Ухвала суду № 19316231, 07.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Річна, 29/11, к. 322

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

07.11.2011Справа №5002-32/3952-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Кримбуд» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41, ідентифікаційний код 01271238).

До відповідачів 1). Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).

2). Головного управління державного казначейства України в Автономної Республіці Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 19).

3). Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. О.Невського, 4).

За участю Прокуратури АР Крим ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 21).

Про стягнення 793146,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Барсукова А.М.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_4, довіреність б/н від 11.07.2011р. у справі.

Від відповідача Фонду майна Автономної Республіки Крим Соловйова , довіреність № 47-Д від 11.04.2011р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Від прокуратури Куінджи М.О., посвідчення № 09006.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Кримбуд» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Фонду майна Автономної Республіки Крим та Головного управління державного казначейства України в Автономної Республіці Крим про стягнення шкоди у розмірі 793146,00 грн.

07.11.2011р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі.

Так, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, факт порушення або оспорювання права повинен існувати до часу звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення. При цьому, право позивача на відмову від позову повністю або частково підлягає реалізації виключно у разі наявності такого матеріального права, тобто коли матеріали справи підтверджують обґрунтованість вимог позивача, але згодом потреба в судовому захисті з тієї чи іншої причини відпала. Звідси, необґрунтоване первісне предявлення позовних вимог виключає для позивача можливість в подальшому відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, позаяк у даному випадку в задоволенні вимог має бути відмовлено саме через безпідставність та необґрунтованість. Наведене правило запобігає можливості для зловживання особами наданим їм правом на судовий захист шляхом безконтрольного предявлення до судів чисельної кількості позовів, про необґрунтованість яких позивачі заздалегідь обізнані.

У той же час, відповідно до статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Як зазначається в п. 3.7 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. N 01-6/244 (з наступними змінами та доповненнями), суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства. Аналогічна позиція викладена в п. 3.7 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (з наступними змінами та доповненнями). Тобто, перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обовязком суду, тобто суд зобовязаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін.

В пункті 3 Розяснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Таке поняття, як відмова від позову безпосередньо повязано із наявністю права на те, від чого сторона відмовляється взагалі.

Таким чином, оскільки суд при дослідженні обставин справи встановив необхідність вирішення спору по суті, оскільки на момент звернення позивача із заявою про відмову від позову у суду відсутня стовідсоткова впевненість в наявності у позивача права на вимоги, від яких він хоче відмовитись.

Керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про відмову від позову відмовити.

Ухвалу суду направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.