Рішення № 19283720, 10.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2011 р. Справа № 7/121-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ», м. Київ,

доПриватного акціонерного товариства «Іванківська пересувна механізована колона №2», Київська область, Іванківський р-н, смт. Іванків,

простягнення 20221,37грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю б/н від 12.10.2011 року;

від відповідача: не зявились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

16.09.2011року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ» (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №74 від 15.09.2011року (вх. №3833 від 16.09.2011року) до Приватного акціонерного товариства «Іванківська пересувна механізована колона №2»(далі відповідач) про стягнення 20221,37грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним акціонерним товариством «Іванківська пересувна механізована колона №2»своїх зобовязань за договором №236 від 09.12.2010року, а саме щодо проведення кінцевого розрахунку за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи, а тому просить суд стягнути з відповідача 17078,86грн. основного боргу та 3142,51грн. пені, а всього 20221,37грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011року було порушено провадження у справі №7/121-11 та призначено її розгляд на 13.10.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 13.10.2011року представників відповідача, який відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 10.11.2011року.

У судовому засіданні 10.11.2011року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у справі у судове засідання 10.11.2011року повторно не зявились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 10.11.2011року господарським судом у порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

09.12.2010року між Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона №2»(в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Іванківська пересувна механізована колона №2», замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ» (підрядник за договором, позивач у справі) був укладений договір №236 (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору підрядник зобовязується виконати за завданням замовника, а замовник зобовязується прийняти і оплатити наступну роботу: монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу на обєкті замовника: медамбулаторія з денним стаціонаром на 25 ліжок та станція швидкої допомоги на 3 машини в с. Бишів Макарівського району Київської області.

Як визначено п. п. 2.1.-2.2. договору, ціна договору, згідно додатків №№1-4 становить: 210272,06грн., в тому числі ПДВ 35045,34грн. Ціна договору включає в себе: монтажні роботи, матеріали та обладнання, згідно додатків №№1-2, становлять 188673,26грн., в тому числі ПДВ 31445,54грн.; пусконалагоджувальні роботи, згідно додатків №№3-4, становлять: 21598,80грн., в тому числі ПДВ 3599,80грн.

Сторонами, п.3.1. договору, узгоджено, що оплата проводиться згідно акту виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту, здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Строк дії договору: початок дії договору з моменту підписання договору обома сторонами, кінець дії договору після виконання сторонами всіх зобовязань по договору (п. 4.2. договору).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу на обєкті: медамбулаторія та станція швидкої допомоги в с. Бишів Макарівського району Київської області на загальну суму 210272,06грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту приймання виконаних будівельних монтажних робіт за грудень 2010року на суму 188673,26грн. (форма КБ-2в) від 31.12.2010року, довідкою про вартість виконаних будівельних монтажних робіт (форма КБ-3) від 31.12.2010року, акту приймання виконаних будівельних пусконалагоджувальних робіт за грудень 2010року на суму 21598,80грн. (форма КБ-2в) від 31.12.2010року, довідкою про вартість виконаних будівельних пусконалагоджувальних робіт (форма КБ-3) від 31.12.2010року, які підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб як позивача, так і відповідача (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Жодних претензій щодо якості виконаних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт відповідачем заявлено не було. Господарський суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем не надано суду актів чи інших документів, в яких були б зафіксовані виявлені відповідачем, замовником за договором, недоліки в роботі і терміни їх усунення. Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що роботи були виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ»належним чином у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства і були повністю прийняті замовником, ПАТ «Іванківська пересувна механізована колона №2», на загальну суму 210272,06грн.

Таким чином, у відповідача згідно п. 3.1. договору виник обовязок оплатити вартість прийнятих підрядних робіт протягом 3 банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Беручи до уваги, що акти виконаних підрядних робіт були підписані сторонами 31.12.2010року, а також те, що згідно ст. ст. 65, 73 Кодексу законів про працю України, перше січня Новий рік є святковим днем, а у випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого, відтак замовник повинен був здійснити оплату за прийняті роботи до 06.01.2011року включно.

Однак, як вбачається з банківської виписки з особового рахунку позивача, ПАТ «Іванківська пересувна механізована колона №2»на підставі укладеного договору підряду сплатило на користь позивача лише 193193,20грн.

Таким чином, господарським судом встановлено, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи становить 17078,86грн. (210272,06грн., загальна вартість робіт згідно договору та підписаних сторонами актів прийняття підрядних робіт та довідок про вартість робіт, - 193193,20грн., проведена відповідачем оплата).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору №236 від 09.12.2010року вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у справі не надано суду доказів, що спростовували б доводи позивача, а також не заперечено факту невиконання обовязку щодо проведення повної оплати прийнятих підрядних робіт, у звязку з чим вимога про стягнення 17078,86грн. основного богу за виконані підрядні роботи, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 3142,51грн., нараховану за період з 15.03.2011року по 15.09.2011року з розрахунку 0,1% від суми боргу.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати прийнятих підрядних робіт доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що за порушення сторонами строків виконання зобовязань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні неустойку в розмірі 0,1% від ціни договору за кожний день прострочення.

Проаналізувавши вищезазначену умову договору, господарський суд вважає, що за своєю правовою природою передбачена договором неустойка за порушення строків виконання зобовязань є пенею, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені ЦК України. Цивільне законодавство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Тобто, штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 ЦК України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Так, пеня маєтриваючийхарактер, тобто нараховується за певний проміжок часу за кожен день прострочення, є видом відповідальності за неналежне виконання, за загальним правилом, виключно грошового зобовязання. Таким чином, враховуючи загальні ознаки пені та умови стягнення неустойки, передбачені п. 6.1. договору, а саме: 1) стягнення неустойки за прострочку виконання зобовязань ( в тому числі і грошових) за договором; 2) нарахування за кожний день прострочки, господарським судом встановлено, що неустойка, передбачена договором є за своєю правовою природою пенею.

Враховуючи наведене вище, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, однак передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд України у постановах від 04.02.2010року у справі №28/152, від 26.02.2009року у справі №20/474/08, від 14.02.2008року у справі №5/2164, від 26.02.2008року у справі №21/278 тощо.

Окрім цього, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Іншого строку нарахування штрафних санкцій сторонами у договорі узгоджено не було.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Таким чином, враховуючи, що відповідач зобовязаний був оплатити вартість прийнятих підрядних робіт до 06.01.2011року, то строк нарахування пені (строк прострочення виконання грошового зобовязання) починається з 07.01.2011року і шестимісячний строк закінчується відповідно 06.07.2011року.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 530, 253 ЦК України, за період з 15.03.2011року (оскільки суд не наділений правом виходу за межі позовних вимог) по 06.07.2011року ( враховуючи обмежений ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій) з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 817,74грн.

Сума боргу Період, за який здійснюється нарахування пені, з урахуванням заявленого позивачем періодуРозмір облікової ставки НБУ за вказаний періодРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 17078,86грн.15.03.2011-06.07.2011 (114 днів)7,75% річних0,042%817,74грн. Всього 817,74грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме, в стягненні 2324,77грн. пені (3142,51грн. 817,74грн.) суд відмовляє. Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, однак враховуючи невірний арифметичний розрахунок пені позов підлягає задоволенню частково у сумі 17896,60грн., з яких 17078,86грн. сума основного боргу та 817,74грн. пеня. В іншій частині позову, а саме в стягненні 2324,77грн., суд відмовляє.

Враховуючи. що спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Іванківська пересувна механізована колона №2»(07200, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, шосе Поліське, буд. 3, код ЄДРПОУ 23568074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЕГ»(04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 11, код ЄДРПОУ 25277524) 17 078 (сімнадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 86 коп. основного боргу, 817 (вісімсот сімнадцять)грн. 74коп. пені та судові витрати: 202 (двісті дві) грн. 21коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 15.11.2011року