Рішення № 19283629, 03.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2011 р. Справа № 7/088-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», м. Київ,

до1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція», Київська область, м. Вишневе,

2)Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», м. Київ,

простягнення 187250,02грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №545/2011 від 21.08.2011року;

від відповідача 1: ОСОБА_2. представник за довіреністю б/н від 01.06.2011року;

від відповідача 2: ОСОБА_3 представник за довіреністю №288 від 04.08.2011року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

обставини справи:

20.07.2011року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №04-2778 від 04.07.2011року (вх. №2836 від 20.07.2011року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»(далі відповідач 1) про стягнення 187250,02грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів серії АТК №104827 від 05.06.2007року у звязку із дорожньо-транспортною пригодою (далі ДТП), яка мала місце 22.05.2008року на Новообухівській дорозі в м. Києві, позивач за заявою ОСОБА_4, якому на підставі права власності належить транспортний засіб «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1 та страхувальника за договором, сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 187250,02грн. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України, виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Посилаючись на те, що ДТП сталося у звязку з порушенням Правил дорожнього руху водієм (ОСОБА_5.) автомобіля ГАЗ-5314, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ТОВ «Нова Експедиція»та враховуючи те, що на момент скоєння ДТП водій перебував з відповідачем 1 у трудових відносинах і виконував покладені на нього службові обовязки, позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Нова Експедиція»187250,02грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2011року було порушено провадження у справі №7/088-11 та призначено її розгляд на 11.08.2011року.

У судовому засіданні 11.08.2011року представник відповідача у справі подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог і зазначає, що оскільки учасниками ДТП було кілька джерел підвищеної небезпеки, то необхідним є дослідження вини кожного із учасників ДТП. Окрім того, відповідач ставить під сумнів висновки проведеної оцінки вартості матеріального збитку, оскільки така оцінка проводилась без участі представників ТОВ «Нова Експедиція». У відзиві відповідач зазначає і про необхідність залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача 1, як власника автомобіля, була застрахована страхової компанією за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відтак в межах лімітів відповідальності шкода має бути відшкодована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»- страховиком за договором. Поданий відзив з додатками залучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2011року залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»в якості відповідача 2 та відкладено розгляд справи на 15.09.2011року.

На підставі клопотання відповідача господарським судом до Відділу Державної автомобільної інспекції Голосіївського району м. Києва був направлений судовий запит від 11.08.2011року про надання інформації про складання адміністративних матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності учасника ДТП ОСОБА_4 власника та водія автомобіля «Субару-Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1.

Також, 11.08.2011року господарський суд направив судові запити до Прокуратури м.Києва та Слідчого управління ГУ Міністерства внутрішніх справ України м. Києва про надання належним чином завіреної копії постанови про закриття кримінальної справи №01-11276.

08.09.2011року через загальний відділ господарського суду від Слідчого управління ГУМВС України в м. Києві на судовий запит надійшов лист вих. №12/2-8875 від 26.08.2011року (вх. №12312 від 08.09.2011року) з доданою копією постанови про закриття кримінальної справи №01-11276 про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 22.05.2008року на Новообухівській дорозі в м. Києві, які залучені судом до матеріалів справи (а.с. 113-120 том 1).

У судовому засіданні 15.09.2011року представник відповідач 2, ПАТ «АСК «ІНГО Україна», подав відзив вих. №2869 від 15.09.2011року на позовну заяву, в якому посилаючись на те, що його, як страховика за Полісом, ні позивачем, як особою, що здійснила страхове відшкодування потерпілій особі ОСОБА_4., ні самою потерпілою особою, ні ТОВ «Нова Експедиція», як страхувальником за Полісом, не було повідомлено про факт ДТП, яка мала місце 22.05.2008року, то згідно ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у нього не виникає обовязку здійснити (повернути виплачене) страхове відшкодування. Також, у відзиві відповідач 2 посилається на недоведеність позивачем розміру позовних вимог, оскільки ПАТ «ПРОСТО-страхування»не надало належного доказу на підтвердження вартості залишків пошкодженого автомобіля «Субару Трібека». Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи (а.с.136-138 том1).

У звязку з витребуванням у позивача додаткових доказів на підставі заявленого представником відповідача 1 клопотання розгляд справи було відкладено на 06.10.2011року.

Через загальний відділ господарського суду 05.10.2011року від відповідач 1 надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №13656. а.с.1-11 том2)), в яких ТОВ «Нова Експедиція»заперечує проти визначеного позивачем розміру матеріального збитку, який завданий транспортному засобу «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки згідно взятих на себе зобовязань позивач не повідомив ні відповідача 1, ні його страховика - ПАТ «АСК «ІНГО Україна», про дату та час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу. Також, ТОВ «Нова Експедиція»вважає, що Звіт автотоварознавчого дослідження складений з численними порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003року №142/5/2092, а тому такий звіт не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Окрім того, відповідач 1 у відзиві заявляє про застосування, передбаченого ст. ст. 257-261 ЦК України, строку позовної давності і просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що на момент звернення позивача з позовом до суду трирічний строк позовної давності по регресному зобовязанні, який повинен відраховуватись з моменту ДТП 22.05.2008року тобто дати виникнення первинного права на позов, вже сплив. Подані доповнення до відзиву залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.10.2011року господарським судом Київської області на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.10.2011року.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2011року на підставі клопотання позивача б/н від 06.10.2011року відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів з 13.10.2011року по 27.10.2011року.

18.10.2011року через загальний відділ господарського суду від ТОВ «Нова Експедиція» надійшли письмові пояснення б/н від 18.10.2011року (вх. №14236), які залучені судом до матеріалів справи.

Через загальний відділ господарського суду 19.10.2011року від позивача у справі надійшли письмові пояснення (вх. №14283), в яких ПАТ «ПРОСТО-страхування»спростовує заперечення та твердження відповідача 1, які надані у відзиві на позовну заяву, при цьому, погоджується із відповідачем стосовно необхідності зменшення суми відшкодування на 0,46грн. (у звязку з недоплатою страхувальником, ОСОБА_4., страхової премії за договором), а відтак зменшує позовні вимоги на 0,46грн. Відтак на розгляд суду передані позовні вимоги остаточно сформовані у поданих поясненнях, про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Нова Експедиція»187249,56грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. Подані пояснення залучені судом до матеріалів справи (а.с.63-73 том 2).

У судовому засіданні 20.10.2011 року представник ТОВ «Нова Експедиція»подав додаткові пояснення по суті спору, які судом залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2011року було відкладено розгляд справи на 03.11.2011року.

У судовому засіданні 03.11.2011року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням уточнення позовних вимог щодо стягнення 0,46грн., наданого позивачем у поясненнях від 19.10.2011року.

Представники відповідачів у судовому засіданні 03.11.2011року заперечили проти задоволення позовних вимог, вважають їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.11.2011року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

05.06.2007року між Закритим акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»(в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО -страхування, страховик за договором, позивач у справі) та Фокіним Владиславом Олександровичем (страхувальник за договором) був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК (далі договір). Згідно п. 1.4. договору був застрахований автомобіль «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 45000,00 доларів США.

Як передбачено п. 1.6. договору, особами, що допущені до керування транспортного засобу, є лише страхувальник ОСОБА_4

Відповідно до п. 2.1. договору, його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом, додатковим обладнанням, якщо воно зазначене в п. 1.5. договору, з життям, здоровям та працездатністю застрахованих осіб, якщо це вказано в п. 1.9.5. договору, з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу.

Строк дії договору встановлювався з 06.06.2007року по 05.06.2008року (п. 1.14. договору).

Одним із страхових ризиків, згідно п. 1.9.1. договору, було визначено пошкодження транспортного засобу.

Пунктом 2.2.2.1. договору передбачено, що страхуванню за цим договором підлягають лише ризики, зазначені в п. 1.9. договору, що самостійно обрані страхувальником і якими є, зокрема, пошкодження пошкодження або зниження застрахованого транспортного засобу, його складових частин внаслідок, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (у тому числі зіткнення з рухомими або нерухомими предметами, іншими транспортними засобами, спорудами, перешкодами, тваринами, перевертання, наїзд, падіння).

22.05.2008року приблизно о 18 год 30 хв у м. Києві на Новообухівській дорозі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, що належав ОСОБА_4., під його керуванням, та ГАЗ-5314, державний номерний знак НОМЕР_2, що належав ТОВ «Нова Експедиція», під керуванням ОСОБА_5 працівника ТОВ «Нова Експедиція».

В результаті ДТП автомобілю «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №1066 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 8 том 1).

У відповідності до умов договору добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК від 05.06.2007року на підставі повідомлення ОСОБА_4 про настання випадку від 28.05.2008року ПАТ «ПРОСТО-страхування»було здійснено огляд транспортного засобу та оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, який згідно звіту №728 від 19.06.2008року складав 201954,00грн. (а.с.11-26 том 1).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту №728 від 19.06.2008року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оцінка була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Естімейт», що діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності №6294/07, виданого Фондом державного майна України 23.11.2007року зі строком дії до 23.11.2010року (копія сертифіката наявна в матеріалах справи, а.с. 68 том. 2), зокрема, спеціалістом Тюрменком Дмитром Валентиновичем, який має вищу технічну освіту, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонда державного майна України МФ №5151 від 02.06.2007року. Свідоцтво Фонда державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №5747 від 07.08.2007року.

Так, за результатами проведеної оцінки згідно калькуляції відновлювального ремонту спеціалістом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 208751,94грн. (а.с. 11-14, 19-24 том 1) з ПДВ. Господарський суд погоджується з включенням до розрахунку вартості відновлювального ремонту суми податку на додану вартість, при цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (в редакції чинній на момент проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу), відновлювальний ремонт це ремонт з відновленням пошкоджених чи розкомплектованих складових дорожнього транспортного засобу, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.6 Методики це грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого транспортного засобу.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Згідно Листа Державної податкової адміністрації України №10143/5/16-1516 від 21.08.2009року «Про розгляд листа щодо порядку врахування страховою компанією сум податку на додану вартість при проведенні розрахунку розміру страхового відшкодування»податкові зобовязання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене, у разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого обєкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості і виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Беручи до уваги наведене, а також те, що спеціалістом при розрахунку вартості відновлювального ремонту було враховано вартість складових запчастин, вартість робіт з урахуванням встановлених законодавством податків, митних платежів та середньої торгової націнки, господарський суд вважає правомірним включення до вартості відновлювального ремонту суми податку на додану вартість та його визначення у калькуляції вартості відновлювального ремонту окремим рядком.

При цьому, господарський суд зазначає, що сума податку на додану вартість не була включена страховиком до страхового відшкодування, яке підлягало сплаті страхувальнику, а була врахована лише до вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу для подальшого визначення умов, на яких буде здійснюватись виплата страхового відшкодування згідно умов договору.

Господарський суд, беручи до уваги вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003року №142/5/2092, передбачені у п. 4.3. щодо інформації, яка зазначається у Звіті про оцінку майна, вважає, що невідповідності, на які посилається відповідач 1, не можуть бути підставою для визнання складеного Звіту неналежним та недопустимим доказом, так як зазначення всіх реквізитів, що перелічені в п. 4.3. Методики не визначено обовязковим при складанні такого звіту. Окрім того, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що зазначені відповідачем 1 невідповідності у Звіті, вплинули на самі результати проведеної оцінки пошкодженого транспортного засобу.

В подальшому, на підставі заяви б/н від 07.07.2008року ОСОБА_4 на виплату страхового відшкодування позивачем складено розрахунок страхового відшкодування №10728 від 09.07.2008року та страховий акт б/н від 09.07.2008року, згідно яких сума страхового відшкодування, яка підлягала оплаті позивачем, була визначена в розмірі 187250,02грн. (а.с. 36-37, том 1).

Як вбачається зі страхового акту від 09.07.2008 року, попередня виплата ОСОБА_4. за іншим страховим випадком по договору страхування складала 3343,53грн.

14.07.2008року було проведено засідання комісії ПАТ «ПРОСТО-страхування»по визначенню вартості придатних залишків застрахованого транспортного засобу, за результатами якого комісією було встановлено, що транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля, перевищує 80% від страхової суми вказаної в договорі страхування, також визначено, що вартість придатних залишків застрахованого транспортного засобу складає 40000,00грн. Результати засідання оформлені Актом засідання комісії по визначенні вартості придатних залишків (деталей, вузлів та агрегатів) застрахованого транспортного засобу (а.с. 38 том 1).

Зі змісту протоколу засідання комісії по прийняттю рішення про виплату страхових відшкодувань б/н від 14.07.2008року (а.с. 39-40 том 1) вбачається, що подія, яка мала місце 22.05.2008року була визнана позивачем страховим випадком по ризику «Пошкодження внаслідок ДТП»та прийнято рішення про виплату страхувальнику ОСОБА_4. страхового відшкодування у розмірі 187250,02грн.

Одночасно, господарським судом досліджено, що оскільки ОСОБА_4. було сплачено страхову премію не в повному обсязі, зокрема, недоплачено 0,03грн., що підтверджується поданими позивачем документами, Розпорядженням Голови правління ПАТ «ПРОСТО-страхування»прийнято рішення про проведення виплати у сумі 187249,99грн. (тобто з вирахуванням несплаченої суми страхової премії).

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобовязань позивач сплатив ОСОБА_4. на рахунок, вказаний страхувальником у заяві на виплату страхового відшкодування, власнику транспортного засобу «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, суму страхового відшкодування у розмірі 187250,02грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №14960 від 15.07.2008року (а.с. 42 том 1).

Дослідивши умови договору добровільного страхування та подані позивачем документи щодо визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, господарський суд вважає правомірним визначення та сплати розміру страхового відшкодування на умовах «Повна загибель»застрахованого транспортного засобу, однак суд не погоджується із сумою 187250,02грн., що була визначена ПАТ «ПРОСТО-страхування»для її відшкодування страхувальникові, виходячи з наступного.

Згідно п. 2.4.3. договору добровільного страхування страхова сума по ризикам «Пошкодження», «НЗ»та «Додаткове обладнання»визначається на умовах, вказаних у п. 1.7. договору, зокрема, на умовах ПКР і розмір страхової суми становить 45000,00 доларів США.

Пунктом 2.4.3.2. договору визначено, що при страхуванні за умовою «ПКР»(по кожному страховому ризику) страхові суми по ТЗ та ДО вказуються в цьому договорі окремо по кожному ризику. Цей договір припиняє дію у відношенні ризику, по якому здійснювались виплати страхового відшкодування, з моменту виплати сумарного страхового відшкодування в розмірі страхової суми за цим договором. Якщо розмір виплаченого страхового відшкодування або сумарного страхового відшкодування за визначеним ризиком по страховому випадку (страховими випадками) менше встановленої цим договором страхової суми за цим ризиком, то цей договір діє до кінця обумовленого строку в межах страхової суми за цим ризиком, але розмір виплат страхових відшкодувань за наступними страховими випадками по ризику обмежується сумою, що є різницею між страховою сумою за цим ризиком і розміром виплачених за даним ризиком страхових відшкодувань. Страхова сума по кожному ризику, зазначена в договорі страхування, є граничною сумою відшкодування збитків по всіх страхових випадках, що відбулися під час дії договору страхування за цим ризиком.

Беручи до уваги здійснену позивачем попередню виплату ОСОБА_4. (страхувальнику за договором) страхового відшкодування у розмірі 3343,53грн. у звязку з іншим страховим випадком, та враховуючи умови договору, судом встановлено, що за наступним страховим випадком страхове відшкодування повинно обмежуватись (тобто не перевищувати) сумою 223906,47грн. (=різниця між страховою сумою 227250,00грн., (зазначена у договорі в еквіваленті станом на 05.06.2007року за офіційним курсом НБУ 1 дол. США=5,05грн.) - 3343,53грн., раніше виплачене страхове відшкодування).

Як визначено п. 2.8.18. договору при повній фактичній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також у випадку, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ перевищує 80% його дійсної ринкової вартості на момент укладання договору страхування, виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах «Повна загибель».

Сторонами, п. 2.8.19.2. договору, погоджено, що при врегулюванні збитку на умовах «Повна загибель»можлива виплата відшкодування в межах страхової суми по ризику «Пошкодження», за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (його складових), за умови, що такі залишки ТЗ залишаються у страхувальника. При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між страховиком та страхувальником.

Варіант виплати страхового відшкодування на умовах «Повна загибель»визначається страховиком (п. 2.8.20. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у звязку з ДТП, яка мала місце 22.05.2008року, було обґрунтовано здійснено розрахунок страхового відшкодування на умовах «Повна загибель»транспортного засобу, оскільки вартість відновлювального ремонту, яка була визначена при оцінці транспортного засобу була визначена у сумі 208751,94грн., що перевищує 80% ринкової вартості автомобіля, яка була визначена сторонами на момент укладення договору у розмірі 45000,00 доларів США (п. 1.4 договору), що за офіційним курсом НБУ станом на 05.06.2007року 1дол. США=5,05грн. становить 227250,00грн., а не 227250,02грн. як помилково стверджує позивач.

При цьому, розрахунок страхового відшкодування був здійснений позивачем в межах страхової суми по ризику «Пошкодження»(227250,02грн. згідно п. 1.9.1. договору), за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (40000,00грн., які визначені на засіданні комісії страховика згідно Акту б/н від 14.07.2008року), тобто 227250,02грн. 40000,00грн. = 187250,02грн., що не перевищує і визначене п. 2.4.3.2. договору обмеження щодо страхового відшкодування, тобто як було наведено вище наступне страхове відшкодування не могло перевищувати 223906,47грн.

Однак, господарський суд зазначає, що розрахунок страхового відшкодування наведений вище здійснений позивачем з арифметичною помилкою. Так, беручи до уваги дійсну вартість автомобіля, визначену сторонами в договорі, що становила, як зазначалось вище, за офіційним курсом НБУ станом на 05.06.2007року 1дол. США=5,05грн. становить 227250,00грн., то розмір страхового відшкодування повинен був становити 187250,00грн. = 227250,00грн. 40000,00грн.

При цьому, господарський суд погоджується з посиланнями відповідача, наданими у доповненні до відзиву вх. №13656 від 05.10.2011року, що у звязку зі сплатою страхувальником ОСОБА_4., страхової премії не в повному обсязі, то страхове відшкодування, яке повинно було бути сплачене позивачем на користь ОСОБА_4, повинно вираховуватись пропорційно сплаченій частині страхової премії. Даний факт не заперечує і сам позивач, уточнюючи свої позовні вимоги у поданих суду поясненнях вх.№14283 від 19.10.2011року (а.с. 65 том 2).

Беручи до уваги вищенаведене, страхове відшкодування повинно було бути визначене за формою: СВ (страхове відшкодування) = Спр (сплачена страхова премія) : Снар (страхова премія визначена умовами договору) * Розмір прямого збитку.

Відтак, за розрахунком суду розмір страхового відшкодування, що підлягало сплаті позивачем страхувальнику за договором становить:

12271,47: 12271,5* 187250,00грн. = 187249,54грн., а не 187250,02грн.

Господарським судом встановлено, що у звязку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 22.05.2008року, відносно ОСОБА_5, водія автомобіля ГАЗ-5314, державний номерний знак НОМЕР_2, 27.06.2008року була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, яка керують транспортними засобами».

Постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 27.06.2008року (отриманою на судовий запит від 11.08.2011року) кримінальну справу №01-11276 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України було закрито у звязку зі смертю від отриманих тілесних ушкоджень обвинуваченого ОСОБА_5

З наявних в матеріалах справи витягів з показань потерпілої особи ОСОБА_6., пасажирки автомобіля «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1; свідків ОСОБА_4, водія зазначеного автомобіля, та ОСОБА_7., показання яких відображені в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008року, вбачається, що ОСОБА_5., керуючи автомобілем «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2, рухався по проїзній частині Новообухівської дороги в м.Києві зі сторони Столичного шосе в напрямку м. Обухова неподалік КП-508 ДАІ в середній смузі руху з трьох наявних. Під час руху водій ОСОБА_5., почав виконувати розворот з середньої смуги руху через крайню ліву, завчасно не зайнявши при цьому відповідне крайнє положення на проїзній частині, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не давши при цьому дорогу автомобілю «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який в цей час рухався позаду в крайній лівій смузі в попутному напрямку. Внаслідок цього, водій ОСОБА_5., виїхавши на крайню ліву смугу, здійснив зіткнення з автомобілем «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4

Згідно Висновку автотехнічної експертизи №306ат від 26.06.2008року, витяг якого також міститься в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008року, в ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, в діях водія автомобіля «ГАЗ-5314», № НОМЕР_2, ОСОБА_5 з технічної точки зору вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху.

У п. 4 розяснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994року №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди»зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Господарський суд зазначає, що доказів притягнення до відповідальності іншого учасника ДТП - водія «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, - ОСОБА_4 сторонами надано не було. На судовий запит від 11.08.2011року до Відділу Державної автомобільної інспекції Голосіївського району м. Києва про надання інформації про складання адміністративних матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності учасника ДТП ОСОБА_4 відповіді не надійшло.

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2, знаходяться у причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди ОСОБА_4., що підтверджується наявними матеріалами справи, а також висновками досудового слідства, які відображені в постанові про закриття кримінальної справи від 27.06.2008року.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2006року у справі №26/509 та від 28.01.2010року у справі №14/101-08-3815.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2 належав ТОВ «Нова Експедиція», відповідач 1 у справі.

Господарським судом встановлено, що у період з 06.02.2008року по 02.06.2008року, зокрема і на момент скоєння ДТП 22.05.2008року ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Нова Експедиція». Даний факт підтверджується наказом ТОВ «Нова Експедиція»№145 К від 06.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_5 був прийнятий на роботу з 06.02.2008року на посаду водія автотранспортних засобів та наказом №774 К від 02.06.2008року, яким припинено трудовий договір з ОСОБА_5. у звязку із його смертю та 31.05.2008року виключено із списків особового складу ТОВ «Нова Експедиція». Копії наказів наявні в матеріалах справи (а.с. 100-101 том1).

Згідно подорожнього листа вантажного автомобіля №357899 від 22.05.2008року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.102 том1), 22.05.2008року ОСОБА_5. повинен був доставити вантаж на адресу ЗАТ «ФОЗЗІ»автомобілем «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2.

Беручи до уваги досліджені судом документи та надані сторонами пояснення, господарським судом встановлено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_5. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Нова Експедиція»та виконував покладені на нього трудові обовязки, зокрема, перевезення вантажу автомобілем «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2, що належав ТОВ «Нова Експедиція».

Господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Нова Експедиція», власника транспортного засобу «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння ДТП була застрахована відповідачем 2 Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія ВВ №2110825 від 01.07.2007року з лімітом відповідальності у розмірі 25500,00грн. та з визначеним розміром франшизи у сумі 255,00грн. та зі строком дії до 30.06.2008року.

Як вбачається із відмітки у відповідній графі договору, він належить до договорів страхування 1-го типу, згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, а саме згідно п. 6 договору автомобіля «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Підставою позову, як зазначає позивач, є те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільного кодексу України, ПАТ «ПРОСТО-страхування»набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного звязку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»);

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обовязків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обовязків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

При цьому господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»від 29.12.1992року № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обовязків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Господарським судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, була заподіяна лише з вини ОСОБА_5 (працівника ТОВ «Нова Експедиція»), який керував автомобілем «ГАЗ-5314», державний номерний знак НОМЕР_2.

Як підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем 1, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля «Субару Трібека», державний номерний знак НОМЕР_1, належить ТОВ «Нова Експедиція», а шкоду було заподіяно його працівником ОСОБА_5., який на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував трудові обовязки.

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Приписами п. 36.1. ст. 36 Закону передбачено, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним лімітом.

Як зазначено в Листі Верховного Суду України від 19.07.2011року «Судова практика розгляду цивільних, що виникають з договорів страхування», зокрема, в розділі «Визначення розміру страхової виплати та шкоди, заподіяної застрахованому майну»правильною є практика місцевих судів, коли різницю між сумою відшкодування, визначеною Законом України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»та фактичним розміром збитків, які підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, суди постановляють стягнути з особи, винної у заподіянні збитків, яка також притягується до участі у розгляді справи як співвідповідач. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суди на підставі ст. 1194 ЦК постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, особами, на яких Законом покладено обовязок відшкодувати завдані ОСОБА_4. збитки у розмірі 187249,54грн., у даному випадку є ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, лімітів передбачених Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВВ №2110825 від 01.07.2007року в сумі 25245,00грн. (25500,00грн., ліміт згідно Полісу, 255,00грн., розмір франшизи) та ТОВ «Нова Експедиція»відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187-1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»як страховиком, а саме у сумі 162004,54грн. (187249,54грн., сума яка підлягає відшкодування позивачу, - 25245,00грн., кошти, які підлягають стягненню з відповідач 2, як страховика ТОВ «Нова Експедиція»).

З огляду на викладене, до ПАТ «ПРОСТО-страхування»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів №104827 серії АТК від 05.06.2007року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»як особи, на яку законом покладено обовязок відшкодувати завдані збитки в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ТОВ «Нова Експедиція»в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»як страховиком.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ПРОСТО-страхування»є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє посилання ТОВ «Нова Експедиція»на пропущення позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписами ст. ст. 256, 257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Частиною 6 ст. 261 ЦК України унормовано, що за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

В Листі Верховного Суду України від 19.07.2011року «Судова практика розгляду цивільних, що виникають з договорів страхування» в розділі «Спори щодо відшкодування збитків у порядку суброгації»також визначено, що при регресі перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

При цьому, слід враховувати положення ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. ст. 254, 255 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відтак, беручи до уваги наведені норми права, господарський суд зазначає, що перебіг строку позовної давності у даному випадку починається з 16.07.2008року, тобто з наступного дня після 15.07.2008року - дати виплати страхового відшкодування (тобто настання події, з якою повязано початок перебігу строку позовної давності), і відповідно трирічний строк позовної давності закінчується 15.07.2011року.

ПАТ «ПРОСТО-страхування»(позивач у справі) звернулось з даним позовом до суду 15.07.2011року, як вбачається з відмітки календарного кліше штемпелю відділення поштового звязку на поштовому конверті (а.с. 62 том 1), а відтак судом встановлено, що строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на 0,46грн., господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачами належним чином не спростованими, проте, враховуючи невірний арифметичний розрахунок суми страхового відшкодування, яке підлягало виплаті позивачем, господарський суд зазначає, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 187249,54грн., з яких 25245,00грн. підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», а 162004,54грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція». В іншій частині позову, а саме в стягненні 0,02грн. виплаченого страхового відшкодування суд відмовляє.

Відповідно до абз. 2. п. 4.2. Розяснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Згідно абз. 4 п. 9 вищезазначеного Розяснення Вищого господарського суду України Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, враховуючи вищезазначене, покладаються на відповідачів пропорційно розмірам задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експедиція»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33269068) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м.Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 162 004 (сто шістдесят дві тисячі чотири) грн. 54 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 1 619 (одну тисячу шістсот девятнадцять) грн. 90 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 17коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м.Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 25 245 (двадцять пять тисяч двісті сорок пять) грн. 00 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 252 (двісті пятдесят дві) грн. 41 коп. державного мита та 31 (тридцять одну) грн. 81коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 14.11.2011року