Постанова № 19309999, 24.10.2011, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Маринченка В.Л., суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода" (далі Товариство) до державної податкової інспекції у Попаснянському районі Луганської області (далі ДПІ), третя особа Державна податкова адміністрація в Луганській області (далі ДПА), про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У січні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15 грудня 2006 року про застосування передбаченого підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2181-ІІІ) штрафу за порушення граничних строків сплати земельного податку та плати за користування надрами у сумі 41 745 грн 20 коп. та 17 477 грн 88 коп. відповідно.

Оскаржувані рішення прийняті ДПІ на підставі акта від 16 червня 2006 року № 159/15/00204889 про результати перевірки своєчасності сплати Товариством земельного податку та плати за користування надрами, у ході якої було виявлено порушення останнім встановлених статтею 17 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2535-ХІІ) та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань із земельного податку та плати за користування надрами за період з 17 червня 2003 року по 19 квітня 2004 року.

Господарський суд Луганської області постановою від 12 квітня 2007 року позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 7 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від

21 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2006 року: № 0001191500/3, № 0001201500/3, № 0001211500/3, № 0001221500/3, № 0001231500/3, № 0001241500/3, № 0001251500/3, № 0001261500/3, № 0001271500/3, № 0001281500/3, № 0001291500/3, № 0001301500/3, № 0001311500/3, № 0001321500/3, № 0001331500/3, № 0001341500/3, № 0001361500/3, № 0001371500/3, № 0001381500/3, № 0003331500/3, № 0003341500/3, № 0003351500/3, № 0003361500/3, № 0003371500/3, № 0003381500/3; у задоволенні вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 грудня 2006 року № 0001391500/3 та № 0003391500/3 відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПА, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом при вирішенні питання правомірності застосування штрафних санкцій за прострочення плати за землю статті 25 Закону № 2535-ХІІ та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року, справу направити на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2010 року (№ К-12539/07) у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, у якій згадані норми права застосовані по-іншому.

Так, у справі, що переглядається, касаційний суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про часткове задоволення позову, виходив із того, що застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ можливе лише за порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених саме цим Законом. Та оскільки граничні строки сплати податку на землю та відповідальність за їх прострочення у вигляді пені встановлені статтями 17, 25 Закону № 2535-ХІІ, який у регулюванні спірних відносин є спеціальним, то відповідач безпідставно застосував до позивача за порушення строку сплати земельного податку штрафні санкції, передбачені Законом № 2181-ІІІ.

Водночас у справі, на рішення у якій послався заявник, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність рішення податкового органу про застосування до платника податків на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ штрафу за прострочення встановленої Законом № 2535-ХІІ плати за землю.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 25 Закону № 2535-ХІІ передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку справляється пеня у розмірах, визначених законом, а відповідно до частини першої статті 26 цього Закону за порушення його норм платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Таким законом є Закон № 2181-ІІІ, у преамбулі якого зазначено зокрема, що він є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

При вирішенні справи у спірних відносинах загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною.

Спеціальними нормами права у галузі податкового законодавства, зокрема і в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати земельного податку, є норми Закону № 2181-ІІІ, а загальними Закону № 2535-ХІІ, які встановлюють лише строки сплати цього податку.

З огляду на викладене, висновок суду касаційної інстанції у справі, що переглядається, про превалювання Закону № 2535-ХІІ над положеннями Закону № 2181-ІІІ та неправомірність оскаржуваних рішень ДПІ щодо накладення на позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ штрафу за порушення строків сплати земельного податку є помилковим та не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 12 вересня 2011 року № 21-203а11, прийнятій за наслідками перегляду судових рішень у подібних правовідносинах.

У звязку із наведеним та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву Державної податкової адміністрації в Луганській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: В.П. Барбара І.С. Берднік Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний М.Р. Кліменко П.І. Колесник М.Є. Короткевич О.А. Коротких В.І. Косарєв О.В. Кривенда В.В. Кривенко О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук О.І. Потильчак Б.М. Пошва А.І. Редька Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький А.Г. Ярема