Рішення № 19316404, 03.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2011Справа №5002-29/663-2011

За позовом Кримського транспортного прокурора (95006, м. Сімферополь, вул. Привокзальна, 6) в інтересах держави в особі:

Державної служби автомобільних доріг України (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 9) в особі Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1);

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Карасан» (98541, м. Алушта, п/о Утес);

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища(95022, АР крим, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 198)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність № 06-03/07 від 04.01.2011р.;

Від відповідача ОСОБА_2представник, довіреність № 10-1/365 від 12.11.2010р.

Від третьої особи не зявився.

Прокурор не зявився.

Суть спору: Кримський транспортний прокурор звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Карасан» про усунення перешкод у здійсненні Службою автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим права користування майном ділянками автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 1+900, км 2+700, км2+850,км2+950, а саме зобов'язати Закрите акціонерне товариство «Санаторій Карасан»:

звільнити ділянку автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 1+900 від належного йому майна - металевих воріт двостулкових (висота 2 м, ширина 4 м); хвіртки одностулкової металевої (шириною 1 м) (влаштованої праворуч від осі автомобільної дорогі); будівлі контрольно-пропускного пункту (розмір 1,5 м х 1,5 м) на бетонному фундаменті (влаштованої праворуч від осі автомобільної дорогі); металевого забору (ширина 5 м, висота 2 м) (влаштованого зліва від осі автомобільної дорогі);

звільнити ділянку автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 2+700 від належного йому майна - металевих воріт двостулкових (висота 2 м, ширина 4 м), яки зачиняються на замок,

звільнити ділянку автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 2+850 від належного йому майна - металевих воріт двостулкових (висота 2 м, ширина 4 м), яки зачиняються на замок,

звільнити ділянку автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 2+950 від належного йому майна - металевих воріт двостулкових (висота 2 м, ширина 4 м), яки зачиняються на замок, хвіртки одностулкової металевої (шириною 1 м) (влаштованої зліва від осі автомобільної дорогі); будівлі контрольно-пропускного пункту (розмір 3 м х З м) на бетоном фундаменті (влаштованої зліва від осі автомобільної дорогі), підсобного приміщення розміром 3 м х 2 м на бетоном фундаменті (влаштованого зліва від осі автомобільної дорогі); металевого забору (ширина 4 м, висота 2 м), який вмонтований у цементний парапет (висота 0,4 м, глибина 0,4м) (влаштований зліва від осі автомобільної дорогі), -шляхом проведення їх демонтажу;

- привести ділянки автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 1+900, км 2+700, км 2+850, км 2+950 у первісний стан; а також заборонити Закритому акціонерному товариству «Санаторій Карасан» здійснювати будь-яки протиправні дії відносно державного майна - автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес, які перешкоджають або обмежують вільний рух транспортних засобів автомобільної дорогої загального користування місцевого значення О010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 травня 2010 року перевіркою, яка ініційована колективним зверненням мешканців санаторію «Карасан» с. Утес було встановлено, що на проїзній частині та у смузі відведення автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000 км 3+000 в порушення положень ст.ст. 9, 37 Закону України «Про автомобільні дорогі», п.20 «Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затв. КМУ від 30.03.1994р. №198 розміщено майно, яке належить відповідачеві Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Карасан», звязку з чим Кримський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим звернувся до суду із позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.02.2011 року позов Кримського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державної служби автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.03.2011р. позивачем були надані пояснення по справі, в яких останній просив задовольнити позов Кримського транспортного прокурора у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача, згідно наданому в судовому засіданні 10.03.2011р. відзиву, проти позову заперечував, та заявив клопотання про залучення Республіканського комітету Автономної республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища в якості третьої особи яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суд задовольнив вказане клопотання та залучив ухвалою господарського суду АР Крим від 10.03.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Республіканський комітет Автономної республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища.

У судовому засіданні 24.03.2011р. позивачем надані пояснення відносно пункту 3 прохальної частини позовної заяви, в яких останній продовжує наполягати на вимозі заборонити відповідачу вчинення у майбутньому дії, які перешкоджатимуть чи обмежитимуть вільний рух транспортних засобів автомобільною дорогою загального користування місцевого значення 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес посилаючись на ст.ст.386,391 Цивільного кодексу України. .

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.04.2011р. суд провадження у справі зупинив, призначив будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55-а).

Сторони та прокурор проти проведення експертизи у справи з ініціативи суду не заперечували.

12.09.2011 року на адресу суду від Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз надійшов висновок судової будівельно-техічної експертизи № 1504 від 29.08.2011 року, призначеної ухвалою від 14.04.2011 року у справі № 5002-29/663-2011, у звязку з чим суд ухвалою від 26.09.2011 р. поновив провадження у справі та призначив розгляд справи у судовому засіданні 10.10.2011 року.

Позивач у судовому засіданні 10.10.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав письмові пояснення на висновок експерта, долучені судом до матеріалів справи, згідно яких Служба автомобільних доріг в АР Крим вважає вказаний висновок необґрунтованим та незрозумілим, посилаючись на невірне застосування застарілих даних ДБН В.2.3.-5-2001 та ДСТУ 3587-97, а також на невідповідність висновків фактичним даним, які підтверджені наданими експерту документами. Крім того, позивач заявив клопотання, в якому просив суд в порядку статті 31 ГПК України викликати у судове засідання судового експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Анісімову Т.І. для дачі розяснень відносно даного експертом висновку №1504 від 27.04.2011 р.

Згідно частини 3 статті 31 ГПК України судовий експерт зобовязаний за ухвалою господарського суду зявитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Суд задовольнив клопотання позивача, та ухвалою господарського суду АР Крим від 10.10.2011р. продовжив строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України, відклав розгляд справи та викликав у судове засідання 18.10.2011р. в порядку статті 31 ГПК України експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Анісімову Т.І. для дачі мотивованого висновку на запитання сторін.

Відповідач не заперечував проти виклику у судове засідання для дачі пояснень судового експерта.

У судовому засіданні 18 жовтня 2011 року були присутні представники позивача, відповідача та прокурор. Судовий експерт Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Анісімова Т.І., викликаний ухвалою господарського суду АР Крим від 10.10.2011р. в порядку статті 31 ГПК України, у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач у судовому засіданні 18.10.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи ряду додаткових документів в обґрунтування заявленого Кримським транспортним прокурором позову, яке судом задоволено. Крім того, позивач підготував письмові пояснення на висновок експерта та перелік питань судовому експерту Анісімової Т.І. для вручення їх безпосередньо у судовому засіданні, однак, у звязку з неявкою експерта на виклик суду, суд прийняв вказані документи позивача для їх спрямування експерту Анісімової Т.І. до Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз. Також другий екземпляр письмових пояснень експерту від позивача судом долучений до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.10.2011р. суд продовжив строк розгляду справи, відклав розгляд справи та повторно викликав у судове засідання 31.10.2011р. в порядку статті 31 ГПК України експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Анісімову Т.І. для дачі мотивованого висновку на запитання сторін.

У судовому засіданні 31.10.2011р. прокурор та позивач підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. При цьому позивач надав завірену копію платіжного доручення №288 від 18.05.2011р.,яким він сплатив повну вартість експертизи у розмірі 3516,00грн.

Відповідач у судове засідання надав письмові пояснення на висновок експерта, згідно з якими не погоджується з висновком експерта в п. 1 експертизи, щодо знаходження майна санаторію на частині автодороги міського значення та п. 2 експертизи щодо протяжності автодороги міського значення, у всьому іншому відповідач з висновком експерта погоджується. До пояснень відповідачем додано оригінал платіжного доручення №1885 від 07.07.2011р., яким він сплатив повну вартість експертизи у розмірі 3516,00грн.

Судовий експерт Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Анісімова Т.І., викликаний ухвалою господарського суду АР Крим від 10.10.2011р. і від 18.10.2011р. в порядку статті 31 ГПК України, у судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

За результатами судового засідання 31.10.2011р. оголошено перерву в засіданні до 03.11.2011р.

У судовому засіданні 03.11.2011р. позивач підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та наполягав на задоволенні останніх.

Відповідач проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві, поясненнях та запереченнях на позов.

Представник третьої особи жодного разу у судове засідання не зявився, причини неявки не відомі. Письмові пояснення від нього на адресу суду не надходили.

Розгляд справи відкладався та оголошувалась перерва в засіданні відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі колективного звернення мешканців санаторію «Карасан» селище Утес міста Алушта від 14.05.2010р. в порядку Закону України «Про звернення громадян» (т. 1, а.с. 60-61), комісією у складі трьох чоловік співробітників Служби автомобільних доріг в АР Крим, 20.05.2010р. проведено обстеження ділянки полоси відводу автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000км 3+000, якою встановлено, що закритим акціонерним товариством «Санаторій Карасан» у смузі відведення автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000 - км 3+000 самовільно, в порушення положень ст.ст.9, 37 Закону України «Про автомобільні дорогі», пункту 20 «Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, без згоди Державної служби автомобільних доріг України, влаштовані наступні споруди: на км 1+900: проїзна частина автомобільної дороги перегороджена металевими воротами двостулковими (висотою 2 м, шириною 4 м), які зачиняються на замок; праворуч від осі автомобільної дороги у смузі відведення влаштовані: хвіртка одностулкова металева (шириною 1 м); будівля контрольно-пропускного пункту (розмір 1,5 м х 1,5 м) на бетонному фундаменті; зліва від осі автомобільної дороги у смузі відведення влаштований металевий паркан (ширина 5 м, висота 2 м); на км 2+700 проїзна частина автомобільної дороги перегороджена металевими воротами двостулковими (висота 2 м, ширина 4 м), які зачиняються на замок, на км 2+850 проїзна частина автомобільної дороги перегороджена металевими воротами двостулковими (висота 2 м, ширина 4 м), які зачиняються на замок, на км 2+950: проїзна частина автомобільної дорогі перегороджена металевими воротами двостулковими (висота 2 м, ширина 4 м), які зачиняються на замок, зліва від осі автомобільної дороги у смузі відведення влаштовані: хвіртка одностулкова металева (шириною 1 м); будівля контрольно-пропускного пункту (розмір 3 м х 3 м) на бетонному фундаменті, підсобне приміщення розміром 3 м х 2 м на бетонному фундаменті; зліва від осі автомобільної дороги у смузі відведення влаштований металевий паркан (ширина 4 м, висота 2 м), який вмонтований у цементний парапет (висота 0,4 м, глибина 0,4м).

Дані обстеження знайшли своє відображення у акті обстеження полоси відводу автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000км 3+000 від 20.05.2010р. (а.с. 11-14).

Відповідно до Положення про Службу автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Державної служби автомобільних доріг України від 10.06.2004 р. №370, Служба є державною організацією, що входить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України, підвідомча їй та здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування. Майно Служби складається із закріплених за нею основних фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається на її самостійному балансі.

Автомобільні дороги загального користування, у тому числі автомобільна дорога 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000 - км 3+000, мости, штучні споруди, закріплені за Службою, числяться на її балансі, враховуються та відображаються в аналітичному обліку. Служба володіє, використовує та розпоряджується майном за узгодженням із Укравтодором, здійснюючи по відношенню до нього дії відповідно до законодавства.

Листом від 26.05.2010р. вих. №06-02/947 Служба автомобільних доріг в АР Крим повідомила Кримського транспортного прокурора про результати проведеної перевірки щодо виявлених порушень відповідача та просила винести припис посадовим особам ЗАТ «Санаторій Карасан» про усунення допущених порушень чинного законодавства України. (т. 1 а.с. 62-63).

Матеріали справи містять припис Кримської транспортної прокуратури АР Крим від 11.06.2010р. «Про усунення порушень вимог ЗУ «Про автомобільні дороги» винесений у відношенні голови правління ЗАТ «Санаторій Карасан». (т. 1 а.с. 64).

Однак вимоги Кримської транспортної прокуратури залишені відповідачем без задоволення, тому прокурор, вбачаючи порушення економічних інтересів держави внаслідок порушення права державної власності та вчинення перешкод у здійсненні уповноваженим державою органом - Державної службою автомобільних доріг України в особі Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим права користування та розпорядження державним майном - автомобільними дорогами загального користування; окрім того, внаслідок порушення встановленого законодавством порядку розміщення споруд та перекриття автомобільної дороги створена неможливість вільного дорожнього руху транспортних засобів, що також є порушенням соціальних та економічних інтересів держави, звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 126 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку сер. КМ №103463 від 22.03.2004 року, ЗАТ «Санаторій Карасан» є власником земельної ділянки площею 20,5892 га оздоровчого призначення (т.1 а.с. 76).

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно діючих норм земельного законодавства України, власники земельних ділянок наділені правами та обовязками щодо володіння, розпорядження та господарювання, зокрема статтею 91 Земельного Кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Відповідно до статті 48 Земельного Кодексу України на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

Тобто з наведеного можна зробити висновок, що закрите акціонерне товариство «Санаторій Карасан» має право на власний розсуд використовувати свою земельну ділянку по цільовому призначенню (оздоровче) для здійснення підприємницької діяльності - розміщення санаторія та надання санаторно-курортних послуг, обмежувати свободу пересування на даній земельній ділянці.

Як свідчать матеріали справи, згідно Свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс від 01.10.2002 року ЗАТ «Санаторій Карасан» належить на праві власності цілісний майновий комплекс зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації за №2/1П по реєстровому №300 стр №195 (т.1 а.с. 77).

Відповідно до статті 191 Цивільного Кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Згідно витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 15.09.2008 року під №133, інвентарної справи - технічного паспорту БТІ, на цілісний майновий комплекс за адресою: с. Утес, санаторій «Карасан» зареєстровані мощення площею 7280 кв. м. (т.1 а.с. 78-88).

Тобто саме ЗАТ «Санаторій Карасан» є власником технологічних доріг, які необхідні для належної експлуатації об'єктів санаторію на земельній ділянці ЗАТ «Санаторій Карасан».

Жодних належних доказів того, що на території санаторію знаходиться державна власність у вигляді дороги загального користування місцевого значення матеріали справи не містять.

Так, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 р. №865 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, за поданням Служби автомобільних доріг, затверджений перелік обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення АР Крим, який погоджений з Державною службою автомобільних доріг.

Згідно цього переліку автомобільна дорога 0010116 Сімферополь-Ялта-Утес, довжиною 3,0 км, є автомобільною дорогою загального користування місцевого значення (т 1 а.с. 24).

Як вбачається з плану землекористування Алуштинського дорожньо-ремонтного управління та списку до нього, спірна автодорога закінчується перед санаторієм «Сказка» (в даний час ЗАТ «Санаторій Карасан» (а.с. 25).

До позову додано технічний паспорт автомобільної дороги місцевого значення Севастополь-Феодосія-Утес протяжністю 3,0 км., складеним станом на 01.01.1994р. згідно переліку автомобільних доріг загального користування місцевого значення АР Крим, підписаним начальником Служби автодоріг в АР Крим станом на 2006 рік автомобільна дорога 0010116 Сімферополь-Ялта-Утес, довжиною 3,0 км.(а.с. 41-45, 54).

Також до матеріалів справи долучено довідку Служби автомобільних доріг в АР Крим від 09.03.2011р. щодо балансової належності спірної дороги Службі (а.с. 55).

Однак суд виходить з того, що знаходження майна на балансі організації ще не є безспірною ознакою її права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Тобто право власності підприємства не може підтверджуватися балансом підприємства.

Таким чином, доказів того, що земляне полотно, на якому розміщені споруди, що належать відповідачеві, є складовою автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000 км 3+000 (лінійного комплексу споруджень), що перебуває в оперативному управлінні Служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим суду не надано і як наслідок неправомірних дій відповідача, які виразились в незаконному розміщенні споруд на ділянках у смузі відведення саме автомобільної дороги 0010116 Харків-Сімферополь-Ялта-Утес км 0+000 - км 3+000, а також в самовільному перекритті автомобільної дороги на ділянках км 1+900, км 2+700, км 2+850, км 2+950, які створювали б перешкоди Службі автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, як органу, що здійснює права оперативного управління відносно автомобільних доріг загального користування, у здійсненні нею прав користування та розпорядження зазначеними ділянками автодороги не встановлено.

Більш того, відповідно до ст.61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Постановою Ради Міністрів УРСР №105 від 29.01.1960 року затверджений список найбільш визначних парків-пам'ятників садово- паркової архітектури Української РСР, за №33 якого, до нього увійшов Карасанський парк (т. 1 а.с. 89, 90-92).

У звязку з чим Міністерством екології і природних ресурсів України ЗАТ санаторій «Карасан» видано Охоронне зобов'язання ОПСП №007 від 17.05.2002 року, згідно з яким заповідний об'єкт парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Карасанский» площею 18,0 га переданий йому під охорону.

Згідно з Охоронним зобов'язанням землекористувач ЗАТ «Санаторій Карасан» прийняв під охорону об'єкт природно заповідного фонду та зобов'язався охороняти його та додержуватися екологічних вимог при використанні природних ресурсів відповідно до ст. 40 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», та заповідного режиму.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до п. 14 Охоронного зобов'язання на заповідної території заборонено нелемітирований в'їзд на територію об'єкта усіх видів механізованого транспорту, за виключенням службового транспорту санаторія «Карасан», державних природоохоронних та інспекторських служб, пожежних машин.

Крім того, матеріали справи містять припис №08-17 від 09.03.2011р. Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього середовища, яким голові правління ЗАТ «Санаторій Карасан» пунктом 5 приписано здійснювати охорону заповідної території строго згідно режиму встановленому охоронним зобовязанням постійно (т.1 а.с. 139-140).

Аналогічний припис від 21.03.2011р. відповідачеві винесений і Сімферопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою АР Крим (т. 1 а.с. 137-138).

Таким чином існування парка з 1960 року взагалі виключає можливість існування на його території доріг загального користування, існування дороги загального користування порушило б режим заповідного об'єкту.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Матеріали справи доказів порушення відповідачем прав інших осіб, у тому числі і Служби автомобільних доріг в АР Крим не містять.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором та позивачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт порушеного права, а тому суд в задоволенні позову відмовляє повністю.

При цьому слід зауважити, що суд критично ставиться до висновку експерта, проведеної в рамках справи будівельно-технічної експертизи та не приймає його до уваги, оскільки судом встановлено невірне застосування експертом законодавчих актів, застарілих даних ДБН В.2.3.-5-2001 та ДСТУ 3587-97, у звязку з чим висновки могли не відповідати фактичним обставинам справи.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на позивача відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України. Витрати відповідача, повязані з оплатою експертизи у справі, в розмірі 3516,00грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 8285 Господарського - процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державної служби автомобільних доріг України (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 9) в особі Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, ЄДРПОУ 24407290) на користь Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Карасан» (98541, м. Алушта, п/о Утес, ЄДРПОУ 02650682) грошових кошт у розмірі 3516,00грн., сплачених за проведення експертизи.

Стягнути з Державної служби автомобільних доріг України (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 9) в особі Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, ЄДРПОУ 24407290) у дохід державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200, в банку одержувачу: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) державне мито у розмірі 85,00грн..

Стягнути з Державної служби автомобільних доріг України (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 9) в особі Служби автомобільних доріг в Автономній республіці Крим (95022, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, ЄДРПОУ 24407290) у дохід державного бюджету (р/р 31214264700002; одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 09.11.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.