Рішення № 19283424, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/37907.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Веста - Дніпро»

про стягнення 58901940,97 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 11/364 від 31.03.11., ОСОБА_2 представник за довіреністю № 11/862 від 02.09.11.

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 351 від 04.10.11.

від третьої особи: ОСОБА_4 представник за довіреністю № 27-10/11 юр від 27.10.11

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»частки страхового відшкодування в розмірі 58901940, 97 грн., в тому числі: 57788910, 72 грн. основного боргу, 932538, 86 грн. пені, 180491, 39 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 порушено провадження у справі № 53/379, розгляд справи призначено на 10.10.2011.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2011 зявився та подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, у звязку з частковою оплатою заборгованості відповідачем та припинення провадження у справі в цій частині. З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування в розмірі 20049692,45 грн.

Також в судовому засіданні 10.10.2011 представник позивач подав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні відповідачу в розмірі 20075428,45 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2011 надав суду письмові заперечення на позов та заявив клопотання про витребування додаткових доказів по справі у ЗАТ “Вест Дніпро”. Своє клопотання відповідач обґрунтував необхідністю зясування точного переліку нерухомого майна, яке передавалося в іпотеку “ВАТ “ВТБ Банк”, а також з метою зясування, чи перебувало приміщення позиції № 145 загальною площею 3768,60 кв. м. у власності Страхувальника (ЗАТ “Веста-Дніпро”) та у іпотеці ВАТ “ВТБ Банк” (Іпотекодержатель) за Іпотечним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 розгляд справи відкладено на 31.10.2011, відмовлено позивачу у задоволенні заяви щодо забезпечення позову, задоволено клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 31.10.2011р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21217333, 90 грн., в тому числі: 18936662, 20 грн. основного боргу, 1910833, 05 грн. пені, 369838, 65 грн. 3% річних.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні 31.10.2011 оголошено перерву до 07.11.2011, залучено третю особу.

В судовому засіданні 10.11.2011 представником відповідача заявлено письмові клопотання про витребування доказів, зокрема, інформаційні довідки про нотаріальні дії, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із зазначенням відомостей про склад (опис) предмету іпотеки) за 09.11.2007 за реєстровим номером 3713, 05.12.2008 (щодо реєстрації Іпотечного договору від 09.11.2007 реєстр. № 3713), 04.03.2008 за реєстровим номером 705, 12.02.2009 (щодо внесення виправлень до Іпотечного договору від 09.11.2007, реєстр. № 3713), 26.06. 2009 за реєстровим номером 858, 16.07.2007 (щодо реєстрації змін до Іпотечного договору від 09.11.2007, реєстр. № 3713), 10.11.2010 за реєстровим номером 1685, 31.05.2011 за реєстровим номером 874 та 28.07.2011 (щодо реєстрації змін до Іпотечного договору від 09.11.2007, реєстр. № 3713) в Першій Київській державній нотаріальній конторі (01135, місто Київ, просп. Перемоги, 11), Державному підприємстві "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, а також інформаційні довідки про нотаріальні дії, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та засвідчені копії витягів з Державного реєстру іпотек за 09.11.2007 за реєстровим номером 3713, 05.12.2008 (щодо реєстрації Іпотечного договору від 09.11.2007 реєстр. № 3713), 04.03.2008 за реєстровим номером 705, 12.02.2009 (щодо внесення виправлень до Іпотечного договору від 09.11.2007, реєстр. № 3713), 26.06.2009 за реєстровим номером 858, 16.07.2007 року (щодо реєстрації змін до Іпотечного договору від 09.11.2007, реєстр. № 3713), 10.11.2010 за реєстровим номером 1685, 31.05.2011 за реєстровим номером 874 та 28.07.2011 (щодо реєстрації змін до Іпотечного договору від 09.11.2007, реєстр. № 3713) у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5. Клопотання мотивне тим, що зазначені відомості мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшов висновку що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки предметом судового розгляду не є факт включення або не включення приміщення № 145 до предмету іпотеки за іпотечним договором, до того ж страховий випадок розповсюджувався не лише на зазначене приміщення, а на увесь майновий комплекс в цілому.

Також, в судовому засіданні 10.10.2011 представником відповідача було заявлене письмове клопотання про виклик приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 для дачі пояснень згідно наведеного переліку питань.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшов висновку що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 не є учасником судового процесу в справі № 53/379, а вимогами статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено можливість встановлення обставин справи лише шляхом надання пояснень особами, які беруть участь в судовому процесі. До того ж, Гоподарським процесуальним кодексом України не передбачено виклику будь-яких осіб з метою надання ними пояснень по справі.

Також, представником відповідача в судовому засіданні було заявлено письмове клопотання про призначення в справі судової криміналістичної експертизи документів у справі, на вирішення якої відповідач просив суд поставити питання щодо способу та часу нанесення відтисків печаток ЗАТ «Веста-Дніпро»та ТОВ «Веста-Індастріал»на договорі б/н від 08.02.2008, яким передбачено право надання права передачі в іпотеку нерухомого майна (зокрема і приміщення 145 загальною площею 3768,6 кв.м.).

Ч. 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшов висновку що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки для вирішення господарського спору в справі № 53/379 потреба у спеціальних знаннях відсутні, до того ж жодна з сторін договору б/н від 08.02.2008, яким передбачено право надання права передачі в іпотеку нерухомого майна (зокрема і приміщення 145 загальною площею 3768,6 кв.м.) не заперечувала щодо способу та часу нанесення відтисків печаток ЗАТ «Веста-Дніпро»та ТОВ «Веста-Індастріал»на зазначеному договорі.

В судовому засіданні 07.11.2011 представник позивача заявлені у позові вимоги, з урахуванням здійснених уточнень, підтримав у повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення умов договору № 113-22 від 01.02.2005 р. та Ковер-ноту № 11/1109074/0411/09/162 від 01.12.2009 р. не виконав зобовязання з оплати частки перестрахового відшкодування, в звязку з чим виник борг в сумі 18936662, 20 грн. Також, за прострочення викоананян свого зобовязання по оплаті частки перестрахового відшкодування, позивач на підставі ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача 1910833, 05 грн. пені та 369838, 65 грн. 3% річних.

Відповідач у письмових запереченнях на позов, а також представник відповідача у судових засіданнях, наголошували на тому, що відповідач визнає збиток в розмірі 39268493,90 грн., що з урахуванням частки відповідача визначеною Дебет-нотою (98,94%) складає 38852248, 52 грн., та заперечив проти задоволення позову в частині стягнення збитків за пошкодження нежитлового приміщення № 145 та суми у розмірі податку на додану вартість, що не включається до суми страхового відшкодування за договором страхування посилаючись на те, що податок на додану вартість включений позивачем до суми страхового відшкодування помилково та нежитлове приміщення не було застраховано за договором страхування.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2005 р. між ЗАТ "Страхова Компанія "Провідна" та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 113-22.

01.12.2009 р. ЗАТ "Страхова Компанія "Провідна" та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»відповідно до договору № 113-22 від 01.02.2005 р. було укладено Ковер-нот № 11/1109074/0411/09/162 на умовах касового збитку у разі перевищення 500000,00 грн., за яким Відповідачем було прийнято у перестрахування частину відповідальності по страхуванню майна за договором добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р., укладеному між ЗАТ "Страхова Компанія "Провідна" та ЗАТ «Веста-Дніпро».

Відповідно до договору добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р. Позивачем було застраховано майнові інтереси ЗАТ «Веста-Дніпро», повязані із володінням, користуванням та(або) розпорядження майном, що знаходиться в іпотеці у ВАТ ВТБ Банк згідно з договором іпотеки від 09.11.2007 р. на загальну страхову суму у розмірі 897541510,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи на момент укладення договору добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р., ЗАТ «ВЕСТА-ДНІПРО»за Іпотечним договором від 09.11.2007 р. передано у іпотеку ВАТ ВТБ Банк Єдиний майновий комплекс підприємства, до складу якого зокрема входила перша черга частини будівель обєкту «Розроблення і виробництво новітніх автономних інтегрованих систем електропостачання з використанням сонячних енергетичних систем, вітроенергоустановок і енергонакопичувачів», літера Б-1, Б1-3, та складається з: у літері Б-1 у цокольному поверсі поз. 67-108; V; на першому поверсі поз. 1, 2, 2а, 2б, 3-17, 17а, 17б, 18, 19, 19а-19д, 20-26, 26а-26д, 123-127, 131, 135, 137, 139-143, 145, 145а, 372-379, 395-399, 399а, 400-412, I, XXIV; на антресольному поверсі поз. 1-9, 11-24, 72-79, II; у прибудові літери Б1-3 на першому поверсі поз. 1-34, 43-50, I-V; на другому поверсі поз. 1-36, I-V; на третьому поверсі поз. 1-50, I-IV; у надбудові літ. Б1-3 поз. 51-57, V, VI; склад кислот літера КБ-1, загальною площею 111, 4 кв.м, ганок літ. кб, навіс літ. кб1, зливна естакада літ № 47, зливний фронт літ. № 48, та частина будівлі корпусу № 48 літ. Б-1, Б1-3, Б2-1 та складається з: на першому поверсі поз. 88а, 92, 93, 94а, 94-98, 101, 146а, 440, 442, а також, згідно п. 2.1.14 Договору іпотеки, все інше майно, яке входить у склад підприємства, як Єдиного майнового комплексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іпотечний договір від 09.11.2007 р. та всі додаткові договори до нього на дату розгляду справи є дійсними та їх дійсність не оспорюється їх сторонами за договором.

За Іпотечним договором від 09.11.2007 р. у іпотеку передано майно, яке належить ЗАТ «Веста-Дніпро»на праві власності та на праві володіння.

Чинним законодавством України (глава 31 ЦК України) передбачено передання права володіння майном третій особі.

Згідно ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Згідно ч. 1 ст. 398 ЦК України правовою підставою для володіння майном є договір, укладений між власником та особою, якій майно було передано власником.

Згідно ст. 323 ЦК України володілець чужого майна несе ризик випадкового знищення та пошкодження такого майна, якщо така умова зазначена в договорі, укладеному з власником майна.

Цивільним кодексом України передбачається передання в заставу майна, що знаходиться у володінні особи, яка є майновим поручителем перед заставодержателем за кредитними зобовязаннями третіх осіб (ст. 583, 587 ЦК України).

Згідно ст. 980 ЦК України передбачено право осіб, володіючих чужим майном на законних підставах та прийнявших на себе зобовязання перед власником майна щодо його страхування, укладати договори страхування відносно такого майна на випадок його пошкодження або знищення.

З матеріалів справи вбачається, що все майно, зазначене у Іпотечному договорі від 09.11.2007 р., укладеному між ЗАТ «Веста-Дніпро»та ВАТ ВТБ Банк, знаходилось у іпотеці на дату укладення договору добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р. між Позивачем та ЗАТ «Веста-Дніпро»та настання страхового випадку.

31.10.2010 р. відбулась подія, яка мала ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р., а саме: внаслідок пожежі було пошкоджено та знищено, застраховане за цим договором страхування, майно, що знаходилось за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34.

Відповідно до п. 3.4.1 договору № 113-22 від 01.02.2005 р. Відповідач зобовязався у разі настання страхового випадку перерахувати Позивачу свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов договору і конкретного договору перестрахування, у строк передбачений договором, якщо інше не передбачене договором перестрахування.

Позивач листом вих. № 15-05/14046 від 02.11.2010 р. (вх. № 5626 від 02.11.2010 р.) повідомив Перестраховика про настання страхового випадку за перестрахованим ризиком із майном, застрахованим за договором добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р.

Дана подія була визнана Позивачем та Відповідачем (лист вих. № 1407 від 11.05.2011 р. (вх. № 3142 від 16.05.2011 р.)) страховим випадком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що 20.07.2011 р. Позивачем відповідно з експертним висновком № 11-13418 ТОВ «Свисс Аппрэйзал Раша»та Звітом ТОВ «Укравтоекспертиза-Стандарт»від 17.11.2010 р. було здійснено розрахунок страхового відшкодування у відповідності до умов договору добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р. та складено страховий акт. Сумма страхового відшкодування склала 58408035, 90 грн., з якої частка Відповідача склала 57788910, 72 грн.

За умовами пункту 13.1.3.договору добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р. Позивач зобовязався здійснити виплату страхувальнику - ЗАТ «Веста-Дніпро»суми страхового відшкодування у розмірі прямого (реального) збитку, визначеного на підставі експертного висновку, але не більше страхової суми за кожним обєктом страхування, за винятком франшизи тощо.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування»розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування.

Абзацом 16 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, та що розмір суми страхового відшкодування не може перевищувати розміру матеріального збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Порядок розрахунку розміру завданих збитків за договором добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р. (пункти 13.1.3, 13.2.1, 13.3) було встановлено за домовленістю між Позивачем та ЗАТ «Веста-Дніпро»при його укладенні та який передбачав відшкодування Позивачем збитків, завданих знищенням застрахованого майна у розмірі дійсної вартості майна безпосередньо перед настанням страхового випадку, зменшеної на розмір дійсної вартості застрахованого майна, яке має певну цінність, а саме: у розмірі вартості придбання аналогічного за призначенням та експуатаційно-технічним характеристикам (включаючи витрати на перевезення, монтаж, сплату митних зборів і мита, інших обовязків платежів при страхуванні машин та обладнання), за винятком суми, на яку зменшилась вартість застрахованого майна внаслідок його зносу.

Договір добровільного страхування заставленого майна юридичних осіб № 11/1109074/0411/09 від 28.11.2009 р. не містить умов про виключення із розміру завданих матеріальних збитків суми податку на додану вартість.

Відповідно до п. 8.1 договору № 113-22 від 01.02.2005 р., Позивач має право самостійно приймати рішення про виплату страхового відшкодування з обовязковим дотриманням прав Відповідача, а Відповідач зобовязаний слідувати всім рішенням Позивача з виплати страхового відшкодування.

За результатом врегулювання даного страхового випадку, Позивачем був сформований пакет документів, що передбачений договором № 113-22 від 01.02.2005 р., який підтверджує настання страхової події, а також розмір завданого страхувальнику - ЗАТ «Веста-Дніпро»матеріального збитку. Зазначений пакет документів, у тому числі, з урахуванням вимог пункту 8.2 договору № 113-22 від 01.02.2005 р., був наданий Відповідачу, що підтверджується наданої Позивачем Відповідачу Рахунком (Дебет-нота) вих. № 15-05/9190 від 22.07.2011 р. (вх. № 4230 від 22.07.2011 р.) з урахуванням перевищення розміру визначеного матеріального збитку за договором страхування над розміром касового збитку, встановленого у договорі № 113-22 від 01.02.2005 р.

Відповідно пункту 8.2 договору № 113-22 від 01.02.2005 р., Відповідач зобовязаний сплатити Позивачу частину страхового відшкодування відповідно до його частини (обсягові) відповідальності за конкретним договором перестрахування (Ковер-нотом), протягом 5 робочих днів у випадку касового збитку після одержання від Перестрахувальника необхідного пакету документів, при настанні страхового випадку за оригінальним договором страхування.

Відповідно до п. 8.6 Генерального договору, Відповідач зобовязаний, у разі відмови в оплаті своєї частини страхового відшкодування за конкретним договором перестрахування або зменшення своєї частини страхового відшкодування за конкретним договором перестрахування, письмово повідомити про це Позивача протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання Перестрахувальником документів, згідно переліку зазначеного у Генеральному договорі, з обґрунтуванням причин відмови.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем подія була визнана страховим випадком без будь-яких застережень, позивачу не було відмовлено відповідачем у виплаті власної частки перестрахового відшкодування, не було повідомлено про зменшення своєї частки перестрахового відшкодування у строки, передбачені договором № 113-22 від 01.02.2005 р.

Страхове відшкодування - у строки, передбачені договором № 113-22 від 01.02.2005 р., відповідачем позивачу не сплачене.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2011 р. відповідач повідомив про визнання частки у збитку на суму 39373533,34 грн. без обґрунтування підстав зменшення своєї частки перестрахового відшкодування по відношенню до суми збитку, визначеної Позивачем відповідно до виставленого Рахунку (Дебет-ноту) вих. № 15-05/9190 (вх. 4230 від 22.07.2011 р.).

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 1 від 23.08.2011р. вих. № 03-08/10838 з вимогою про оплату заборгованості в сумі 58482377,65 грн. Відповідач відповіді на вказану претензію не надавав, обовязок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Судом встановлено, що відповідач після порушення провадження у справі частково погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями позивача, які долучені до матеріалів справи. Таким чином, станом на дату винесення рішення сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 18936662, 20 грн.

У ході розгляду справи відповідач не надав суду доказів належного виконання своїх зобов'язань за умовами договору № 113-22 від 01.02.2005 р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обовязку щодо вчасної оплати частки перестрахового відшкодування за договором № 113-22 від 01.02.2005 р. , відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18936662,20 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем, в строк передбачений договором № 113-22 від 01.02.2005 не було здійснено оплату частки перестрахового відшкодування в сумі 18936662,20 грн., станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 18936662,20 грн., яка є простроченою, а відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та пені втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку позивача, який судом перевірено та з яким суд погоджується, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідачам на користь позивача складає 369838, 65 грн., а пені - 1910833, 05 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог (з урахуванням здійснених позивачем уточнень), у звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18936662, 20 грн. основного боргу, 1910833, 05 грн. пені та 369838, 65 грн. 3% річних.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна»(03049, м. Київ, пр-т Т. Шевченка, 37/122, код ЄДРПОУ 23510137), 18 936662, 20 грн. 00 коп. основного боргу, 1910833, 05 грн. 00 коп. пені, 369838, 65 грн. 00 коп. 3% річних, а також 25 500,00 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 14.11.2011