Рішення № 19283841, 10.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2011 р. Справа № 7/135-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Енергетичний завод «Енергетик», м.Київ,

доЗакритого акціонерного товариства «Продсервіс», Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка,

простягнення 972,71грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №265 від 21.06.2011року;

від відповідача: не зявились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

11.10.2011року до господарського суду Київської області за встановленою господарським судом м. Києва підсудністю надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Енергетичний завод «Енергетик»(далі позивач) вих. №384 від 03.10.2011 року (вх. №4172 від 11.10.2010року) до Закритого акціонерного товариства «Продсервіс»(далі відповідач) про стягнення 972,71грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Закритим акціонерним товариством «Продсервіс»своїх зобовязань за договором забезпечення електричною енергією субспоживачу та надання послуг по перетворюванню напруги 10 кВ на 0,4 кВ №02/Е від 01.05.2008року, а саме щодо здійснення оплати за проведений позивачем поточний ремонт і технічне обслуговування електроустановок, у звязку з чим ПАТ «Енергетичний завод «Енергетик»просить суд стягнути з відповідача 779,28грн. основного боргу, 120,01грн. пені, 53,76грн. інфляційних втрат та 19,66грн. 3% річних, а разом 972,71грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2011року було порушено провадження у справі №7/135-11 та призначено її розгляд на 10.11.2011року.

У судовому засіданні 10.11.2011року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у справі у судове засідання 10.11.2011року не зявились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки відповідач не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку незявлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суддя вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №7/135-11. Однак, керівництво підприємства відповідача, порушуючи вимоги ст. 22 ГПК України, не уповноважило відповідну особу представляти інтереси підприємства у суді. Відсутність юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 28ГПК України керівник підприємства відповідача наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 10.11.2011року господарським судом у порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

01.05.2008року між Відкритим акціонерним товариством «Енергетичний завод «Енергетик»(в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Енергетичний завод «Енергетик», основний споживач за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Продсервіс»(субспоживач за договором, відповідач у справі) був укладений договір забезпечення електричною енергією субспоживачу та надання послуг по перетворюванню напруги 10 кВ на 0,4 кВ №02/Е (далі договір).

Згідно п. 1.1. договору основний споживач забезпечує електричною енергією, одержану від АК «Київенерго»згідно договору про постачання електричної енергії №911 від 07.04.2004р., р/р787, потреби електроустановок субспоживачу і проводить поточний ремонт і технічне обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж, які знижують напругу 10 кВ, одержану з мереж АК «Київенерго», на напругу 0,4 кВ згідно графіка ППР, умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що субспоживач оплачує основному споживачу за поточний ремонт і технічне обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж згідно акту здачі-приймання, умов цього договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною.

Основний споживач, відповідно п. 3.1.2., 3.1.5. договору, зобовязується своєчасно проводити поточний ремонт, технічне обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж, які знижують напругу 10 кВ на напругу 0,4 кВ згідно графіка ППР. По закінченню місячних робіт по поточному ремонту і технічному обслуговуванню розподільчих електроустановок і електричних мереж згідно графіка ППР не пізніше 23 числа поточного місяця основний споживач надає субспоживачу акт здачі-приймання виконаних робіт складений на підставі протоколу узгодження договірної ціни, який він повинен розглянути і підписати 1-о денний термін або представити мотивовану відмову.

Як визначено п. 3.3.3. договору, остаточна оплата за отримані послуги з поточного ремонту і технічного обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж, які знижують напругу 10 кВ на напругу 0,4 кВ, проводиться згідно акту здачі-приймання на протязі 3 днів з дня видачі даного акту, але не пізніше 27 числа поточного місяця.

Договір, згідно п. 12.1,12.2, набирає чинності з 01.04.2008року і укладається на строк до 31.12.2008року. Якщо жодна сторона за один місяць до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір його припинити або перегляд, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік.

Оскільки сторонами не надано суду доказів звернення одна до одної із заявами, передбаченими п. 12.2. договору, чи його розірвання, господарський суд дійшов висновку, що укладений договір автоматично продовжувався сторонами і є чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору у листопаді 2010року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з поточного ремонту і технічного обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж, які знижують напругу 10 кВ на напругу 0,4 кВ на загальну суму 779,28грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТО-2648 від 22.11.2010року, який підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб як позивача, так і відповідача (оригінал оглянутий у судовому засіданні).

Судом досліджено, що вартість наданих послуг у сумі 779,28грн. відповідає вартості, яка визначена сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни на послуги в розрахунку за один місяць №2 від 01.12.2008року.

Жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт відповідачем заявлено не було.

Таким чином, у відповідача згідно п. 3.3.3. договору виник обовязок оплатити вартість прийнятих робіт протягом 3 днів з моменту видачі Акту, але не пізніше 27.11.2010року.

На оплату послуг з поточного ремонту і технічного обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж у листопаді 2010року, позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактура №РФ-2135 від 02.11.2010року на суму 779,28грн.

Відповідачем у справі не надано суду доказів проведення оплати за отримані у листопаді 2010року послуги з поточного ремонту і технічного обслуговування розподільчих електроустановок і електричних мереж, які знижують напругу 10 кВ на напругу 0,4 кВ.

Таким чином, господарським судом встановлено, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 779,28грн.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Як визначено у п. 2 ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у справі не надано суду доказів, що спростовували б доводи позивача, а також не заперечено факту існування боргу за надані позивачем послуги у сумі 779,28грн., у звязку з чим вимога про стягнення з відповідача 779,28грн. основного богу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 120,01грн., нараховану за період з 28.11.2010року по 30.04.2011року з розрахунку 0,1% від суми боргу.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати прийнятих робіт доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2.2. договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.2, 2.3.3., 2.3.5, 3.3.2,3.3.3. цього договору, з порушенням термінів субспоживачу сплачує основному споживачеві пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежів, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається у розрахунковому документі окремим рядком.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, однак передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд України у постановах від 04.02.2010року у справі №28/152, від 26.02.2009року у справі №20/474/08, від 14.02.2008року у справі №5/2164, від 26.02.2008року у справі №21/278 тощо.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», здійснивши власний розрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за визначений позивачем строк прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 50,40грн.

Сума боргу Період, за який здійснюється нарахування пені, з урахуванням заявленого позивачем періодуРозмір облікової ставки НБУ за вказаний періодРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 779,28грн.28.11.2010р.-30.04.2011р. (154 днів)7,75% річних0,042%50,40грн. Всього 50,40грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 69,61грн. пені (120,01грн. 50,40грн.) суд відмовляє. Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 53,76грн. та 3 % річних у розмірі 19,66грн., нарахованих за прострочення відповідачем платежу згідно договору.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних платою за користування утримуваними коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Одночасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 779,28грн. за визначені у поданих розрахунках періоди, господарський суд дійшов висновку, що подані розрахунки є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, однак враховуючи невірний арифметичний розрахунок пені позов підлягає задоволенню частково у сумі 903,10грн., з яких 779,28грн. сума основного боргу, 50,40грн. пеня, 53,76грн. інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 19,66грн. В іншій частині позову, а саме в стягненні 69,61грн. пені, суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Продсервіс»(08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Гагаріна, код ЄДРПОУ 20581789) на користь Приватного акціонерного товариства «Енергетичний завод «Енергетик»(02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.9, код ЄДРПОУ 24742491) 779 (сімсот сімдесят девять) грн. 28 коп. основного боргу, 50 (пятдесят)грн. 40коп. пені, 53 (пятдесят три)грн. 76коп. інфляційних втрат, 19 (девятнадцять)грн. 66коп. 3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 16.11.2011року