Рішення № 19283069, 31.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/18631.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва

Простягнення 3792910,40 грн.

Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий

суддя Курдельчук І.Д.

суддя Cмирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № 224 від 30.06.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва про стягнення 3643135,35 грн. основного боргу, 55712,58 грн. пені, 83279,39 грн. інфляційних втрат, 10783,08 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на виконання укладеного між сторонами Договору № 00004А/2-03 від 01.02.2002 року надав відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, проте відповідач зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати в повному обсязі не виконав.

Ухвалою від 14.06.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.06.2011 року.

В судовому засіданні 24.06.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.06.2011 року подав додаткові документи по справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити.

У звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 24.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 01.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі та подав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 01.08.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники сторін в судовому засіданні 01.08.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/186, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 01.08.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.08.2011 року.

В судовому засіданні 29.08.2011 року представники сторін надали усні пояснення по суті спору.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/186.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 29.08.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Курдельчук І.Д., Смирнова Ю.М.

Ухвалою суду від 29.08.2011 року розгляд справи призначено на 26.09.2011 року.

В судовому засіданні 26.09.2011 року представник позивача надав заяву відповідно до якої уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 3643135, 35 грн. основного боргу, 79591, 27 грн. пені, 36940, 46 грн. інфляційних втрат та 15785, 22 грн. 3 % річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2011 року надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.09.2011 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.10.2011 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2011 року представник позивача надав додаткові документи по справі та усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 31.10.2011 року не зявився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд розглянув та відхилив клопотання відповідача, як безпідставне та необґрунтоване, оскільки жодного доказу на обґрунтування обставин викладених в клопотанні не надано, крім того, строк розгляду даної справи закінчився.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.10.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Київводоканал», яке перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», що підтверджується статутом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», свідоцтвом про його державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі постачальник, позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (далі абонент, відповідач) було укладено договір № 00004А/2-03 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

За цим Договором постачальник зобовязувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязувався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (надалі-Правила).

В силу положень п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним обємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Порядок розрахунків сторони погодили, п.п. 3.4 -3.6 Договору, відповідно до п. 3.5 Договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у пятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів банківської установи.

Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

П. 3.7 Договору, визначено, що постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами не забороненими чинними нормативними актами.

Крім того, в силу положень п. 5.5 Договору, у разі відсутності у абонента розрахункового рахунку у банківській установі, оплата здійснюється у такому порядку: абонент отримує у постачальника до 5-го числа кожного місяця платіжний документ для оплати спожитих послуг та розраховується згідно п.п. 3.5, 3.7 цього Договору (при обємах водоспоживання до 5 м.куб. на місяць, оплата може здійснюватись абонентом один раз у квартал).

Відповідно до п. 2.2. Договору, при зміні банківських та казначейських реквізитів абонент повідомляє про це постачальника в семиденний термін.

Натомість, відповідач всупереч положень п.п. 2.2, 5.5 Договору про зміну банківських реквізитів повідомив постачальника лише 05.07.2011 року (лист № 08-1527 від 05.07.2011 року міститься у справі), для отримання у постачальника платіжних документів на оплату спожитих послуг свого представника не направив.

Позивач відповідно до уточненого розрахунку просив суд стягнути з відповідача 3643135, 35 грн. боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 79591, 27 грн. пені, 36940, 46 грн. інфляційних втрат та 15785, 22 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач визначив вищезазначену заборгованість виходячи з наступних розрахунків:

- вартість наданих послуг щодо водопостачання 15068497, 00 грн.;

- сплачено 11433, 548, 87 грн. (з урахуванням перерахунку в сумі 8187, 22 грн.).

В суму заборгованості позивачем включена, також, заборгованість за воду, яка іде на підігрів в теплові пункти, що перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

Пунктами 3.1, 3.3 Договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника зареєстрованого постачальником.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду і питне водопостачання»та «Про житлово-комунальні послуги». Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Зважаючи на те, що балансоутримувачем теплових пунктів є ПАТ «Київенерго», зареєстровані лічильники відповідача в теплових пунктах також відсутні (п. 3.1 Договору), останній не зобовязаний сплачувати позивачу вартість зазначеної води.

Як вбачається з матеріалів справи, частина вартості холодної води, що іде на підігрів відшкодована мешканцями при оплаті послуги гарячої води через ГІОЦ, решта несплаченої вартості води, що іде на підігрів та врахована позивачем в заборгованість відповідача складає 1831 075, 28 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач відомості повідомлені позивачем спростував частково, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 1812 060, 07 грн. (3643135, 35 грн. 1831075, 28-грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2. Договору, встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги з водопостачання та водовідведення, керуючись п. 4.2. Договору та відповідно до уточненого розрахунку нарахував просить стягнути з відповідача пеню в сумі 79591, 27 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, встановленої судом суми заборгованості та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 39587, 92 грн. перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь, згідно уточненого розрахунку інфляційні втрати в розмірі 36940, 46 грн. та 3 % річних в розмірі 15785, 22 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах розрахунку позивача з урахуванням встановленої судом суми боргу, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають частково до стягнення інфляційні втрати в розмірі 18373, 83 грн. та 3% річних в сумі 7851, 41 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району міста Києва (02217, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 1812060 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч шістдесят) грн. 07 коп. основного боргу, 39587 (тридцять девять тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 92 коп. пені, 18373 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят три) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 7851 (сім тисяч вісімсот пятдесят одна) грн. 41 коп. 3 % річних, 18788 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 73 коп. державного мита та 119 (сто девятнадцять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Курдельчук І.Д.

Суддя Смирнова Ю.М.

Дата підписання рішення:

10.11.2011р.