Рішення № 19283599, 03.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2011 р. Справа № 25/106-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Астрей”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агронафтобізнес”, смт. Баришівка, Баришівський район, Київська область

про стягнення 80 624,92 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1.(довіреність від 01.09.2011 № б/н);

відповідача не зявився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Астрей” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агронафтобізнес” (далі відповідач) про стягнення 80 624,92 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Разом з позовними вимогами позивач заявив про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно та продукцію відповідача і також на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме невжиття зазначеного заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, судом у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Ухвалою суду від 22.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.09.2011.

У судове засідання 08.09.2011 представник відповідача не зявився, розгляд справи відкладено на 13.10.2011.

У судове засідання 13.10.2011 представник відповідача повторно не зявився, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 27.10.2011.

Також, у судовому засіданні 13.10.2011 позивач у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, надав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою від 13.10.2011 клопотання задоволено, строк розгляду справи продовжено, розгляд справи відкладено на 27.10.2011.

27.10.2011 представник відповідача не зявився в судове засідання, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 03.11.2011.

03.11.2011 присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 3.6. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом, у свою чергу, було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 98, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі укладено договір про постачання нафтопродуктів від 21.04.2010 № 21-04-2010 (далі Договір), відповідно до умов якого, продавець позивач бере на себе зобовязання передати у власність покупця відповідача, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти (далі товар) на умовах, що передбачені Договором і Додатками до нього (частина 1 розділу 1 Договору).

Відповідно до частини 1 розділу 2 Договору ціна товару обумовлюється у Додатках до Договору, які є невідємною його частиною.

Покупець сплачує кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури (або Додатку до Договору) в строки, що вказані у Додатку на поставку даної партії товару (частина 3 розділу 2 Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в момент, коли продавець проводить постачання товару покупцю, до останнього переходить право власності на цей товар після повного розрахунку з покупцем, згідно з Додатком.

Згідно з пунктом 9.1. Договору всі суперечки, що зявилися між сторонами у процесі виконання Договору, підлягають урегулюванню у господарському суді по місцю знаходження відповідача (без досудового урегулювання).

Договір вступає у силу з моменту підписання його сторонами і діє у частині постачань до 31.12.2009, а у частині розрахунків до повного завершення розрахунків між сторонами (пункт 12.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач згідно видаткової накладної від21.04.2010 № РН-0000032 передав відповідачу товар дизельне паливо на суму 80624,92грн., а відповідач на підставі довіреності від 21.04.2010 серіїЯДЧ № 556612 вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та з боку відповідача скріплена його печаткою, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Для оплати переданого товару позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру від 21.04.2010 № СФ-0000027 на суму 80684,92грн., у якому також встановив строк оплати, а саме: рахунок дійсний до сплати до 22.04.2010.

Однак, відповідач, в порушення своїх договірних зобовязань, за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, у звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми 80624,92грн.

На підтвердження невиконання відповідачем зобовязання з оплати отриманого товару у повному обсязі позивачем надано довідку від30.08.2011 №028-35-01-055/682, видану Жилянським відділенням Публічного акціонерного товариства «БТА Банк»про те, що на рахунок позивача станом на 29.08.2011 кошти від відповідача не надходили.

З урахуванням статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на те, що вказану довідку підписано уповноваженою особою банківської установи та скріплено відбитком її печатки, суд бере до уваги зазначену довідку у якості письмового доказу невиконання відповідачем зобовязання з оплати отриманого ним від позивача товару на суму 80624,92грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою погашення заборгованості. В підтвердження надіслання претензії позивач надав до суду чек “Укрпошти” від 26.05.2011 № 8946 та опис вкладення у цінний лист, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Однак, вказану кореспонденцію відповідачем не отримано у звязку з поверненням вищевказаної претензії на адресу позивача з довідкою “Укрпошти”, де було вказано причину повернення, а саме: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пунктів 116 та 119 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Не вручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у звязку з чим за останнім на час розгляду справи існує заборгованість в розмірі 80684,92грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 80684,92грн. заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат на сплату державного мита і витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агронафтобізнес” (07500, Київська область, Баришівський район, смт.Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 88, код ЄДРПОУ 23237153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Астрей” (02152, м. Київ, проспект Тичини, буд. 20, код ЄДРПОУ 34875885) 80684 (вісімдесят тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 92 коп. заборгованості, 806 (вісімсот шість) грн. 25 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 08.11.2011