Рішення № 19283155, 15.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/22015.11.11 За позовом Закритого акціонерного товариства «Діадема»

До

Третя особаПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Женева»

провизнання зобовязання таким, що припинило свою дію

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 02.09.2011 року; Від відповідача:

Від третьої особи:ОСОБА_2. представник за довіреністю від 08.07.2010 року;

ОСОБА_3 представник за довіреністю від 30.03.2011 року

2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Діадема», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»про визнання рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року такою, що припинила свою дію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.01.2011 року ЗАТ «Діадема» виконало перед ПАТ «ПроКредит Банк»свої зобовязання за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 року та за договорами траншу у повному обсязі. 07.06.2011 року позивач звернувся до відповідача із листом № 53, у якому просив вважати рамкову угоду такою, що припинила свою дію. Однак, у відповідь на лист позивача, відповідач повідомив, що рамкова угода не припинила свою дію і буде діяти до 29.10.2012 року. Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року такою, що припинила свою дію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.10.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2011 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд, окрім вимоги щодо визнання рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року такою, що припинила свою дію, також визнати договір застави № 768-Д32 таким, що припинив свою дію.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.10.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що законодавством не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересу як визнання зобовязання таким, що припинило свою дію.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Женева».

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилався на те, що на забезпечення виконання зобовязань за рамковою угодою та кредитних договорів до неї, між відповідачем та ТОВ «Женева»було укладено договір іпотеки № 768-ІД02. В позовній заяві ЗАТ «Діадема»просить визнати рамкову угоду № 768 від 29.12.2002 року такою, що припинила свою дію. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору. Таким чином, у разі припинення рамкової угоди, припиниться договір іпотеки, що вплине на права або обовязки ТОВ «Женева».

Згідно із ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи викладене, суд залучив ТОВ «Женева»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 10.10.2011 року залучено ТОВ «Женева»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вмиог на предмет спору, та відкладено розгляд справи на 24.10.2011 року.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 24.10.2011 року не зявились, однак через загальний відділ діловодства суд подали клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2011 року підтримав клопотання позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду від 24.10.2011 року відкладено розгляд справи до 07.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2011 року подав заяву про уточнення позовних вимог та збільшення їх розміру, відповідно до якої просив суд визнати правовідносини за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 року припиненими, визнати правовідносини за договором застави № 768-Д32 від 29.12.2002 року припиненими, виключити з державного реєстру іпотек запис № 10841030 від 16.02.2011 року про державну реєстрацію обтяження права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мануїльського (П. Майбороди), 23, зняти заборону відчуження нерухомого майна, зобовязати нотаріуса зареєструвати зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з поданими позивачем уточненнями.

Представник третьої особи у судовому засіданні 07.11.2011 року заперечував проти задоволення поданої заяви про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 07.11.2011 року оголошено перерву до 08.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2011 року відмовився від заяви про уточнення позовних вимог, поданої 07.11.2011 року та подав нову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати правовідносини за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 року припиненими, визнати правовідносини за договором застави № 768-Д32 від 29.12.2002 року припиненими, звільнити від обтяження шляхом виключення з державного реєстру іпотек запис № 10841030 від 16.02.2011 року, про державну реєстрацію обтяження права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мануїльського (П. Майбороди), 23 та виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис № 1372815 від 12.10.2004 року.

Представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти поданих позивачем уточнень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Беручи до уваги зазначене, зважаючи на викладені в клопотання позивача обставини, суд приходить до висновку, що позивач змінив лише вимогу, обставини на яких ґрунтуються дані вимоги залишилися незмінними.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду заява про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 08.11.2011 року розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2011 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, оскільки вважає, що рамкова угода не припинила свою дію.

Представник третьої особи заперечував проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 08.11.2011 року оголошено перерву до 14.11.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.11.2011 року заперечував проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.

У судовому засіданні 14.11.2011 року оголошено перерву до 15.11.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.11.2011 року подав пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що ЗАТ «Діадема»не наведено передбачених законодавством України підстав для розірвання рамкової угоди № 768, з належним їх обґрунтуванням. Крім того, ЗАТ «Діадема»не надано документів, які підтверджують вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору в порядку ст. 57 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2002 року між Закритим акціонерним товариством «Мікрофінансовий Банк»(надалі - кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Діадема»(надалі - клієнт), була укладена рамкова угода № 768, за якою кредитор на положеннях та умовах цієї угоди та договорів про надання траншу відкриває клієнту кредитну лінію терміном на 36 місяців в розмірі та на умовах, передбачених статтею 2 угоди.

Згідно із п. 1.1 статуту ПАТ «ПроКредит Банк», Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»є повним правонаступником прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк», що внаслідок зміни найменування є повним правонаступником Закритого акціонерного товариства «Мікрофінансовий банк».

29.11.2005 року сторони підписали додаткову угоду № 3 до рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року, відповідно до якої продовжили термін кредитної лінії та встановили, що кредитна лінія відкривається терміном на 120 місяців.

На виконання умов рамкової угоди сторони уклали:

-договір про надання траншу № 1.4014/768 від 29.10.2002 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 17450, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.6940/768 від 28.07.2003 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 10000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.7242/768 від 30.07.2003 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 20000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.11265/768-ДТ1 від 18.06.2004 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 9 000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.11265/768-ДТ2 від 07.07.2004 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 23 060, 38 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.11866/768 від 16.07.2004 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 8 120, 88 дол. США;

-договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № КЛМ 45/786 від 06.10.2004 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50000, 00 дол. США та 265370, 00 грн.;

-договір про надання траншу № 1.12982/768 від 17.03.2005 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50 000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.20059/768 від 29.11.2005 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 70 000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.24188/768 від 29.06.2006 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50 000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.24801/768 від 06.07.2006 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 50000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.24802/768 від 25.07.2006 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 40000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.28050/768 від 26.10.2006 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 19 801, 98 дол. США та 100000, 00 грн.;

-договір про надання траншу № 1.30629/768 від 22.03.2007 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 99 009, 90 дол. США та 500000, 00 грн.;

-договір про надання траншу № 1.31638/768 від 24.04.2007 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 49504, 95 дол. США та 250000, 00 грн.;

-договір про надання траншу № 1.37327/768 від 26.02.2008 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 105000, 00 дол. США;

-договір про надання траншу № 1.38325/768 від 11.04.2008 року, відповідно до якого відповідач надав позивачеві транш у сумі 9 900, 99 дол. США та 50000, 00 грн.

В забезпечення виконання зобовязань за рамковою угодою та договорами про надання траншу, сторони 29.10.2002 року уклали договір застави нерухомого майна нежилого приміщення № 768-Д32 (надалі договір застави).

Відповідно до п. 1.1 договору застави, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року та договорів про надання траншів (договорів гарантій, овердрафту та договорів про відкриття акредитиву), які є невідємними частинами рамкової угоди, укладеної між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якої заставодавець зобовязується перед заставодержателем повернути кредит, що надається йому у вигляді відновлювальної кредитної лінії, строком на 36 місяців у розмірі 50000, 00 дол. США, сплатити відсотки за користування кредитом, неустойку та інші штрафні санкції в розмірі, строки та на умовах, передбачених рамковою угодою.

Згідно із п. 1.2 договору застави, в забезпечення виконання зобовязань, вказаних у п. 1.1 договору, та всіх стягнень, передбачених рамковою угодою, а також витрат, повязаних з реалізацією застави, заставодавець передає у заставу нерухоме майно нежиле приміщення 10/100 частини від нежилих приміщень в будинку площею 597, 8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Мануїльського, 23, яке належить йому на праві колективної власності, ів на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

На підставі зазначеного договору, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна нежилого приміщення 10/100 частини від нежилих приміщень, розташованого по вулиці Мануїльського, 23 у місті Києві, що належить Закритому акціонерному товариству «Діадема».

29.11.2005 року угодою про внесення змін до договору застави, збільшено ліміт заборгованості, виконання якого забезпечується, до 300000, 00 дол. США.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначає, що станом на 06.06.2011 року у повному обсязі погасив кредити надані відповідачем на підставі договорів про надання траншів, укладених на підставі рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року.

07.06.2011 року позивач звернувся до відповідача листом № 53, відповідно до якого просив відповідача вважати рамкову угоду № 768 від 29.10.2002 року такою, що припинила свою дію у звязку із повним погашенням заборгованості в межах рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року.

У відповідь на лист позивача, відповідач зазначив, що станом на 05.08.2011 року, згідно рамкової угоди нараховані суми кредиту, відсотків та пені є погашеними. Однак, ні рамкова угода № 768 від 29.10.2002 року, ані договір застави нерухомого майна нежитлового приміщення № 768-Д32, не припинили свою дію і діють до 29.10.2012 року.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання правовідносин за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 року та правовідносин за договором застави № 768-Д32 від 29.10.2002 року припиненими.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики.

Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено право позичальника в односторонньому порядку до настання строку надання кредиту відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі.

Як вбачається із договорів про надання траншів, укладених на підставі рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року, договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до повного погашення позичальником кредитної заборгованості (штрафних санкцій, відсотків за користування, суми кредиту).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем погашена заборгованість по договорам про надання траншів у повному обсязі, а тому суд приходить до висновку, що зазначені договори припинили свою дію.

Відповідно до п. 4.5 рамкової угоди, дана угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами при умові наявності відтиску круглої печатки кредитора для договорів і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даною угодою та договорів про надання траншу (договорів гарантії, овердрафту та договорів про відкриття акредитиву).

Проаналізувавши зміст рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року з урахуванням додаткових угод до неї, суд робить висновок про те, що єдиним зобовязанням встановленим даною угодою є зобовязання відповідача надавати позивачеві кредитні кошти в межах ліміту 300000, 00 дол. США на строк 120 місяців.

Як зазначалося раніше, листом № 53 від 07.06.2011 року позивач відмовився від надання у подальшому відповідачем кредиту.

Крім того, як зазначалося раніше всі договори укладені на підставі рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року припинили свою дію.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що всі зобовязання встановленні рамковою угодою та договорами укладеними на підставі рамкової угоди виконанні, суд приходить до висновку, що рамкова угода № 768 від 29.10.2002 року припинила свою дію.

Водночас, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що на підставі ч. 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право тільки за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і втому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Суд не погоджується з даними запереченнями відповідача враховуючи наступне.

Стаття 214 ЦК України не передбачає односторонньої відмови від договірного правочину. Відсутнє в ній також застереження, що вона можлива у випадках, передбачених договором або законом. Між тим ст. 525 ЦК України проголошується принцип недопустимості односторонньої відмови від зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, договором або законом може передбачатися одностороння відмова від зобовязання.

Як вказувалося раніше, законом, а саме ст. 1056 ЦК України, встановлено право позичальника відмовитися від отримання кредиту до настання строку надання кредиту.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні способи захисту закріплені ст. 20 ГК України.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання правовідносин за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 року припиненими підлягають задоволенню, у звязку із її повним виконанням.

Відповідно до ст.593 ЦК України з припиненням зобовязання, забезпеченого заставою, право застави припиняється. Аналогічну норму закріплено в ст. 28 Закону України «Про заставу» і ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із п. 6.1 договору застави, цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання заставодавцем своїх зобовязань за рамковою угодою, або при настанні одного із випадків, передбачених статтями 28, 29 Закону України «Про заставу».

Враховуючи викладене, оскільки основне зобовязання є припиненим, суд визнає правовідносини за договором застави нерухомого майна нежилого приміщення № 768-Д32 від 29.10.2002 року припиненими.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження щодо рухомого майна також вносяться до державного реєстру.

Судом встановлено, що з метою забезпечення зобовязань позивача перед відповідачем за рамковою угодою та укладених на її підставі договорів до відповідних державних реєстрів внесені такі записи:

- до Державного реєстру іпотек: обтяження іпотекою № 10841030, зареєстроване 16.02.2011 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_4., щодо нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мануїльського (П. Майбороди), 23;

- до Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна: обтяження реєстраційний запис № 1372815 від 12.10.2004 року, внесений реєстратором Другою Київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., № 270 від 29.10.2002 року.

Cистемний аналіз норм Законів України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням ч.2 ст. 124 Конституції України дозволяє зробити висновок про те, що скасування обмежень і обтяжень, які накладені на предмет застави, можливе двома основними способами за ініціативою стягувача або, якщо стягувач безпідставно відмовляється звернутися до реєстратора з відповідною заявою безпосередньо за рішенням суду. За таких обставин, оскільки судом встановлено, що зобовязання позивача за рамковою угодою № 768 від 29.10.2002 року та договорами укладеними на її підставі наразі є припиненими, а відповідач, ухиляючись від звернення до реєстратора з заявою про виключення з реєстру відповідних записів щодо належного позивачу майна, перешкоджає власнику вільно розпоряджатися таким майном, - позовні вимоги щодо звільнення від обмежень безпосередньо на підставі судового рішення, є правомірними і цілком відповідають встановленим законодавством способам захисту цивільних прав, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85, 115 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими правовідносини між Закритим акціонерним товариством «Діадема»(04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 23; код ЄДРПОУ 24377399) та Приватним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333), які виникли на підставі рамкової угоди № 768 від 29.10.2002 року.

3. Визнати припиненими правовідносини між Закритим акціонерним товариством «Діадема»(04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 23; код ЄДРПОУ 24377399) та Приватним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333), які виникли на підставі договору застави № 768-Д32 від 29.10.2002 року.

4. Звільнити від обтяження шляхом виключення з державного реєстру іпотек запис № 10841030 від 16.02.2011 року, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., і зареєстрованим у реєстрі за № 2302, про державну реєстрацію обтяження права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мануїльського (П. Майбороди), 23.

5. Звільнити від обтяження шляхом виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна реєстраційний запис № 1372815 від 12.10.2004 року, внесений реєстратором Другою Київською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4., № 270 від 29.10.2002 року.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Діадема»(04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 23; код ЄДРПОУ 24377399) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 16.11.2011 року