Рішення № 19316299, 08.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

08.11.2011Справа №5002-22/4090-2011 За позовом Керченського транспортного прокурора, м. Керч, вул. Гагаріна, 1 в інтересах держави в особі ДП «Керченський судоремонтний завод», м. Керч, вул. Кірова, 22

до відповідача ТОВ «Електа Україна», м. Феодосія, Керченське шосе, 44

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Чорноморець», Одеська область, с. Крижанівка, вул. Ветеранів, 24

про стягнення 99405,43 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, дов від 05.09.2011 року

від відповідача ОСОБА_2., представник, дов від 01.10.2011 року

від третьої особи не зявилась

від прокурора - не зявився

Обставини справи:

Керченський транспортний прокурор в інтересах держави в особі ДП «Керченський судоремонтний завод» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Електа Україна», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 99405,43 грн., у тому числі: заборгованість 41996,40 грн., пеню 19821,11 грн., збитки від інфляції 9659,17 грн., банківські відсотки 27928,75 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором № 21 від 23.02.2009 року, не у повному обсязі було сплачено вартість наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.10.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТОВ «Чорноморець».

19.10.2011 року до суду надійшли пояснення відповідача по суті позовних вимог, відповідно до яких відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

25.10.2011 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

02.11.2011 року до суду надійшли пояснення ДП «Керченський судоремонтний завод» по суті спору, відповідно до яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08.11.2011 року до суду надійшов відзив відповідача № 2 на позов, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач вказує на те, що в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені повинно бути відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності.

08.11.2011 року до суду надійшло клопотання № 10 про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.

08.11.2011 року до суду надійшло клопотання № 9, відповідно до якого відповідач просить суд залучити до участі у справі в якості іншого відповідача Рибопромислову переробну компанію ТОВ «Чорноморець».

Однак, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Але, в поданому клопотанні відповідачем не було наведено достатніх підстав для залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Рибопромислової переробної компанії ТОВ «Чорноморець». Крім того, суд звертає увагу на те, що даний спір витікає з договірних відносин, в той час як сторонами у договорі від 23 лютого 2009 року № 21 є ДП «Керченський судноремонтний завод» та ТОВ «Електа-Україна».

Третя особа та прокурор в судове засідання не зявились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

встановив:

Між ДП «Керченський судноремонтний завод» та ТОВ «Електа-Україна» 23 лютого 2009 року укладено договір № 21 на ремонт судна - РС300 №102 відповідно до узгодженої виконавчої ремонтної відомості.

Згідно з Протоколом узгодження остаточної вартості, загальна вартість ремонту РС300 №102 склала 41996,40 грн., у тому числі ПДВ - 6999,40 грн.

Відповідно до умов платежу п. 4.1 договору, відповідач зобов'язаний зробити остаточний розрахунок за виконані роботи протягом двох банківських днів з моменту підписання протоколу узгодження остаточної вартості і акту приймання судна з ремонту, до виходу судна з акваторії заводу.

Виходячи з положень п. 3.3. Договору, датою закінчення ремонту судна є дата підписання вповноваженими представниками сторін Акту прийому судна з ремонту.

Але, відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

Так, відповідач вказує, що акт приймання судна з ремонту, який не підписаний уповноваженим представником ТОВ «Електа Украйна», та Протокол узгодження остаточної вартості ремонту судна без дати його складання та підписання, свідчать, що ДП «Керченський судоремонтний завод» не виконало дії, передбачені Договором № 21 від 23.02.2009 р.

Пунктом 7.2. Договору № 21 від 23.02.2009 року передбачено складання представниками Заводу та Замовника Акту приймання судна з ремонту. Як зазначив відповідач, капітан РС-102, який підписав Акт приймання судна з ремонту є уповноваженою особою Рибопромислової переробної компанії «ТОВ «Чорноморець».

Особовою/обов'язковою умовою складання та підписання Акту приймання судна в ремонт, передбаченою пунктом 10.1. Договору № 21 від 23.02.2009 р, було надання Замовником свідоцтва про право власності на судно, яке передається в ремонт. Предметом Договору № 21 від 23.02.2009 р. є ремонт судна РС-102, в той час, як на думку відповідача, позивач вважає, що між Заводом та Замовником укладений договір на ремонт судна РС300 № 102.

Згідно свідоцтва СЕ № 01222 про право власності на судно виданого капітаном Іллічівського морського рибного порту під № 154 від 08 квітня 2003 року, Рибопромислова переробна компанія ТОВ «Чорноморець» є судновласником РС-300 № 102, в той час як позивач не надав суду свідоцтво про право власності на судно на ім'я Замовника ТОВ «Електа Украйна», який й передає судно в ремонт.

Крім того, відповідач вказує, що підписи громадянина ОСОБА_3 на Акті приймання судна в ремонт та на Договорі № 21 від 23.02.2009 року відрізняються, тобто позивач надав суду Акт приймання судна в ремонт та Акт приймання судна з ремонту, які в порушення умов Договору № 21 від 23.02.2009 р. не підписані уповноваженим представником ТОВ «Електа Украйна».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що судно в ремонт надавав та судно з ремонту приймав інший суб'єкт, не Замовник за Договором № 21 від 23.02.2009 р.

В той же час відповідач вказує, що директором ТОВ «Електа Украйна» є ОСОБА_3, який не вчиняв дій щодо передачі судна РС-102 в ремонт та щодо приймання судна РС-102 з ремонту, за наслідками вчинення яких ТОВ «Електа Украйна» мало набути обов'язку щодо розрахунку за проведений Заводом ремонт.

Отже, відповідач вважає, що у ДП «Керченський судоремонтний завод» відсутні підстави вимагати примусового стягнення 41996,40 грн. за ремонт судна РС300 № 102, оскільки відсутні документи, які мають бути оформлені відповідно до умов Договору № 21 від 23.02.2009 р.

Пунктом 4.1. Договору № 21 від 23.02.2009 р. передбачено проведення остаточного розрахунку з боку Замовника до уходу судна з акваторії Заводу.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що ДП «Керченський судоремонтний завод», як кредитор, прострочило виконання зобов'язання за Договором № 21 від 23.02.2009 р. оскільки не визначило дату узгодження остаточної вартості ремонту судна, до уходу з акваторії заводу, та не здійснило передачу з ремонту судна РС-102 уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Електа Украйна».

Крім того, 08.11.2011 року до суду надійшов відзив відповідача № 2 на позов, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що власником судна РС-300 № 102 з 08 квітня 2003 року по цей час є Рибопромислова переробна компанія ТОВ «Чорноморець», в той час як позивач не надав доказів, що визначений ним відповідач ТОВ «Електа Украйна» є судновласником судна РС-300 № 102 або судна РС-102 в розумінні поняття судновласника, визначеного статтею 20 КТМ України.

Крім того, відповідач вважає, що ТОВ «Електа Украйна» є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідачем по даній справі повинна бути Рибопромислова переробна компанія ТОВ «Чорноморець».

Крім того, відповідач зауважив, що на Акті приймання судна в ремонт та на Акті приймання судна з ремонту в графі «Капітан» містяться різні підписи. Тобто, різні особи ставили свої підписи в графі «Капітан» 22 та 28 лютого 2009 року, що ставить під сумнів легитимність й Акта приймання судна в ремонт й Акта приймання судна з ремонту.

Зобов'язання заводу скласти з замовником Акт приймання судна з ремонту передбачені пунктом 3.3. та пунктом 7.2. Договору № 21 від 23.02.2009 року між ДП «Керченський судоремонтний завод» та ТОВ «Електа Украйна».

Згідно пункту 7.2. Договору № 21 Акт приймання судна з ремонту складається тільки після завершення приймально-передавальних випробувань та усунення виявлених дефектів у відремонтованих або в невідновлених механізмах.

Згідно пункту 6.1. Договору № 21 якість виконаних робіт заводом та приймально-передавальні випробування мали проводитися за обов'язковою участю представників замовника та класифікаційного товариства за програмою, узгодженою з класифікаційним товариством.

В той час, відповідач вказує, що завод не виконав свої зобов'язання, передбачені пунктами 3.3. та 7.2. Договору №21 від 23.02.2009 р., що підтверджується відсутністю Акту приймання судна з ремонту, складеного між заводом та замовником.

Крім того, відповідач вказує, що позивач не надав технічний акт готовності відремонтованого судна до спуску на воду за участю представників замовника та класифікаційного товариства. Так, для здійснення ремонту судно піднімалося в док. Для спуска на воду судно мало бути освідчене за участю представника регістра судноплавства України, в той час як позивач не надав відремонтоване судно для його освідчення представником регістра судноплавства України в місці випробувань, тобто в доці позивача, перед спуском судна на воду.

Так, відповідач вказує, що неосвідчене регістром відремонтоване судно позивач на власний ризик передав не представнику замовника, а представнику судновласника - Рибопромислової переробної компанії ТОВ «Чорноморець».

Таким чином, позивач не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання, передбаченого пунктами 3.3. та 7.2. Договору № 21 від 23.02.2009 р, до вчинення яких замовник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором, чим порушив вимоги частини першої статті 221 Господарського кодексу України.

Крім того, частиною першою статті 13 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що правила цього Кодексу поширюються на морські судна під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше.

Позивач не надав доказів, що судно РС-3 00 № 102 або судно РС-102 прямувало морськими шляхами в період, за який в цього судна виникли зобов'язання по сплаті відповідної суми, на яку можуть нараховуватися відсотки відповідно приписів ст. 382 Кодексу торговельного мореплавства України.

Щодо нарахованої позивачем пені, відповідач зазначив, що розрахунок пені мав здійснюватися позивачем з 26.02.2009 р. по 26.08.2009 р., в той час як строк для пред'явлення позову з вимогами про стягнення пені сплинув відповідно до приписів статті 258 ЦК України 26.08.2010 року.

02.11.2011 року до суду надійшли пояснення позивача по суті спору, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що ним своєчасно підписані всі необхідні документи, пов'язані з ремонтом судна і його закінченням, а саме: акт приймання судна в ремонт, акт приймання судна з ремонту, акт на виконані роботи від 26.02.2009 року, протокол узгодження остаточної вартості ремонту і виконавчу ремонтну відомість від 26.02.2009 року. На підставі цих документів, позивач виставив відповідачу рахунок № 80 від 27.02.2009 року на оплату заборгованості в сумі 41996,4 грн. Даний рахунок був підставою для відповідача на оплату боргу. Так, позивач вважає, що відповідач не оспорив зазначену суму та не оскаржив факт проведення ремонтних робіт на судні, не заявляв позивачу будь-яких претензій з цього приводу, отже, у відповідача відсутні будь-які перешкоди до виконання свого обов'язку щодо сплати боргу за ремонт.

Суд вважає, що доводи ТОВ «Електа-Україна» про те, що відповідачем судно РС300 №102 для виконання ремонтних робіт не передавалось та не було отримано після ремонту, не можуть бути підставою для звільнення ТОВ «Електа-Україна» від виконання цивільного обовязку, з огляду на те, що договір № 21 від 23.02.2009 року, ремонтна відомість (попередня) від 23.02.2009 року, ремонтна відомість (виконавча) від 26.02.2009 року, акт на виконані роботи від 26.02.2009 року, протокол погодження остаточної вартості ремонту судна типа «РС-102» без номеру та без дати, були підписані ТОВ «Електа-Україна» як замовником ремонтних робіт. В той же час, стаття 528 ЦК України прямо передбачає можливість покладення виконання зобовязання боржником на іншу особу.

Відповідно до пункту 4.1. договору №21 від 23.02.2009 замовник здійснює: передплату у розмірі 50% попередньої вартості, визначеної в пункті 2.1. договору, що складає 24651,00 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 2-х банківських днів з моменту підписання Протоколу узгодження остаточної вартості ремонту судна, до виходу з акваторії порту. При збільшенні вартості ремонту з урахуванням додаткових робіт схема платежів зберігається.

В матеріалах справи знаходиться Протокол узгодження остаточної вартості ремонту судна типа «РС-102», однак в ньому відсутня дата підписання. Враховуючи, що ремонтна відомість (виконавча), а також акт на виконані роботи підписані сторонами 26.02.2009 року на ту ж саму суму 41996,40 грн., а рахунок на оплату виконаних робіт №80 на цю суму оформлено 27.02.2009 року, суд вважає датою підписання протоколу 26.02.2009, оскільки остаточну вартість робіт неможливо визначити без остаточного визначення обсягу виконаних робіт.

Оскільки згідно п.4.1. договору №21 від 23.02.2009 року остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 2-х банківських днів з моменту підписання Протоколу узгодження остаточної вартості ремонту судна, ТОВ «Електа-Україна» повинно було сплатити виконані роботи до 01.03.2009 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 41996,40 грн. з боку відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 19821,11 грн., збитки від інфляції 9659,17 грн., банківські відсотки 27928,75 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2 Договору, у випадку затримки оплати замовником понад строки, застережених у розділі 4 Договору, останній виплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Договір №21 від 23.02.2009 року не містить положень, які б передбачали нарахування штрафних санкцій за межами шестимісячного строку, передбаченого частиною 6 статті 232 ГК України.

Судом перевірено розрахунок пені, з яким суд погодитись не може внаслідок невірного розрахунку позивачем.

Так, розрахунок пені зроблений позивачем за період у 922 дня.

Отже, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за період з 01.03.2009 року по 01.09.2009 року, що, в свою чергу, відповідає приписам ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені здійснюється судом за наступною формулою:

Пеня = Сх2УСДхД:100, де:

С сума заборгованості за період,

2УСД подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення,

Д кількість днів прострочення.

За період з 01.03.2009 року по 14.06.2009 року ставка НБУ складала 12,00%

За період з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року ставка НБУ складала 11,00%

За період з 12.08.2009 року по 01.09.2009 року ставка НБУ складала 10,25%

Таким чином, пеня повинна розраховуватись наступним чином:

З 01.03.2009 року по 14.06.2009 року 41996,40 грн. х 0,0657 х 106/100 = 2924,71 грн.

З 15.06.2009 року по 11.08.2009 року 41996,40 грн. х 0,0603 х 58/100 = 1468,78 грн.

З 12.08.2009 року по 01.09.2009 року 41996,40 грн. х 0,0562 х 21/100= 495,64 грн.

Таким чином, загальна сума пені, повинна складати 4889,13 грн.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання № 10 про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 9.2. договору №21 від 23.02.2009 року нарахування пені здійснюється від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки нарахування штрафних санкцій позивач мав право проводити лише за період з 01.03.2009 по 01.09.2009, суд виходить з того, що пеня, яка нараховувалась за кожний день прострочення могла бути стягнута протягом року з моменту нарахування, отже строк позовної давності щодо стягнення пені остаточно сплинув 01.09.2010.

В той же час, позивач звернувся із позовом до суду 21 вересня 2011 року про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції Господарського суду АР Крим, доказів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності суду не надав, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 9659,17 грн., згідно розрахунку суду інфляційні втрати складають 9323,20 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, з огляду на те, що за розрахунком суду інфляційні втрати складають 9323,20 грн.

Так, розрахунок здійснювався судом наступним чином: сума боргу х сукупний індекс інфляції за відповідний період нарахування інфляції.

За період з 02.03.2009 року по 09.09.2011 року скупний індекс інфляції складав 1.222.

Отже, індекс інфляції складає (41996,40 грн. х 1.222) 41996,40 грн. = 9323,20 грн.

Слід зауважити, що згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» визначено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням такого місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Крім того, згідно статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України, кодекс регулює відносини, що виникають із торговельного мореплавання, під якими розуміється діяльність, пов'язана з використанням судів для перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобутки корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладки кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Виходячи із цього визначення, ремонт і будівництво судів є господарським використанням морських суден, дані правовідносини також частково регулюються положеннями кодексу торговельного мореплавання, що підтверджується, зокрема, п. 14 статті 42 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якого будівля, ремонт, переобладнання та інші дії із судном ставляться до морських вимог, статті 242 Кодексу торговельного мореплавства України, що передбачає страхування споруджуваних судів та ін.

У відповідності зі статті 4 Кодексу торговельного мореплавства України, до цивільних, адміністративних, господарських і інших правовідносин, правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України застосовуються в тих випадках, коли вони не врегульовані Кодексом торговельного мореплавання.

Згідно статті 382 Кодексу торговельного мореплавства України, при задоволенні вимог, що випливають із передбачених Кодексом торговельного мореплавства України правовідносин, на суму яка сплачується нараховуються відсотки в розмірі середньої ставки банківського відсотка, що існує в місці знаходження кредитора і виплачуються від дня пред'явлення письмової вимоги відповідної суми по день оплати.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав довідку банку «Морський» вих. № 744 від 09.09.2011 року, в якій зазначено, що в КФ ПАТ Банк «Морський» середньозважена процентна ставка за кредитами у період з 26.02.2009 року по 09.09.2011 року складає: у гривні 26,327%; в доларах США 17,147%.

Суд звертає увагу позивача на те, що ця довідка відображає виключно середньозважену ставку за період з 26.02.2009 року по 09.09.2011, яка застосовується конкретною банківською установою ПАТ Банк «Морський», ця ставка не тотожною поняттю «середньої ставки банківського відсотка, що існує в місці знаходження кредитора», оскільки у місцезнаходження кредитора функціонують і інші банківські установи, кожна з яких встановлю власну ставку процентів за кредитами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд виходить з того, що прокурором не надані достатні докази розміру середньої ставки банківського відсотка, що існує в місці знаходження позивача, а тому позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ТОВ «Електа Україна» (м. Феодосія, Керченське шосе, 44, рахунок № 2600501384 в КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481, ЄДРПОУ 31382487) на користь ДП «Керченський судоремонтний завод» (м. Керч, вул. Кірова, 22, рахунок № 26008301390714 в філії ПІБ м. Керч, МФО 324548, ЄДРПОУ 01124997) заборгованість в сумі 51319,60 грн., у тому числі: заборгованість з ремонту судна - 41996,40 грн., збитки від інфляції 9323,20 грн.

3.Стягнути з ТОВ «Електа Україна» (м. Феодосія, Керченське шосе, 44, рахунок № 2600501384 в КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481, ЄДРПОУ 31382487) до місцевого бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 513,19 грн. державного мита.

4.Стягнути з ТОВ «Електа Україна» (м. Феодосія, Керченське шосе, 44, рахунок № 2600501384 в КФ ВАТ «Інпромбанк», МФО 384481, ЄДРПОУ 31382487) до місцевого бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 19821,11 грн., збитків від інфляції 335,97 грн., банківських відсотків в сумі 27928,75 грн. відмовити.

Повне рішення складено 11.11.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.