Рішення № 19283313, 11.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/45111.11.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний

завод»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Теплобуд»

простягнення 4 581,86 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Теплобуд»про стягнення 4581,86 грн., з яких 3924,40 грн. основного боргу, 280,67 грн. індексу інфляції, 105,15 грн. 3% річних та 271,64 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.11.11 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.11.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.10 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Плінт»(надалі позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Роміка»(надалі відповідач) за накладною на реалізацію товарно-матеріальних цінностей № 222 було поставлено товар (гумову крихту) на загальну суму 8924,40 грн.

Позивачем 15.07.10 р. виставлено відповідачу рахунок № 184 на оплату товару, а саме крихти гумової в кількості 4020 кілограм, на загальну суму 8924.40 грн.

Відповідно до банківської виписки від 20.07.10 р. відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої продукції у розмірі 5000,00 грн.

13.10.10 р. позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 299 від 07.10.10 р., в якій вимагав в 10-денний термін погасити заборгованість. Відповіді від відповідача на вказану претензію станом на день розгляду справи позивачем не отримано, оплата поставленого товару не проведена.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, між сторонами відсутні будь-які інші відносини, на підставі яких могла здійснюватись поставка товару.

Частинами 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач у своїй заяві посилається на те, що претензія вих. № 299 від 07.10.10 р. була направлена відповідачу 13.10.11 р., а тому, з урахуванням терміну поштового перебігу, обовязок щодо сплати відповідачем суми заборгованості мав бути виконаний 29.10.11 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування за період з 29.10.10 р. по 19.09.11 р. 280,37 грн. індексу інфляції та 105,15 грн. 3 % річних є правомірним, оскільки відповідає вимогам закону, матеріалам справи та підтверджується належним розрахунком, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 3924,40 грн. заборгованості, 280,37 грн. індексу інфляції та 105,15 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами, оскільки такий вид штрафних санкцій випливає з договору позики, а не з договорів поставки.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія Теплобуд»(04050 м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 32386681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод» (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 35558633) 3924 (три тисячі девятсот двадцять чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 280 (двісті вісімдесят) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 105 (сто пять) грн. 15 коп. 3% річних, 95 (девяносто пять) грн. 95 коп. державного мита, 222 (двісті двадцять дві) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.11.2011