Рішення № 19283146, 14.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/49314.11.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»

доПублічного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про відшкодування збитку в порядку регресу 12805,04 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 19-2-4/12 від 27.09.11.

від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» збитків в порядку регресу в розмірі 12805,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі полісу добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_4 від 14.03.2008 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Нісан, д.н. НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Шкода, д.н. НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «Європейський страховий альянс»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №НОМЕР_3), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 порушено провадження по справі № 53/493, розгляд справи призначено на 14.11.2011.

В судовому засіданні 14.11.2011 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.03.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі - Позивач) та ОСОБА_2 укладено Поліс добровільного страхування транспортного засобу № НОМЕР_4 (далі - Поліс), відповідно до якого застраховано транспортний засіб Нісан (державний номер НОМЕР_1).

Автомобіль Нісан (державний номер НОМЕР_1) належить страхувальнику, ОСОБА_2. на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

Згідно із Полісом страховим випадком є пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Страховий випадок настав 28.10.2008р. на вул. Л. Гавро в м. Києві, а саме: відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобілів Мззап (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2 та Шкода (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується розширеною довідкою ДАІ № 8259458.

ОСОБА_2 на момент ДТП мав право керуванням автомобілем Нісан (державний номер НОМЕР_1), що підтверджується посвідченням водія НОМЕР_6 виданим на його імя.

Відповідно до висновку спеціаліста № 2962 експертного авто товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 19.11.2008 ТОВ «Ексертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Нісан, д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 13175,70 грн.

За наслідками зазначеної вище ДТП позивачем було складено страховий акт № 53339 від 24.12.2008р. та на підставі Рахунку № НОМЕР_7 від 09.12.2008р. виплачено страхувальнику, ОСОБА_2., страхове відшкодування в розмірі 13 315,04 грн.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник (ОСОБА_2.) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2008р. у справі № 3-39254 визначено, що зазначена вище ДТП відбулась внаслідок порушення водієм автомобіля Шкода (державний номер НОМЕР_2), ОСОБА_3, п. 10.3 правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001р. № 1306, а також визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Отже, саме ОСОБА_3 є особою, відповідальною за завдану ОСОБА_2. шкоду.

Слід зазначити, що ОСОБА_3 на період з 09.04.2008р. по 08.04.2009р. застрахував свою цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Шкода (державний номер НОМЕР_2) шляхом укладання із Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»(далі Відповідач) полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

У відповідності до ст. 5 Закону України № 1961 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961) об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, Відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_3 транспортного засобу Шкода (державний номер НОМЕР_2).

Стаття 22 Закону № 1961 передбачає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Нісан, становить 13175,70 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 13315,04 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Враховуючи зазначене вище та керуючись ст. 35 Закону № 1961, Позивач звернувся до Відповідача із Регресною вимогою від 15.06.2009р. № 88 про відшкодування шкоди на суму 13 315,04 грн., яку Відповідач отримав 15.06.2009р. та зареєстрував за вхідним № 1445.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок відповідач не виконав.

Слід також зазначити, що п. 2 Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 передбачена франшиза (згідно із Законом України «Про страхування»- франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування) у 510 (п'ятсот десять грн.) 00 коп.

Отже, Відповідач має в порядку регресу відшкодувати Позивачу шкоду в розмірі 12 805,04, а саме суму завданої при ДТП шкоди без врахування франшизи: 13 315,04 грн. 510,00 грн.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 12805,04 грн. страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПАТ «Європейський страховий альянс»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 12805,04 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті»(01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35; ідентифікаційний код 24580961) суму страхового відшкодування у розмірі 12 805 (дванадцять тисяч вісімсот пять) грн. 04коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 16.11.2011