Постанова № 19284523, 10.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р.

Справа № 5024/1262/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.11.2011 року:

від позивача: Панасюк М.А. –директор, паспорт;

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562”

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.08.2011 року

по справі № 5024/1262/2011

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562”

до відповідача: Виробничого кооперативу „Торгівельно –заготівельна фірма „ДНІПРОВЕЦЬ”

про стягнення 56058,68 грн.

В судовому засіданні 10 листопада 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з додатковою відповідальністю „Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562” (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Виробничого кооперативу „Торгівельно –заготівельна фірма „ДНІПРОВЕЦЬ” (відповідач) про стягнення 56058,68 грн., з яких: 53215,29 грн. основного боргу за транспортні послуги з перевезення вантажів, 2187,89 грн. інфляційних втрат та 655,00 грн. процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.08.2011 року по справі № 5024/1262/2011 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Виробничого кооперативу „Торгівельно –заготівельна фірма „ДНІПРОВЕЦЬ” на користь позивача 21450,00 грн. основного боргу, 2166,45 грн. інфляційних нарахувань, 591,00 грн. 3% річних, 244,50 грн. витрат по оплаті державного мита та 101,91 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано встановленням судом обставин щодо наявності боргу в сумі 21450,00 грн. за надані позивачем транспортні послуги, несплати вказаної суми боргу позивачу, що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3-х процентів річних. Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу за період з 01.09.2010 року за збільшеними тарифами з нарахуванням на суму боргу інфляційних втрат та річних, суд вказав про неоформлення сторонами змін до договору перевезення вантажів в установленій законом письмовій формі у вигляді додаткової угоди до договору.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з додатковою відповідальністю „Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій виклало повний текст оскаржуваного рішення суду та вказало, що суд не врахував обставин погодження відповідачем підвищення тарифів з 25,00 грн. до 32,00 грн. за 1 годину роботи автомобіля, а також судом не враховано, що відповідач без зауважень підписав 27.02.2011 року акт звірки розрахунків.

З викладених обставин скаржник просить рішення від 29.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В засідання суду від 20.10.2011 року та 10.11.2011 року уповноважений представник Виробничого кооперативу „Торгівельно –заготівельна фірма „ДНІПРОВЕЦЬ”, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги не з’явився, тим самим не скористався своїм процесуальним правом брати участь в засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що між позивачем та відповідачем існували договірні зобов’язання відповідно до укладених договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом позивача зі строком дії договорів: з 01.05.2008 року до 31.04.2009 року; з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року; з 10.02.2010 року до 10.02.2011 року, відповідно до умов яких позивач (перевізник) зобов’язався приймати, а відповідач (замовник) –пред’являти для перевезення вантаж. Відповідно до умов укладених договорів розмір плати за перевезення вантажу та послуг, пов’язаних з перевезенням, визначається на підставі додатку до договорів за узгодженим тарифом. Розрахунок за перевезення вантажів та інші послуги здійснюється замовником на підставі рахунків перевізника у 5-ти денний термін (п. 7 договорів).

25.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом № 112, в якому запропонував з 01.09.2010 року встановити підвищений тариф на перевезення вантажів до дитячих садків, посилаючись на підвищення цін на газ-метан, усі матеріали, запасні запчастини та мінімальної заробітної плати.

Місцевим господарським судом встановлено і не заперечується сторонами, що до 01.09.2010 року вартість перевезень складала 175,00 грн. за 7 годин роботи автомобіля (25,00 грн./1 година), позивачем у вищевказаному листі від 25.08.2010 року запропоновано встановити вартість перевезень вантажів 224,00 грн. за 7 годин роботи автомобіля (32,00 грн./ 1 година).

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частинами 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В матеріалах справи наявний лист відповідача від 16.05.2011 року № 55 (т. 4 а/с 74), в якому останній повідомляє Товариство з додатковою відповідальністю „Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562” про непогодження підвищення з 01.09.2010 року тарифів, запропоноване в листі позивача № 112 від 25.08.2010 року.

Вищевикладене свідчить про недосягнення згоди між сторонами щодо зміни договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом з 10.02.2010 року по 10.02.2011 року, однак заінтересована сторона - Товариство з додатковою відповідальністю „Херсонське підприємство автомобільного транспорту 16562” спір щодо зміни господарського договору на вирішення суду не передало. Відтак, висновок суду першої інстанції щодо неправомірного нарахування позивачем вартості перевезень вантажів з 01.09.2010 року за підвищеним тарифом (32,00 грн./ 1 година) є таким, що відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, встановленим судом.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на документальні докази (договори, дорожні листи вантажного автомобіля, письмові пояснення сторін; уточнений розрахунок боргу, зроблений 29.08.2011 року уповноваженим представником позивача), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача основний борг станом на 01.08.2011 року в сумі 21450,00 грн., інфляційні втрати за період з вересня 2010 року по 01.08.2011 року в сумі 2166,45 грн. та три проценти річних з вересня 2010 року по 01.08.2011 року в сумі 591,00 грн.

Доводи скаржника щодо неврахування судом акту звірки розрахунків між сторонами від 27.02.2011 року, який відображає заборгованість відповідача станом на 01.03.2011 року в сумі 61807,29 грн., колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.08.2011 року по справі № 5024/1262/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк