Рішення № 19283044, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/34908.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Партнер”

До Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус”

Про стягнення 250,70грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 250,70грн. заборгованості (213,97грн. основного боргу, 22,56грн. пені, 4,41грн. 3% річних, 9,76грн. інфляційних втрат), а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/349, розгляд справи було призначено на 20.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 08.11.2011р.

Представник позивача у судове засідання 08.11.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №09/11/04 від 05.11.2004р. та Ковер-ноту №К/556-10/2006 від 22.08.2006р. було виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 2406,83грн., проте відповідач не виконав своє зобовязання щодо виплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 213,97грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 213,97грн. основного боргу.

Відповідач своїх представників у судове засідання 08.11.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 29.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2004р. між позивачем ЗАТ “Страхова компанія “Партнер”, та відповідачем ЗАТ “Страхова компанія “Статус”, було укладено Договір №09/11/04 (далі договір перестрахування), предметом якого є загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків.

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Таким чином, договір перестрахування був укладений позивачем, в якості перестрахувальника, а відповідачем, в якості перестраховика.

Відповідно до п.1.3 договору перестрахування на підставі даного договору сторони укладають договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи, конкретні договори перестрахування, сертифікати перестрахування і т.і.), що мають юридичну чинність і спричиняють відповідальність сторін. Кожен такий договір перестрахування є незалежним від умов будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами.

Відповідно до п.4.11 договору перестрахування встановлено, що положення ковер-нот (конкретних договорів перестрахування) мають переважну силу стосовно положень договору.

Так, 22.08.2006р. між позивачем та відповідачем укладено ковер-нот №К/556-10/2006 по факультативному пропорційному перестрахуванню, страхувальником в якому виступає ТОВ «Август-Україна», обєктом страхування визначено, зокрема транспортний засіб Volkswagen Phaeton, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006р. випуску, який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено печатками сторін, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Застраховано наступні ризики: ДТП, стихійні лиха, пожежа, ПДТО та таємне або відкрите викрадення транспортного засобу.

Згідно п. 7 ковер-ноту термін його дії з 22.08.2006р. по 14.08.2007р.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування” страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

На підставі страхового акту №366/723-10/01 від 13.04.2007р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземного транспорту №723-10/01 від 14.08.2006р., сплатив власнику транспортного засобу Volkswagen Phaeton, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006р. випуску ТОВ «Август-Україна», суму страхового відшкодування у розмірі 2406,83грн., що підтверджується платіжним дорученням №1024 від 23.04.2007р.

Відповідно до п.9.5 Ковер-ноту перестраховик зобовязується протягом 10 днів, після отримання від перестрахувальника документів, що підтверджуються факт настання страхового випадку та розрахунку суми збитків, перерахувати на р/р перестрахувальника або за його дорученням страхувальнику (вигодо набувачу), відповідну долю страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності. Згідно п.4 Ковер-ноту відповідальність перестраховика складає 40000,00грн. (8,89% від страхової суми).

Відповідно, позивач визначив, що розмір частки перестрахового відшкодування відповідача за ковер-нотом щодо транспортного засобу Volkswagen Phaeton, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006р. випуску складає 213,97грн. (8,89%).

Умовами п.8.8 договору перестрахування встановлено, що перестрахувальник по закінченню розслідування страхового випадку надсилає перестраховику лист (рахунок) про виплату його частки страхового відшкодування і комплект наступних документів:

-акт про страховий випадок (інший документ, що фіксує страховий випадок за правилами страховика);

-офіційний висновок (акт, довідка і т.п.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний випадок, якщо договором чи правилами страхування, що підлягають застосуванню, не передбачено інше;

-калькуляцію збитку або копію рахунка (кошторису) на проведені роботи;

-розрахунок частки перестраховика у відшкодуванні збитків;

-копія платіжного доручення з підтвердженням обслуговуючого банку про списання коштів з розрахункового рахунку або видаткового ордеру про оплату перестрахувальником повної суми страхового відшкодування, або власного утримання, або іншого документа, що підтверджує виплату страхового відшкодування чи страхової суми.

Так, позивач надіслав відповідачу лист вих. №2/1404-10 від 07.12.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який, в скою чергу, отримано відповідачем 13.12.2010р., з доданими документами, перелік яких передбачено п.8.8 договору перестрахування., в якому позивач просив відповідача сплатити частку перестрахової відповідальності у сумі 213,97грн.

Відповідно до п.9.3.6 договору перестрахування перестраховик по визнаним ним страховим випадкам зобовязаний перерахувати перестрахувальнику, або по його письмовій вказівці третій особі (страхувальнику, вигодо набувачу, якщо така вказівка н тягне додаткових накладних витрат перестраховика), відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе обсягу відповідальності протягом 15 робочих днів з моменту одержання ід перестрахувальника всіх документів, зазначених у п.8.8 даного договору.

Проте відповідач, у порушення умов п.9.3.6 договору перестрахування та п.9.5 ковер-ноту, не перерахував позивачу частину страхового відшкодування в сумі 940,19грн.

Оскільки відповідач свого обовязку щодо сплати частки перестрахового відшкодування не виконав, грошові кошти у сумі 213,97грн. не сплатив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 213,97грн. основного боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Згідно Закону України “Про страхування” страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частина 1 статті 11 цього ж закону дає поняття “перестрахування”, а саме - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика (перестраховика).

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 2406,83грн. на виконання умов ковер-ноту №К/556-10/2006 власнику транспортного засобу Volkswagen Phaeton, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006р. ТОВ «Август-Україна», що підтверджується платіжним дорученням №1024 від 23.04.2007р.

Також, у відповідності до умов п. 8.8 договору перестрахування, після настання страхового випадку позивачем було направлено відповідачу лист (рахунок) про виплату його частки страхового відшкодування і комплект передбачених п.8.8 договору перестрахування документів, а відповідач свої зобовязання по своєчасній оплаті частки страхового відшкодування у сумі 213,97грн., у строк, передбачений п. 9.3.6 договору перестрахування не виконав..

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 213,97грн. основного боргу по сплаті частини страхового відшкодування є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за несвоєчасну оплату частини перестрахового відшкодування 22,56грн. пені, 4,41грн. 3% річних, 9,76грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.10.4 договору перестрахування встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобовязань сторони сплачують неустойку у розмірі 0,1% від суми платежу за кожен день його прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період часу, за який сплачується неустойка.

Суд враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобовязання по сплаті частини перестрахового відшкодування у строк, передбачений п.9.3.6 договору перестрахування, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені - є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за період прострочення відповідачем зобовязання щодо виплати частини перестрахового відшкодування у сумі 213,97 грн. з 01.01.2011р. (як визначено позивачем) по 01.07.2011р. (шість місяців), з відповідача підлягає стягненню 16,54грн. пені.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобовязання по сплаті частини перестрахового відшкодування у строк, передбачений п.9.3.6 договору перестрахування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4,41грн. 3% річних, 9,76грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Статус” (код ЄДРПОУ 31201694, місцезнаходження: 02160, м. Київ, пр. Возєднання, 15, оф. 109) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Партнер” (код ЄДРПОУ 13958383, місцезнаходження: 39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чапаєва, 75) 213 (двісті тринадцять) грн. 97 коп. основного боргу, 16 (шістнадцять) грн. 54коп. пені, 04 (чотири) грн. 41коп. 3% річних, 09 (девять) грн. 76коп. інфляційних втрат, 99 (девяносто девять) грн. 55 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 33 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

дата підписання рішення 11.11.2011