Рішення № 19283153, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/41714.11.11

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-400"

про стягнення 9763,33 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 04/01-11_С від 04.01.2011

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " А-400" суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9763,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" на підставі договору №АС002928 від 16.06.2009 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Форд, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 1191, 1172 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду завдану працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків. У звязку з тим, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 порушено провадження по справі № 53/417, розгляд справи призначено на 17.10.2011.

В судове засідання 17.10.2011 зявився представник позивача та надав суду документи на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі частково.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача в засідання суду та не виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд ухвалою від 17.10.2011 відклав розгляд справи на 14.11.2011.

В судовому засіданні 14.11.2011 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.06.2009 між ТДВ «ВіДі-Страхування»та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АС002928, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Форд, д.н. НОМЕР_1.

15.10.2009 у м. Києві на вул. Мельникова, 5 в м. Києві сталася ДТП за участю автомобілів Форд, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3. та Рута-20, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 який працює водієм в ТОВ «А-400».

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2009 у адміністративні справі №3-13475/09 (постанова від 01.08.2011 у справі № 3-13475/09 про виправлення описки), відповідно до якої ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту № 467 від 20.11.2009 про визначення вартості матеріального збитку, виданого ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка», вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля марки Форд, реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 9680,33 грн.

На підставі страхового акту №АС-002153 від 04.01.2010, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором прийняв рішення про виплату ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 9763,33 грн., яка і була виплачена згідно з платіжними дорученнями.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9763,33 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Рута-20, д/н НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Форд, належить ТОВ «А-400»(постанова районного суду, лист від 25.06.2011 № 10/9538 УДАІ) та знаходився під керуванням ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 працює водієм у ТОВ «А-400».

Вина ОСОБА_2. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля Рута-20, д/н НОМЕР_2 відшкодовується ТОВ «А-400».

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю Форд було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-400" (04123, м. Київ, вул. Галицька, 13, літ. А, код ЄДРПОУ 19115800, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул.. В. Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) суму страхового відшкодування у розмірі 9763,33 (девять тисяч сімсот шістдесят три) грн., державне мито у розмірі 102,00 (сто дві) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 (двісті тридцять шість) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 16.11.2011