Рішення № 19282990, 15.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/28715.11.11 За позовомНауково-виробничого приватного підприємства "Пласт"

ДоДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно- Західна залізниця "Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирський"

простягнення 12790,28 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. № 022 від 30.03.2011 р.)

Від відповідача ОСОБА_2. (дов. № 3522-НЮ від 08.09.201 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Науково-виробниче приватне підприємство "Пласт" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно- Західна залізниця "Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирський" про стягнення 12790,28 грн. за поставлений товар, з яких 11880, 00 грн. основної заборгованості за поставлений товар, 760,32 грн. інфляційних втрат, 149,96 грн. трьох відсотків річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору, укладеного у спрощений спосіб шляхом підтвердження до виконання замовлень, позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобовязання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/287, розгляд справи призначено на 06.09.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. у щорічній відпустці, справу №9/287 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року (суддя Балац С.В.) розгляд справи відкладено на 20.10.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року, справу № 9/287 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П., у звязку з її виходом з відпустки.

В судове засідання 20.10.2011 року відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником позивача надано додаткові матеріали по справі. Подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 1 680, 00 основної заборгованості, 739, 92 грн. інфляційних втрат, 217, 64 грн. трьох відсотків річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про уточнення (зменшення) позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої в судовому засіданні 20.10.2011р.

Представником позивач надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року розгляд справи відкладено на 15.11.2011 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, уточненням позивачем позовних вимог, необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

У судовому засіданні 15.11.2011 року представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.10.2011 року, надано оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Представником відповідача в судовому засіданні 15.11.2011 року надано усні та письмові пояснення по справі, підтверджено наявність основної заборгованості згідно уточнених позовних вимог у розмірі 1680,00 грн., у задоволенін позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач просив відмовити.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Науково-виробничим приватним підприємством "Пласт" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця "Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирський" було укладено договір у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 11 880,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ПЛ-0001782 від 29.12.2010р.; № ПЛ-0001787 від 30.12.2010 р. та рахунками № ПЛ-002482 від 28.12.2010 року та № ПЛ-002489 від 29.12.2010 року (належним чином завірені копії додано позивачем до позовної заяви).

Відповідач отримав зазначений товар, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними, які скріплені печатками, підписами уповноважених представників сторін та довіреністю (бланк за типовою формою № М-2, № 1628 від 29.12.2010), виданою відповідачем уповноваженій особі на отримання товару від позивача.

Спір виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 880,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України 13.04.2011 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 026 з вимогою перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти за фактично поставлений товар.

У визначений ст. 530 ЦК України строк (термін) відповідач не перерахував позивачу зазначені грошові кошти, відповіді на претензію не надав.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог в якій останній зазначив, що відповідач сплатив на користь позивача заборгованість з основного боргу в розмірі 10 200,00 грн., у звязку з чим, позивач просить суд зменшити позовні вимоги по справі, а саме стягнути з відповідача 1 680, 00 основної заборгованості, 739, 92 грн. інфляційних втрат, 217, 64 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 11 880,00 грн., в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (претензії № 026 від 13.04.2011 р.).

Оскільки відповідач сплатив частину основного боргу, а саме, 10 200,00 грн., то суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині основного боргу - 1 680,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи приписи визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобовязання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" щодо стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно- Західна залізниця "Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирський" 3% річних на загальну суму 217,64 грн.

Разом з тим, враховуючи положення визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позовних вимог Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" щодо стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно- Західна залізниця "Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирський" інфляційних втрат на загальну суму 739,92 грн.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В інформаційному листі від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить 2 637,56 грн.

Таким чином, судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно- Західна залізниця "Вагонна дільниця ст. Київ-пасажирський" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 20842474) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1, код ЄДРПОУ 14347180, р/р 260040000023187 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 1 680 (одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. суму основного боргу, 217 (двісті сімнадцять) грн. 64 коп. 3% річних, 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 92 коп. суми інфляційного збільшення боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко Рішення підписано 16.11.2011 року