оренди транспортних засобів від 27 березня 2009 року, між ОСОБА_2 та будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» був укладений договір оренди стосовно транспортних засобів, зокрема, автомобілю марки «ФАВ», реєстраційний № НОМЕР_1, строком до 27 лютого 2012 року.

Крім того, як встановлено Алуштинським міським судом АР Крим та викладено у вироку Алуштинського міського суду АР Крим від 20 січня 2010 року у справі № 1-18/10, ОСОБА_5 на момент здійснення ДТП знаходився у трудових відносинах із будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс».

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила ч. 2 ст. 1187 ЦК передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є «особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку». Тобто вказується на дві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки - юридичну і матеріальну. Так, за юридичною ознакою володільцем визнається тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної небезпеки. Таким правом може бути право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визнається той власник або інший титульний володілець джерела підвищеної небезпеки, який одночасно фактично його використовує, зберігає або утримує.

Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов'язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Щодо транспортних засобів, Цивільний кодекс України передбачає два види найма найм транспортного засобу з екіпажем (ч. 2 ст. 798 ЦК) та найм без екіпажу (ч. 1 ст. 798 ЦК). Якщо в першому випадку відповідальність за завдану шкоду покладається на наймодавця (ст. 805 ЦК), то в другому на наймача (ст. 804 ЦК - наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.).

Так, відповідно до ст. 38.1., 38.1.1. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

У вироку Алуштинського міського суду АР Крим від 20 січня 2010 року по справі №1-18/10 зазначено, що водій Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» ОСОБА_5 перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан автомобіля, та управляв технічно несправним автомобілем «ФАВ» державний номер НОМЕР_1, з несправною робочою і стоянковою (запасною) гальмівними системами, чим порушив п.п. 2.3 (а, б), 12.1 та 31.1 Правил дорожнього руху України.

Отже, внаслідок порушення водієм Правил дорожнього руху України за Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» склалась заборгованість перед Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» по відшкодуванню розміру збитків від страхового випадку.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення з регресним позовом до суду, в силу набрання законної сили рішення Кіровського районного суду АР Крим, суд вважає зазначити наступне.

Ухвалою Кіровського районного суду АР Крим від13 травня 2011 року у справі №2-214/11 провадження по справі за позовом ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в частині вимог до Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу закрито; повідомлено позивача, що розгляд справи відноситься до компетенції відповідного господарського суду.

Також, Кіровським районним судом АР Крим 13 травня 2011 року по справі №2-214/11 прийнято рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_5, про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Таким чином, вимоги ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» про стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування по суті розглянуті не були, у звязку із чим, доводи відповідача суд залишає позо увагою.

Згідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Право зворотної вимоги (регресу) це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоди) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому.

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14 листопада 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» (АР Крим, м.Сімферополь, вул. Глінки/вул. Ж.Дерюгіної, 57В/2А, 95000, ідентифікаційний код 31263808) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17, 95001; вул. Леніна, 12, оф. 6, м. Сімферополь, 95001, ідентифікаційний код 00034186) 9966, 61 грн. страхового відшкодування.

3.Стягнути з Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» (АР Крим, м.Сімферополь, вул. Глінки/вул. Ж.Дерюгіної, 57В/2А, 95000, ідентифікаційний код 31263808) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17, 95001; вул. Леніна, 12, оф. 6, м. Сімферополь, 95001, ідентифікаційний код 00034186) 102,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Будівельно-виробничого підприємства «Строитель - Плюс» (АР Крим, м.Сімферополь, вул. Глінки/вул. Ж.Дерюгіної, 57В/2А, 95000, ідентифікаційний код 31263808) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції ВАТ Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 17, 95001; вул. Леніна, 12, оф. 6, м. Сімферополь, 95001, ідентифікаційний код 00034186) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.