Рішення № 19283063, 24.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37124.10.11 За позовомпублічного акціонерного товариства «Київенерго»

Докомунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

Простягнення 19813,44 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1. (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»про стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради 19813,44 грн. за договором № 321030 на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме: 17950,37 грн. боргу, 1642,67 грн. інфляційних та 580,40 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/371 та призначено розгляд останньої на 24.10.2011 р..

Представником відповідача подано суду контррозрахунок заборгованості, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб мешканців району в забезпеченні комунальними послугами та не є прибутковою організацією, а в даних правовідносинах він, фактично, є лише посередником між позивачем та мешканцями; кошти, які сплачені бюджетними установами та власниками (орендарями) нежитлових приміщень, надходять на транзитний рахунок комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації»та після розщеплення надходять на розрахункові рахунки виробників послуг, в тому числі й позивача, а отже, відповідач в повному обсязі виконує свої обвязки. З огляду на зазначене, заборгованість за договором на теплопостачання виникла не з вини відповідача, тому нарахування інфляційних та трьох процентів річних є безпідставним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.11.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальною компанією), правонаступником якого є позивач, та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 321030 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору позивач зобовязався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1 Договору відповідач зобовязаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.5 Договору відповідач зобовязаний забезпечувати:

- своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

- своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, за період з грудня 2009 року по серпень 2011 року (включно) позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 76007,60 грн.

Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період.

Факт визнання відповідачем отримання від позивача саме такої кількості послуг підтверджується виконаним відповідачем контррозрахунком заборгованості № 2497 від 21.10.2011 р..

Додатком 1 до Договору сторонами погоджені обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з Додатком 2 до Договору (тарифи та порядок розрахунків):

- у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2);

- у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатку 1 (п. 3);

- дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця (п. 4);

- відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-1 не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 5);

- у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням температури теплоносія (п. 8);

- відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63, оформлену позивачем платіжну вимогу доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9);

- відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, контррозрахунку відповідача та реєстру платежів, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши на його рахунок в рахунок оплати поставленої теплової енергії 57840,20 грн.

Отже, неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 17590,37 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що він не є споживачем більшої частині поставленої теплової енергії, а, фактично є лише посередником щодо них між позивачем та мешканцями, і в повному обсязі виконує свій обовязок по надходженню на транзитний рахунок КП ГІОЦ коштів, які після розщеплення надходять на розрахункові рахунки виробників послуг, в тому числі й позивача, а отже, відповідач в повному обсязі виконує свої обовязки, слід зазначити наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами Договору боржником є саме відповідач і саме він зобовязаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку 2), а отже, він має зобовязання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права у встановленому законодавством порядку звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін до Договору в частині оплати наданих за його умовами послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлену згідно з Договором за період з грудня 2009 року по серпень 2011 року (включно) теплову енергію в сумі 17590,37 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 17590,37 грн.підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних за визначений позивачем період є правомірними. Однак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за перерахунком суду, який міститься в матеріалах справи, в сумі 1561,67 грн. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 81 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню як такі, що арифметично невірно нараховані.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані належними доказами, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 17590,37 основного боргу, 1561,67 грн. інфляційних втрат та 580,40 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 197,32 грн. витрат по оплаті державного мита та 235,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 17590 (сімнадцять тисяч п?ятсот дев?яносто) грн. 37 коп. основного боргу, 1561 (одну тисячу п?ятсот шістдесят одну) грн. 67 коп. інфляційних, 580 (пятсот вісімдесят) грн. 40 коп. трьох процентів річних, 197 (сто дев?яносто сім) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п?ять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 14.11.2011 р.